У кожній родині перед Новим роком спостерігається приємна метушня. Татусі вибирають ялинку, мами роблять запаси мандаринів та інших смачностей. А діти пишуть листи Дідові Морозу, Святому Миколаю або Санта-Клаусу – загалом, тим, хто неодмінно прочитає й виконає заповітні бажання.
Наша газета за активного сприяння Одеської дирекції «Укрпошти» не перший рік пише про цю дитячу новорічну традицію. Тому є можливість зробити деякі висновки.
Наприклад, цього року, уперше за кілька останніх літ, діти просили в подарунок книжки! Дев’ятирічний Артем Іллюк із Одеси попросив книжку про Єгипет. А ось лист дівчинки Діани Яреми:
«Доброго дня, Дідусю Морозе! Із великим хвилюванням пишу тобі листа. Проживаю я в селищі Комінтернівське, навчаюся у п`ятому класі. Я дуже люблю зиму і новорічні свята, адже у цей час можуть збутися найдивовижніші мрії. Знаю, що у новорічну ніч ти тихенько мандруєш світом і даруєш усім діткам подарунки. Дідусю Морозе, це таке диво!
Мені б також хотілося попросити подарунок. Давно мрію отримати цікаву книжку про Всесвіт, щоб подорожувати, як ти, і все про всіх знати.
А ще прошу здоров`я усім моїм рідним і миру нашій Батьківщині Україні. Щоб не гинули брати і татусі і швидше повернулися додому.
Я тебе дуже люблю і обіцяю, що теж приготую тобі подарунок. З повагою, Діана».
Деякі діти вирішили полегшити Дідові Морозу завдання і просто намалювали те, що бажають одержати під ялинку. Так юний одесит Андрійко лаконічно звернувся до головного дарункодавця і прикріпив до свого послання красномовний додаток із малюнком літака. Іванко з Сарати теж намалював своє заповітне бажання. Щоправда, аргументував це тим, що ще не навчився писати, тому й відправив Дідові Морозу наочний посібник у вигляді малюнка вельми показного позашляховика.
Хлопчики є хлопчики. Здебільшого захоплюються вони автомобілями, зброєю, технікою. Богдан Дудченко, у родині якого кілька поколінь чоловіків колекціонують зброю, попросив у «бородатого дядечки из Северного Полюса» (так і підписав конверт у графі «адресат») колекційний пістолет. І як попросив…
«Дорогой Дедушка Мороз.
Я знаю, что в этом году вел себя не лучше, чем в прошлых годах… Но все же мне 13 и я верю в тебя!
Я убеждаю других, что ты существуешь (своего рода пиар)
Я хотел попросить у тебя на Новый год железный пистолет. Понимаю, что ты сторонник пластмассовых. И вообще не любишь войну и оружие. Но мне для коллекции. К тому же, я мальчик. Ой, какой же я мальчик. Я подросток!
Так вот, желаемая модель стоит плюс-минус 145 гривень.
Буду очень благодарен. Но не могу взамен прогнозировать свое поведение… Прости…
Заранее благодарю.
С уважением, Богдан.
P.S. Если не понял, о какой модели я говорил, забей в Google. Пусть у него будет белый затвор. И еще если можно – немного терпения и сил». (Стилістику автора збережено.)
Приємно було з’ясувати, що багато які діти подумали не тільки про себе. Так, Аліса Харченко із села Троїцького Біляївського району вирішила повітати з Новим роком працівників «Укрпошти»:
«Моя мама работает на почте, поэтому я с детства живу среди красивых журналов, интересных газет и ярких открыток. И в этот праздник хочу поздравить Вас, Дед Мороз, и Ваших помощников с почты с Новым годом».
Олексійко з Рені коротко й без передмов пише: «Дедушка Мороз, подари, пожалуйста, моей сестре Юлечке куклу-пупса с волосами».
Дівчинка Маша відправила дуже барвисте послання з аплікаціями й акварельним малюнком:
«Дед Мороз, желаю тебе хорошо провести НГ. Я бы хотела тебя попросить, чтобы ты нашел пару моему попугаю Кеше. Он грустит один. Хорошо доехать тебе до Одессы!»
А Даня Алецький вирішив зберегти баланс у домі й попросив за всіх членів родини:
«Здравствуй, Дед Мороз. Весь год я был послушным мальчиком. Поэтому, думаю, мне можно подарить конструктор. Маме – наряд, а папе – лук. И все будут счастливы. Особенно мама».
Багато було листів із одним єдиним бажанням – миру в нашій країні.
Дарина Чичваріна з Іллічівська відправила такого листа Святому Миколаю:
«Дорогой Св. Николай. Здравствуй. Мне подарков не надо. Только одного хочу, если это в твоих силах. Сделай так, чтобы у нас в Украине не было войны. Чтобы люди были добрые. И больше нигде в мире не стреляли. С уважением, Даша!»
Одеситка Вероніка на маленькому листочку написала, мабуть, найзаповітніше бажання більшості дітей… та й дорослих теж:
«Здравствуй, дорогой Дедушка Мороз. К Новому году я хочу одного – мира. Пожалуйста. До встречи.»
Листа, адресовані до Лапландії, на Північний Полюс, «бородатому дядечке», Дідові Морозу, Святому Миколаю, до Снігового Королівства, надсилали до Одеської дирекції «Укрпошти». Таких послань набралося понад чотириста.
Приємною несподіванкою було те, що більшість авторів просили не матеріальних благ, а важливіших речей – здоров’я, щастя, миру…
Не могла не помітити, що значно підвищився вік авторів листів. Хлопчики… Ні, даруйте, – підлітки вірять у Діда Мороза, панове!
Подаруйте їм диво. Поки вони в нього вірять. Облиште бурі й негаразди на вулиці. Закрийте вікна важкими шторами й запросіть у Казку, де Дід Мороз справді тихенько подорожує вночі світом і виконує бажання кожного. І всі будуть щасливі.
