Віктор Миколайович Ситов – декан факультету довузівської підготовки Одеського державного екологічного університету тричі входив до групи річної експедиції на українській антарктичній станції “Академік Вернадський”. Минулої зимівлі він був начальником станції. Про те, як відзначають Новий рік у Країні льодів та пінгвінів, він розповідає кореспонденту “Одеських вістей”.
- Вікторе Миколайовичу, зараз на крайньому півдні планети - літо. Але тепла там не буває. Зимівники відірвані від людних місць, до Антарктиди “не дістає” телебачення. Чи не нудно проходить у зимівників новорічне свято?
- По-перше, для Антарктики це все-таки найтепліша пора. Морська вода прогрівається до плюс двох градусів, а повітря - до чотирьох. У морі навколо островів у районі нашої станції дрейфує безліч айсбергів найвигадливішої форми. Між заметілями та мокрим снігом часто проглядає сонце. На вільних від льоду місцях пробиваються мохи та лишайники. Прилітають крячки та качурки – споживачі криля. У морі часто можна побачити тюленів-крабоїдів, морських леопардів, китів-горбачів. У пінгвінів та чайок у цей час з'являються пташенята. До речі, у минулому році 20 пар пінгвінів влаштували гніздування за декілька десятків метрів від нашої станції. Словом, всі поспішають влаштувати долю за коротке літо.
Але головне пожвавлення до місцевого пейзажу та до громади вносять перші відчайдушні туристи, яхти яких пробираються між горами льоду на плаву і причалюють до полярних станцій. Вони ж доставляють і свіжі овочі, фрукти, запаси яких у полярників закінчуються задовго до грудня.
2003 рік ми зустрічали разом з екіпажем яхти, до складу якого входили американці, німці та швейцарці.
- А як вирішується на Антарктиді проблема з ялинками? Як обходяться в новорічну ніч без телебачення?
- На цей континент заборонено завозити біологічні об'єкти. Тут не побачиш собак, кішок, папужок і навіть квітів у горщиках. Тому і ялинки – тільки штучні.
Щодо поздоровлень, то ними переповнений радіоефір. До цієї нагоди добираються найвеселіші фільми і обов'язково “Іронія долі, або З легким паром”.
Звичайно ж, кухар та його помічники вправлялися у вишуканості страв та сервірування.
На станції “Академік Вернадський” Новий рік починають зустрічати за київським часом, а потім за місцевим (поясна різниця – 5 годин). Оскільки в нас гостювали іноземці, то тости звучали різними мовами, і було так тепло на душі від того, що на цьому холодному континенті немає прикордонних стовпів, митниць, і люди розуміють один одного з посмішки, з доброї тональності.
Щодо веселощів, то екстремальні умови Антарктиди можуть довго витримати лише життєрадісні, міцні тілом і духом люди. Перед Новим роком ми зіграли з гостями футбольний матч на льоду озера. На “трибунах” було галасливо, маяли прапори країн-учасниць і транспаранти. А на самому святі були і маскарад, і різномовні пісні, і танці. Не було лише морського купання – воно за традицією влаштовується на Різдво.
Звичайно ж, в новорічну ніч, даються взнаки спогади про рідний дім. Але зігріває серце думка, що зимівля вже закінчується і незабаром має бути зустріч з родиною, з друзями.
