… У числі перших «Хлібороб» не пішов на роздержавлення не тому, що колектив не бажав цього. Перепони з’явились там, де й не снилось. Приміром, треба було у реєстратора відзначати кількість скорочених працівників, а де це зафіксовано?! Потім черговість завірених нотаріусом протоколів. І коли мене голова обласної організації спілки журналістів України Юрій Работін запитує, чим мені може допомогти у процесі приватизації, відповідаю одне: відмінити бюрократію у цьому процесі. «Одеські вісті» у своєму анонсі на тему роздержавлення преси чомусь вже вкотре наголошують, як ми, тобто районки, не поспішаємо «зістрибувати з бюджетної голки». Мовляв, чого бояться і на що сподіваються?! Нам, загартованим, до речі, тією самою владою, вже нічого боятись. І скажу чому. Їхня дотація на висвітлення діяльності органів влади та місцевого самоврядування така мізерна, що краще б про це не згадували. Приміром, річний оборот нашої редакції складає близько мільйона гривень, а підтримка газети цьогоріч – 70 тисяч. Це ми за них намагаємось всидіти у старому статусі? Запитайте у колег, скільки разів ми відвідали Держказначейство, бо ці гроші поділили навпіл, і скільки крові нам «випили» за кожен штрих? Пригадую минулорічну зустріч з керівництвом цієї структури в районі, обіцянки контактів сільських і селищних рад, а далі й громад тільки онлайн. І де вони? Постійно програми дають збій, нерви у нас і в самій держказні. Ніхто вам не скаже відразу всіх вимог, ви кожну крапку і кому будете виправляти по черзі. У такі моменти я згадую бухгалтера райради, яка чесно зізналась, що ми таким грошам через оцю тяганину раді не будемо. Ми проходимо систему «Прозоро», то чому ж у країні стільки розкрадається грошей? Чомусь прискіпливо вивчаються усі літери платіжок видань, які десятиліттями працюють, а фірм-одноденок їм не видно?! и нам партії передплачували газету, тобто доставляли її безкоштовно певній частині населення, бо це шлях в нікуди. Обласна газета у нашому районі має невелику кількість передплатників – не більше тридцяти, тому з обласного бюджету періодично виділяються кошти на передплату частині пенсіонерів суботнього номера. Раніше долучались до цього й спонсори, здебільшого фермери.
Може чіплятись за комунальний статус газета з Чорноморська, де дотація була мільйон і півтора. Тож давайте не будемо стригти всіх під одну гребінку.
Сьогодні мову потрібно вести не про те, виживемо ми чи ні, а про інформаційну безпеку країни. І тут мова має йти про державну підтримку місцевих видань, як це робиться у цивілізованих країнах. Саме вони (видання) формують такі поняття як патріотизм, любов до країни, рідної мови. Хіба Крим втрачено не через те, що цим питанням влада не надавала належного значення, не працювали й українські телеканали? У нас має бути одна мета - єдина й цілісна Україна, і газети у цьому важливому процесі - один з важливих «гвинтиків», нехтувати якими не варто.
На знімку: колектив газети «Хлібороб» на святкуванні 85-річчя своєї газети.
Фото Юрія Федорчука
