ВАТ “Балтська швейна фабрика” працює на фірми США, Німеччини, Голландії, Великої Британії. Замовлення, тканини, моделі, лекала – звідти. Понад 90 відсотків продукції – зовнішній ринок, решта – внутрішній. Фабрика переважно спеціалізується на випуску жіночого одягу: суконь, жакетів, костюмів, брюк. Нещодавно на підприємстві було підбито підсумки роботи за минулий рік. Про них кореспондент “Одеських вістей” веде розмову з директором Миколою Лукичем ВЕРБЕЦЬКИМ.
- Отже, Миколо Лукичу, як спрацював торік колектив очолюваної вами швейної фабрики?
- Наше підприємство високої потужності. За місяць виготовляємо майже 50 тисяч виробів. Тогоріч надали послуг з пошиття одягу загалом на 4 мільйони 799 тисяч гривень, сплативши до райбюджету один мільйон гривень та отримавши 150 тисяч гривень чистого прибутку.
Продукція фабрики гарантовано якісна, добротна, сертифікована. Замовники, в усякому разі, не нарікають. Намагаємося встигати за модою. Наші конструктори – модельєри беруть участь у європейських виставках-ярмарках. Постійно впроваджуємо у виробництво нові моделі, заохочуємо технологічні новинки. За минулий рік уклали в переобладнання понад 500 тисяч гривень. Зокрема, закупили імпортну систему автоматизованого проектування одягу, прасувальне та інше обладнання, котре значно підвищує продуктивність праці.
Таким чином, відбувається постійна автоматизація багатьох процесів швейного виробництва.
- А чи не призведе це, бува, до різкого скорочення кількості швейників, що для Балти з її високим рівнем безробіття є надто болючою проблемою?
- Нині у нас всього 650 працюючих, що справді трохи менше, аніж у минулі роки. Проте не настільки, щоб говорити про якусь систему чи незворотню тенденцію. Навпаки: колектив стабілізувався, у ньому трудяться професіонали високого класу – технологи, майстри, розкрійники, швачки. У наших жінок руки справді золоті, трудяться вони не ремствуючи, хоча умови праці нелегкі.
До всього, постійно дбаємо про оновлення колективу, готуємо молоду зміну - швачок, технологів, модельєрів, які поступово замінюють працівниць старшого віку і мають стати згодом провідними фахівцями.
- А якою є зарплата?
- У середньому вона складає 412 гривень на місяць. Проте є майстрині, які заробляють удвічі більше. Тут все залежить від того, наскільки людина професійно і сумлінно виконує свої обов’язки. Гадаю, що недалекий той час, коли усі трудівниці отримуватимуть по 600 – 800 гривень.
- Не з чуток знаю, що на підприємстві постійно покращуються соціально-побутові умови швейників...
- Наприкінці минулого року відкрили новий лікувально-діагностичний центр, закупивши для нього найсучасніше обладнання, вартістю понад 350 тисяч гривень. Наші люди, таким чином, мають змогу у ньому обстежитися, підлікуватися. Є на підприємстві і своя перукарня, котра надає послугу і за значно нижчими розцінками, аніж деінде.
Адміністрація взяла на себе й оплату обідів швейників, а також двічі на зміну у хвилини відпочинку їм пропонують трав’яні чаї. У кожного трудівника фабрики є кредитна картка, по якій отоварюються у фірмовому фабричному магазині з десятивідсотковою знижкою. Шиємо для своїх працівників в ательє на 25 відсотків дешевше, навчаємо в інститутах, технікумах за рахунок підприємства на контрактних умовах. Щороку влітку даємо змогу відпочити зі своїми сім’ями на березі Чорного моря.
Таким чином, витримується засаднича політика фабрики. Від працівників – позитивні результати, від адміністрації – соціально-економічні гарантії. Гадаю, що з цим обидві сторони справляються на “відмінно”. Тим паче, що людина для нас – основний капітал.
- Що плануєте на найближчу перспективу?
- Маємо намір запустити сучасну лінію з пошиттям чоловічих костюмів, тим паче, що на них існує попит. Для цього підряджаємо своїх спеціалістів у Вінницю, аби перейняли досвід тамтешніх швейників. І лінія, і тканини незабаром надійдуть. Для нас це нові робочі місця та гарантована зарплата. Отже розширення ринку – то майбутнє виробництва.
