У Тарутинському районі 27 територіальних громад. Мені часто доводиться співпрацювати з їхніми головами. Це діяльні, позитивні, віддані своїй справі люди. Вони прагнуть зробити життя своїх односельців кращим. Тільки, на жаль, це не завжди виходить.
Я спробувала з’ясувати, що конкретно заважає керівникам громад виконувати накази виборців. І наскільки взагалі дієвим є зараз місцеве самоврядування на місцях.
Федір ЖЕЛЯСКОВ – голова Березинської громади:
– Вважаю, що для нормальної продуктивної роботи потрібно прибрати казначейство, яке останні два роки постійно блокує наші гроші. У нас на рахунках «зависло» уже близько 500 тисяч гривень. Зрештою, жили ж якось сільради до 2004 року без казначейства. Чому не зробити простіше, щоб ми могли безпосередньо працювати з банками. Нехай уже це буде державний банк, наприклад, «Ощад».
Сам по собі Закон «Про місцеве самоврядування» – нормальний. Але надто багато контролю над нашими діями здійснюється. То ми не маємо права підняти розцінки на комунальні послуги – вивезення сміття, воду, бо Антимонопольний комітет заборонив. А не дай Боже почнеш оформляти якусь дозвільну документацію на будівництво чогось для громади, то зіштовхуєшся зі стількома бюрократичними перепонами, що голова обертом.
Із землями запасу ситуація взагалі кепська. Мовляв, треба передати все в державну власність, потім виставлятися на аукціон. За цим питанням я воював, воював і таки домігся свого. У результаті Березине – єдина громада в районі, яка зберегла за собою право самій розпоряджатися своєю землею. Запитайте, чому ми повинні власні податки за землю, яка за межею нашого селища, віддавати в область або Київ?
А нові норми Адміністративного кодексу, якими заборонено правопорушників використовувати на громадських роботах у селі, селищі… Адже раніше стільки проблем можна було розв’язати за рахунок них щодо благоустрою.
Ще одна є ситуація. Ось зараз кінець року. І як звичайно, нам можуть підкинути якусь суму грошей, тільки от як за кілька тижнів її освоїти – це ж нереально. От і йдуть гроші найчастіше неосвоєними.
Загалом, виходить, ми – голови громад – за все відповідаємо, але нічого не вирішуємо. А це неправильно.
Василь БУЛГАКОВ – голова Миколаївської громади:
– Ми якраз сьогодні на виконкомі обговорювали це питання. Хочеться зробити багато чого. І бюджет ми за 11 місяців виконали на 130 відсотків, і гроші у нас начебто є. Але через те, що казначейство в країні «стоїть», одержати ми їх не можемо. Єдине, що ми цього року змогли, так це придбати котел і електроплитку для дитячого садка.
Я загалом-то не проти казначейства як такого, вони нас не тільки контролюють, але й частенько підказують, допомагають. Я вже п’яте скликання голова громади, загалом 20 років. Тож мені, завдяки набутому досвіду, працюється досить легко. Раніше, щоправда, вирішувати багато питань нам допомагало базове господарство «Сонячний». Але після того, як воно стало приватним, цього вже немає.
Користуючись нагодою, хочу працівникам органів місцевого самоврядування побажати терпіння, терпіння та ще раз терпіння. Головне – працювати для людей, частіше бувати серед своїх виборців, дослухатися до їхньої думки й тоді все можна буде зробити.
Олег ТЕР – голова Перемогівської громади:
– Заважає відсутність грошей. До осені казначейство дещо заробило, але борги нам повернули тільки за минулий рік. У результаті планували зробити багато чого, а майже нічого не зробили. А без грошей хазяїном громади я себе почуваю тільки тоді, коли мене серед ночі односельці будять, щоб, наприклад, хворого в район відвезти.
Петро ГРАМАТИК – голова Веселодолинської громади:
– Наша громада наче й не бідна, а грошей немає. Тому зараз нормально не працює жоден закон, а головне – не працює казначейство.
Головою громади я себе відчуваю тільки за відповідальністю, а от за можливостями – ні. Хотіли вирішити цього року питання ремонту доріг, газифікації села… І нічого не вийшло.
Вважаю, що закон про місцеве самоврядування потребує доробки. Відповідальності багато, а потрібної підтримки з боку держави немає.
Якщо будуть розділені доходи місцевого бюджету й державного, тоді можна буде, нарешті, щось робити. А коли всі гроші «скидаються» в загальну скарбничку – користі мало. Хоча, який сенс зараз про це говорити? У країні війна, і поки вона триватиме, гадаю, на краще ситуація не зрушиться.
Юрій ГЛИГАЛО – голова Лісненської громади:
– Як можна почуватися хазяїном громади, якщо нам нічого не належить – ні земля, ні ставки, ні луги, ні ліси. Наша Лісненська громада дуже багата на природні ресурси, якби все це було нашим, то ми б змогли розв’язати чимало проблем громади. І передусім – благоустрою.
Знову ж, казначейство не працює. Устаткування для Будинку культури довелося позичати. Нам уже довіряти перестали, дивляться на нас як на потенційних боржників.
Зараз такий час, що планувати заздалегідь нічого не виходить, не знаєш, що буде завтра. Але треба жити далі. Насилу доробили ремонт будинку сільської ради. А взагалі схема має бути дуже проста – взяв товар, узяв рахунок і перерахував гроші.
Знову ж, зарплати у держслужбовців низькі. Я вже третій місяць шукаю до сільради бухгалтера, не можу знайти. А хто піде на 1100 гривень, – у нас технічка більше одержує, – а відповідальність величезна. Та й сам я як можу почуватися головою громади при зарплаті дві з половиною тисячі гривень. Я сам за професією вчитель, так мої колишні колеги більше за мене одержують.
Зараз голова громади – це й будівельник, і електрик, і садівник, і водопровідник – хто завгодно, тільки не справжній хазяїн села. Але ж сільрада – це орган влади, базова цеглина держави. Тільки от щось уже надто ці самі «цеглини» кришаться останнім часом.
Ольга МЛАДИНОВА – голова Красненської громади:
– Нам цього року поталанило, гроші надійшли й ми змогли купити водонапірну башту. Сподіваємося ще, що до кінця року придбаємо для неї глибинний насос. Хоча я згодна зі своїми колегами – нам не дають самостійно управляти власним бюджетом.
Загалом, закон про місцеве самоврядування хороший, контролючі структури ставляться лояльно. Єдине, що особисто я не вбачаю сенсу в казначействі. Навіщо воно? Бюджету сільської громади насилу вистачає на її утримання і благоустрій. Тут нема що красти. Якби ми самі розпоряджалися своїми грішми, було б набагато легше вирішувати питання.
