Одеській Військовій академії – 115 років. Прекрасний архітектурний комплекс на Фонтанській дорозі – живе нагадування про багаті історичні традиції цього навчального закладу. Кадетський корпус, артилерійське училище, Одеський інститут Сухопутних військ, Військовий інститут Одеського політеху і, нарешті, Військова академія – це все про них, покоління наших захисників. На честь пам’ятної дати було проведено день відкритих дверей, відбулися урочисті збори в Будинку офіцерів.
З докладною промовою виступив т.в.о. начальника Військової академії генералмайор Олег Гуляк. Він нагадав, що серед випускників різних років – понад 500 генералів, близько тисячі вчених (не тільки у військовій сфері, але й у таких галузях, як космонавтика, ракетобудування, педагогіка). Реалії сьогодення змушують поновому оцінити важливість поняття «захисник Вітчизни». Чимало випускників академії виконують сьогодні свій військовий обов’язок у зоні АТО. За виняткову мужність і героїзм полковникові Тарасу Синюку (який випустився 2001 року із золотою медаллю) посмертно присвоєно звання Героя України. Його пам’ять вшанували хвилиною мовчання. На звання Героя України подано кандидатури ще чотирьох випускників академії (трьом із них, на жаль, посмертно). Багато які герої живі й відзначені орденами (Данила Галицького, Богдана Хмельницького, «За мужність»), а також медалями. Серед колишніх курсантів академії, що виконують сьогодні завдання в зоні АТО, – чотири командири бригад, понад сорок заступників командирів бригад, понад п’ятдесят командирів батальйонів.
Одним із почесних гостей заходу був заступник голови Одеської облради Петро Хлицов.
– Україна завжди пишалася тим, що вона – дуже миролюбна й толерантна країна, – відзначив він. – Але наші недоліки – продовження наших чеснот. Мабуть, за роки незалежності ми в чомусь розслабилися, повірили, що військові конфлікти – це щось віддалене від нас історично або географічно. Останні півроку посправжньому струснули життя нашої країни.
Роль захисника Вітчизни зараз важлива як ніколи. Але надворі ХХI століття, і самого тільки патріотизму всетаки не досить. Як казав Конфуцій, хто йде на війну не підготувавшись, зраджує сам себе. Сьогодні зросла роль технічного забезпечення, а отже, і вміння володіти сучасними видами озброєння, професійних військових знань. Я хочу подякувати курсантам Академії за їхній життєвий вибір і побажати, щоб вони ніколи не пошкодували про нього. Ви – опора й надія нашої країни, і ми віримо у вас! Залишайтеся живими та здоровими!
