Наприкінці липня до села Розквіт у Березівському районі прибула делегація представників місцевого самоврядування Одещини. Візит відбувався в рамках проекту «Маршрути успіхів», організованого Асоціацією міст України за підтримки «USAID». Гості з усіх куточків нашої області прибули, щоб перейняти досвід роботи в умовах децентралізації та поділитися власними напрацюваннями. Адже навколо Розквіту ще два роки тому утворилася одна з найперших об’єднаних територіальних громад на півдні України. І хай ця ОТГ не стала найуспішнішою, її досвід може допомогти іншим громадам на шляху до реформ.
– Нашою метою є показати селам, які ще не об’єдналися, переваги реформи, – зазначив виконавчий директор Одеського регіонального відділення Асоціації міст України В’ячеслав Демченко. – Існує багато стереотипних уявлень про децентралізацію, і не всі вони вірні. Люди бояться, але водночас і цікавляться. Нам здається, що краще за вас наочно продемонструвати переваги децентралізації не зможе ніхто. Ми вважаємо, що навіть невеликі громади можуть досягнути успіхів завдяки об’єднанню.
Керівництво Розквітівської ОТГ порівняло свій шлях до реформування з деревом, що росте крізь камінь. Саме такою картинкою вони розпочали презентацію, присвячену роботі в нових умовах. Адже у громади, як здавалося, не було жодних передумов для успіху. До обласного центру, Одеси, – понад сто кілометрів розбитою дорогою. Розвинутою інфраструктурою та наявністю великих підприємств Розквіт і навколишні села теж похвалитися не можуть. Єдине, чого у них не відняти, – це надії на зміни до кращого. Децентралізація хоч і має наразі туманні перспективи, однак за колишнього територіального устрою для таких маленьких сіл перспектив не було жодних.
Розквітівська ОТГ є однією з найменших громад на Одещині. Вона об’єднує чотирнадцять сіл, які дуже відрізняються одне від одного. Наприклад, у Розквіті та Ставковому, найбільших селах громади, близько тисячі жителів. А в Шутовому та Красному і п’ятдесятьох не набереться. Загалом у Розквітівській ОТГ близько чотирьох тисяч осіб, які живуть за рахунок сільського господарства. Бюджет громади активно поповнюється за рахунок платників податків. Ці гроші йдуть на ремонт сільських доріг, забезпечення шкіл та дитячих садків. Однак коштів на вирішення всіх проблем потрібно більше, ніж їх заробляє громада. І хоча децентралізаційні процеси зараз викликають багато запитань, лишати все «як було» – не вихід.
– Раніше адміністративно-територіальний поділ був орієнтований на радянську систему із жорсткою вертикаллю влади, що було перепоною для розвитку демократії, – вважає голова Розквітівської ОТГ Віталій Лозов. – Влада намагалася загітувати людей до об’єднання ще десять років тому, однак тоді всі злякалися змін і гаряче протестували. Зараз ми стоїмо на шляху до євроінтеграції. Держава всіляко намагається організувати місцеву владу, як прийнято на Заході. У подальшому розвитку ми маємо орієнтуватися на сусідні країни, однак, я вважаю, не треба запозичувати у них все підряд, бо так ми ризикуємо втратити свою автентичність.
Об’єднання громад може дати гарний старт для розвитку сільської місцевості. На Одещині вже є громади (Біляївська та Красносільська), які увійшли до двадцяти найкращих серед понад чотирьохсот ОТГ в Україні. Коли люди на місці самі розпоряджаються коштами, то вони можуть поступово та рівномірно вирішувати свої проблеми, не чекаючи допомоги «зверху». Однак щоб скористатися цими перевагами, на рівні держави потрібно розробити законодавчу базу для нових умов. Що стосується власне Одеської області, то слід затвердити план перспективного розвитку регіону. Ані першого, ані другого поки що немає.
Більше того, на керівництво новоутворених ОТГ впала така відповідальність, із якою сільські ради ніколи не мали справ.
– Ми, коли об’єдналися, думали, що заберемо повноваження з району, – згадує голова Маразліївської ОТГ Олександр Чумак. – Однак держава передала нам і повноваження щодо забезпечення тих же шкіл та технічного персоналу. А це впирається у фінанси та енергоресурси. Всі повинні морально приготуватися до того, що надалі буде більше обов’язків, які потребуватимуть грошових вливань.
Варто сказати, що передання питань утримання бюджетних установ до місцевих рад іде паралельно з децентралізацією. І навіть ті села, де об’єднаних громад іще немає, поступово перебирають на себе забезпечення державних організацій. Наприклад, бібліотека в Сараті вже тривалий час працює за кошти району. Багато сільських рад Татарбунарського району вже мають клопіт із фінансуванням місцевих шкіл. Заможніші населені пункти радіють новим перетворенням, адже вони змогли вперше чи не за двадцять років щось змінити на краще. А іншим, які заробляють менше, поки що лишається гадати, як жити далі. Проте всі розуміють необхідність реформування системи місцевої влади та готуються працювати за нових умов.
