Запрошення надійшло з рідного села Жовтень Ширяївського району на його 200-річний ювілей. Я їхала на урочистості з тривогою в серці. Адже ні для кого не секрет, що багато сіл області наказали довго жити. Молодь залишає рідні місця у пошуках кращої долі.
Але як же приємно я була здивована, почувши веселі дитячі голоси та гучну музику в центрі села! Земляки мої, ошатні, веселі, зібралися на площі. Усіх запрошених на урочистості радо зустрічала сільський голова Лілія Степанівна Зібо.
Урочиста частина почалася з підняття Державного прапора України під звуки її Гімну. Гордістю наповнилося серце за свою країну, за те, що в наш тривожний час зміцнюються національні традиції. І на підтвердження тому звучить гімн села та піднімається вгору його прапор. Гімн – це пісня душі про рідний край. І народився він завдяки співавторству моїх земляків поета
Ю. Овсянникова та Л. Платосюк, яка написала музику.
Потім вшановували людей, які зробили вагомий внесок у розвиток села, які залишилися вірними своїй малій батьківщині. Не можу не назвати імені місцевого підприємця Володимира Ланового. З його батьком Борисом ми разом закінчували Жовтневу середню школу. На жаль, Бориса, як і багатьох моїх однокласників, вже немає з нами. Але почуттям гордості наповнюється душа від того, що справу батьків своїх із честю продовжують їхні діти. Потішилася тому, що в селі дуже багато молоді. Отже – жити моїй малій батьківщині!
Ще раз переконалася в тому, що земляками «ніхто не забутий і ніщо не забуте». Підтвердженням тому стали і квіти, покладені до пам'ятника односільчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної, до підніжжя погруддя Павла Шклярука – льотчика, який пожертвував собою заради порятунку життя інших людей, воїнові-інтернаціоналістові Василю Туглику, який загинув в Афганістані. У Жовтні є власний музей, турботливою берегинею якого стала Ніна Іванівна Казимирова.
Свято села вдалося на славу! Під час цих урочистостей багатьох було відзначено подарунками.
Нікого не залишили байдужими вареники, голубці, плацинди, плов, інші страви, приготовлені господинями. Так вміла готувати і моя мама... І також привітно вона завжди пригощала своїх гостей.
Дякую вам, мої земляки, за пам'ять про минуле та віру у майбутнє і мого рідного Жовтня, і всієї України.
І народжений 11 жовтня, у день заснування села, його новий житель, Толик Чемс, який одержав у цей день грамоту – візитку на святкування у 2064 році 250-річчя села, теж внесе свою частку у його розвиток.
