Усе почалося з «Раби кохання»

Довідка «ОВ»

Анатолій Падука народився 22 серпня 1951 р. у місті Ромни (Сумська область).

У 1973 році був запрошений до Театру юного глядача.

У 1980 році працював в Одеському будинку актора в театральній студії «Екс­перимент», яку заснував актор Олег Табаков.

У 1989 р. при Одеському будинку актора створив театральний ліцей.

Зіграв у понад 60 картинах і серіалах.

 

Анатолій Іванович Падука – керівник, головний режисер і педагог Одеського театрального ліцею – зіграв десятки ролей у театрі та кіно.

Сьогодні Анатолій Падука – ще один гість постійної кінорубрики нашої газети.

– Анатолію Івановичу, Ви пам’ятаєте, як усе починалося? 

– Добре починалося. А саме, в картині «Раба кохання», 1974 року, у Микити Михалкова. Там був малюсінький епізод: яничари набирають воду відрами з моря, і я був одним із них. До речі, Михалков пропонував мені більшу роль – на шість знімальних днів, але не склалося. Зйомки відбувалися під Одесою, у Сергіївці. На майданчику я зустрічався з прекрасними акторами – Олександром Калягіним, Оленою Соловей, Юрієм Богатирьовим. У цей час у Калягіна померла дружина, і він їздив додому. Повернувся і продовжив роботу. Справжній професіонал! Вважаю, що Олена Соловей дуже тонко і драматично розкрила образ Віри Холодної. 

У картині є багато епізодів, де видно чудову архітектуру одеських будинків. Усім, хто знає та любить наше місто, раджу ще раз подивитися «Рабу кохання».

Потім я довго не знімався... Нарешті, 1980 року режисерка Тамара Лісиціан запросила мене в невеликий епізод у картині «Чарівний голос Джельсоміно». Го­ловну роль зіграв юний талановитий актор Сергій Крупенников. На превеликий жаль, Сергій недавно трагічно пішов з життя. Сам фільм вийшов дуже цікавим. У ньо­му зайняті відомі актори, наприклад, Володимир Басов і Євгенія Ханаєва. Я знявся в епізоді біля Воронцовського палацу, коли співає Джельсоміно, і від його голосу валяться стіни будинків. Мене там показали крупним планом, а не в юрбі, тому мене можна впізнати.

– Після цього крупного плану Ви стали частіше зніматися? 

– Не зовсім так. Я попрацював у двох картинах – «Золоті черевички» Валентина Козачкова і «Трест, який луснув» Олександра Павловського. У «Тресті…» зіграв у сцені пограбування поїзда. Там були два бандити – товстий і тонкий, якого зіграв я. Коли злодії відкривали вагон, то там грошей не виявлялося, і це було дуже смішно. Отож, після зйомок у цій картині 1982 року я цілих сім років не знімався! Я взагалі вважаю свою кар’єру в кіно дуже скромною, хоча у мене приблизно 65-70 фільмів і серіалів. Радий, що випало попрацювати з талановитими режисерами. Але це в більшості випадків були епізоди, і я б навіть сказав, епізоди мого життя теж. 

– І з Кірою Муратовою працювали…

– Причім аж у п’ятьох картинах: «Три історії», «Астенічний синдром», «Настроювач». «Чутливий міліціонер», «Мелодія для шарманки». Скажу, що з першої нашої спільної картини – «Астенічний синдром» – і досі у нас добрі та творчі відносини.

– Я знаю, що Ви знімалися у Станіслава Говорухіна. 

– Так, я з ним давно знайомий. Пам’ятаю, як 2003 року він зненацька запросив мене до себе в готель і сказав: «Я тебе беру, але зйомки вже завтра». Наступного дня вранці я вже знав свою роль директора готелю в картині «Благословіть жінку». Він був здивований, що я так швидко вивчив текст. А знімався я, як зараз пам’ятаю, п’ять днів.

– Анатолію Івановичу, Ви казали, що багато працювали в епізодах. А чи були у Вас головні ролі в повнометражних фільмах? 

– Років шість тому я працював у картині під робочою назвою «Парфумер», але, на жаль, вона… не вийшла. Це був фільм московського режисера Черв’якова, у якому я зіграв роль драматурга. Знімали її в Одесі. 

– Ви співпрацювали з багатьма майстрами. А є у Вас улюблений кінорежисер?

– Це актор і художній керівник комік-трупи «Маски» Георгій Делієв. Одна з моїх улюблених кіноробіт була саме в його короткометражці «Рідкий дощ». Картина розповідає, як у повоєнні роки двоє полонених німців працюють у напівзруйнованому українському селі. Просто унікальний сценарій і чудова робота всієї кінознімальної групи! Там я зіграв одну з головних ролей німецькою мовою. Моїми партнерами були Геннадій Скарга і багато інших чудових акторів. Про цю стрічку я завжди згадую з великою теплотою. Також мені пощастило працювати з Георгієм у його іншій картині – «Сині, як море, очі».

– І далі працюєте на одеських майданчиках.

– Наприкінці минулого року я зіграв роль казкаря в багатосерійному пригодницькому дитячо-юнацькому фільмі «Скарб». Його виробництвом займалася кінокомпанія «ПІВДЕНЬ-ФІЛЬМ», яку очолює президент Евеліна Сергєєва. Уперше знявся в дитячому серіалі у Ігоря Козлова-Петровського, з яким знайомий уже багато років. Це дуже добре, що у нас роблять таке кіно. 

Також восени минулого року знімався у Максима Фірсенка у стрічці «Чаклун Гнат і його люди». Це короткий метр. Режисер планує представити картину на Одеському кінофестивалі й навіть, можливо, у Каннах. 

– Анатолію Івановичу, а вихованці театрального ліцею теж знімаються в кіно? 

– Звичайно. Зйомки дитячого серіалу «Зірки падають вгору» відбуваються в Одесі, і я радий, що багато які мої учні задіяні в картині, зокрема в головних ролях. Упевнений, це додасть популярності ліцею. У нас для всіх, хто хоче розкрити свій талант, завжди відчинені двері. 

– Мені відомо, що серед Ваших учнів був і знаменитий співак Вітас...

– Так, Віталій – випускник ліцею. Прийшов до нашої студії у 12 років, також багато займався самостійно. Він дуже простий у спілкуванні. Й сьогодні ми підтримуємо відносини. 

– Нових і вдалих Вам ролей!

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті