Іспанська газета «Ель Паїс» 25 вересня опублікувала статтю Марка Бассетса, в якій розповідається про зустріч із Ф. Гюленом. Подаємо зміст публікації у скороченому викладі.

Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган називає мусульманського клірика Фетхуллаха Гюлена терористом і звинувачує його в державному заколоті 15 липня. Гюлен повертає звинувачення. Заколотник не він – 75-річний чоловік, який живе вдалині від світового гомону в Сейлорсбурзі, містечку з тисячею мешканців у горах Поконо, Пенсильванія, США, – але турецький президент.

Гюлен – більше ніж просто клірик. Це духовний лідер, натхненник організації «Хізмет» («Служіння»), пов’язаної із сотнями шкіл в усьому світі і звинувачуваної в інфільтрації в освітнє середовище, адміністрацію, збройні сили та ЗМІ.

«Раніше я розглядав Ердогана як певну можливість, – говорить Гюлен. – Але з’явилися докази того, що то він спланував заколот і використав його, щоб посилити свої позиції».

Гюлен запевняє, що від початку не довіряв Ердоганові. Пригадує зустріч наприкінці 1990-х: «На його прохання я прийшов поділитися з ним деякими міркуваннями. А потім він сказав своїм людям, що слід покінчити з нашим рухом за першої ж нагоди. Вони були нетолерантні з самого початку».

На запитання, чи може він з упевненістю сказати, що його симпатики не мали стосунку до заколоту, Гюлен відповідає: «Якщо є особи, які були зі мною знайомі раніше і яких ввели в оману, щоб вони взяли участь у заколоті, гадаю, що вони скоїли зраду стосовно уряду і стосовно моїх принципів».

Гюлен наполягає, що він демократ і прихильник європейського вектора розвитку. Наголошує на своєму прагненні компромісу між релігіями і повторює свої відозви проти заколотництва.

«Я гадаю, що приналежність Туреччини до Європейського Союзу згуртує турецькі демократичні сили і буде перепоною майбутнім військовим або урядовим переворотам в інтересах однієї особи», – говорить він.

На запитання, чи не слід Ердоганові піти у відставку, Гюлен відповідає зважено: «Мені здається, що нинішній шлях Ердогана завдає шкоди Туреччині та регіонові. Але то справа турецьких громадян силою своїх виборчих голосів залишити його при владі або ж примусити піти геть». 

На противагу іншим мусульманським лідерам, Гюлен не критикує втручання Заходу у справи країн, де переважає іслам. «Ми потребуємо зовнішньої підтримки всього демократичного світу для розв’язання відомих проблем».

Одне з найсерйозніших звинувачень у бік гюленістів – це їхня здатність інфільтруватися в турецькі владні структури аж до створення паралельної держави.

Гюлен відкидає слово «інфільтрація», але обстоює право своїх послідовників працювати для держави.

«Якщо ти лояльний турецький громадянин, то нормальна річ претендувати на посаду. Це не інфільтрація, – говорить він. – Я можу попросити особу, спеціально навчену для служби своїй країні, піти на роботу до цих інституцій, щоб бути корисним своєму народові. Але якщо мене попросити назвати двадцятьох осіб, що працюють в уряді, я не зможу, бо не знаю їх на ім’я».

Гюлен бажає, щоб Європейський Союз, США і НАТО натиснули на Ердогана, аби той повернувся до демократії. Якщо буде потреба, – з допомогою санкцій. І наголошує, що мусить відбутися міжнародне розслідування справи.

«Якщо таке розслідування включатиме лише десяту частину осіб, затверджених Ердоганом, я куплю квиток і вирушу до Туреччини», – говорить він. І стверджує, що нині не вбачає жодної можливості справедливого суду в його країні.

«Я завжди відчуваю ностальгію, – пояснює клірик, який за стільки років у США не вивчив англійської. – Якщо помру тут, відвезіть моє тіло на вітчизну і поховайте поруч із моєю матір’ю».

Нагадаємо, що після липневих подій цього року в Туреччині тисячі гюленістів були ув’язнені або втратили роботу. Туреччина подала прохання до США, де Гюлен живе вже 17 років, щодо його екстрадиції.