Уже два океанські судна-балкери з вугіллям прийняв Іллічівський порт. На підході – третє.

Закупівлю партії на мільйон тонн енергетично коштовного «чорного золота» проведено в межах міжурядової угоди між Україною та Південно-Африканською Республікою. Саме звідти відкрило маршрут постачань перше судно «Scotian Express». 

Його обробку успішно проведено на першому причалі порту – одному з найглибоководніших. У міру полегшення судна та зменшення осадки його перешвартували до причалу рудного комплексу. При вивантаженні було задіяно дві технологічні лінії з використанням причальних контейнерних перевантажувачів. Докери застосували ефективну схему «трюм – склад – ковшовий автонавантажувач «Камацу». Ця потужна автомашина-самоскид здійснювала відвезення вугілля до тилових площ із подальшим вивантаженням. Загалом на вантажообробку т/х «Scotian Express» потрібен був тиждень. Порт прийняв 84200 тонн імпортного вугілля. 

Підприємство було як технічно, так і організаційно підготовлене до зустрічі судна-гіганта (довжина балкера – 230 м, ширина – 38 м; дедвейт – 93 тисячі тонн). Технологія повантажно-розвантажувальних робіт, питання технічного забезпечення, оснащення та взаємодії з допоміжними підрозділами були відпрацьовані заздалегідь. Берегова бригада на високому професійному рівні провела швартування судна типу «Панамакс».

На підході третій балкер із ПАР. Його за планом прийме порт Південний. Після проведення робіт з вивантаження вугілля на першому причалі та заповнення зарезервованих складських площ довивантаження судна планується провести на десятому причалі силами спеціалізованого комплексу з переробки руди. Інтенсивність повантажно-розвантажувальних робіт становить 15-16 тисяч тонн вугілля на добу. Отже, процес обробки вантажу буде закінчений за п’ять-шість діб. Колективом терміналу вжито всіх заходів, щоб мінімізувати втрати при перевалюванні й дотримати норм екологічної безпеки. 

Контракт про поставки фірма «Укрінтеренерго» уклала ще в середині серпня. Поста­чальником є компанія «Steel Mont Trading Ltd», яка володіє великими обсягами вугілля антрацитової групи.

Наскільки економічно доцільна ця програма? Для яких потреб закуплено партію вугілля в ПАР? Чи не виявиться африканське вугілля, видане на-гора іноземними компаньйонами, і справді на вагу золота? Великі, мабуть, транспортні витрати, адже для роботи на такому далекому плечі та проходження по маршруту в один кінець балкерові потрібен цілий місяць.