– Насамперед хочу нагадати, що 2013 року, коли був ухвалений «Закон про морські порти України», підприємство було поділено на Ренійську філію Адміністрації морських портів України (АМПУ) і державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт». Директором останнього був призначений Андрій Фіщенко, – говорить Анатолій Родіонович. – Було складно: при поділі частка порту склала 23 відсотки, до АМПУ відійшло 77 відсотків усіх активів. У нас навіть не було адміністративного будинку – опинилися на вулиці. Треба віддати належне Фіщенкові: цей грамотний фахівець зумів згуртувати колектив, люди засукали рукави та стали до роботи. Вдалося залучити додаткові вантажопотоки. Відремонтували будинок, де колись була ремонтно-будівельна дільниця, тут розмістився офіс підприємства. У 2013 році під керівництвом А. Фіщенка порт переробив 700 тисяч тонн, це близько 70 відсотків тих вантажів, які пройшли через причали (решта – вантажі суб’єктів вільної економічної зони, що працюють на території підприємства). Колектив одержував зарплату в повному обсязі. Коли пішов геть Фіщенко, на рахунку порту значився прибуток у розмірі 1,3 мільйона гривень.
Після того як директором був призначений Олексій Кузьменко, який привів команду своїх фахівців, справи стали погіршуватися. Розмови з вантажовласниками не виходило – і обсяги стали падати. У результаті 2014 року Ренійський порт переробив лише 150 тисяч тонн вантажів, тобто в 4,5 раза менше.
– Як справи в порту тепер?
– Нам вдалося повернути частину втрачених вантажопотоків. Якщо в липні цього року порт переробив лише 8 тисяч тонн, то у вересні обсяги були збільшені вдвічі і склали 16,4 тисячі, а в жовтні – уже 22 тисячі. Якщо ми збережемо такі темпи зростання й навігація на Дунаї не буде зупинятися, уже в лютому повернемося на стовідсоткову оплату праці (зараз портовики працюють на 80 відсотків окладів).
– За рахунок чого ж удалося повернути вантажі?
– Ми перерахували тарифи – попереднім керівництвом вони були явно завищені. Судіть самі: за годину роботи буксира порт просив 330 доларів. У результаті буксирами портофлоту взагалі перестали користуватися, наш флот простояв цілий рік без діла – тільки зарплату нараховували. Вартість години послуг знизили до 141 долара, провели переговори зі стивідорними компаніями. У підсумку наші буксири знову затребувані й тільки за кілька місяців портофлот приніс портові прибуток у розмірі 250 тисяч гривень. Проаналізували й видаткову частину. Наведу лише один приклад: порт платив Ренійській філії АМПУ за воду 151 гривню за кожну тонну. Ми довели, що це завищений тариф, і адміністрації нічого не залишалося, як понизити розцінки більш ніж удвічі.
На завершення хочу сказати: робиться все можливе для збільшення вантажопотоків – від перевалювання вугілля та мінеральних добрив до великої рогатої худоби, яку закуповує Єгипет. Ведуться переговори, підписуються договори, і з початку 2016 року ми очікуємо збільшення вантажопотоків.
