10 січня ц.р. Президент України Леонід Кучма поставив завдання міністру оборони та міністру закордонних справ України невідкладно приступити до планування виведення українського контингенту з Іраку в першій половині поточного року.
Фактично, поступове скорочення українського миротворчого контингенту в Іраку передбачено Указом Президента на підставі рішення Ради Національної безпеки і оборони від 28 вересня 2004 року.
9 січня ц.р. вісім українських миротворців загинули, виконуючи операцію по знищенню авіабомб. Досі не встановлено чи це був теракт, чи технічні негаразди. Після цієї трагедії Віктор Ющенко заявив про намір взяти під свій особистий контроль розслідування трагічного інциденту з українськими миротворцями в Іраку і, з перших днів вступу на посаду Президента, вирішувати питання про виведення українського контингенту.
Ще 3 грудня 2004 р. Верховна Рада звернулася до Леоніди Кучми з проханням вивести українські частини з Іраку, мотивуючи це загостренням ситуації в країні і людських жертвах. Постанову про виведення військ Кучма так і не підписав.
11 січня Верховна Рада України прийняла ще одну постанову, якою повторно запропонувала Президенту негайно відкликати український миротворчий контингент з Іраку.
За постанову “Про відкликання миротворчого контингенту України з Республіки Ірак”, внесену лідером комуністів Петром Симоненком, проголосували 308 народних депутатів при необхідних для ухвалення рішення 226 голосах.
Головною загрозою такого швидкого рішення могла б стати реакція американського уряду, і як наслідок такої реакції – втрата привабливих контрактів щодо повоєнної відбудови Іраку. Але реакція США була досить стриманою. Сполучені Штати Америки вважають, що питання про подальше перебування українського миротворчого контингенту в Іраку повинно вирішуватися після вступу на посаду нового Президента України і формування нового уряду. Про це заявив на брифінгу у Вашингтоні в понеділок, 10 січня, заступник офіційного представника Держдепартаменту США Адам Ерелі.
Коментуючи на прохання журналістів доручення Президента України Леоніда Кучми про якнайшвидший вивід українських миротворців з Іраку, Ерелі підкреслив: “Я зовсім виключаю, що хтось біжить у страху. Насамперед, Україна відважно підтримувала багатонаціональні сили в Іраку. Вони (українці) направили один з найбільших контингентів. Вони – важливий партнер по коаліції. Ми цінуємо їхній внесок і співчуваємо у зв’язку з їхніми втратами”.
Міністерство оборони України має намір вивести з Іраку розташований у районі Ес-Сувейра батальйон у квітні 2005 року. Зараз батальйон в Ес-Сувейрі готує підрозділ Іракської національної гвардії, якому передасть контроль над цим ра–йоном у березні 2005 року й у квітні повернеться додому. Після цього в Іраку залишиться один посилений механізований батальйон, що буде виведений до 30 червня.
За словами в.о. Міністра оборони України Олександра Кузьмука, план виведення українських миротворців з Іраку складається з 3 етапів. На першому етапі пройдуть консультації з керівництвом Коаліції, узгодження порядку і забезпечення виведення військ, на другому етапі – підготовка матеріальних засобів і районів для виведення, і на третьому етапі – саме виведення 7-ї бригади.
Ще однією проблемою виведення є питання, хто замінить українських миротворців в їх зоні відповідальності, адже іракська гвардія ще не в змозі повністю перебрати на себе відповідальність. Якщо Україна виведе з Іраку свої війська, Польща не візьме під контроль залишену українцями зону. Про це заявив польський генерал Вальдемар Скшипчак, командувач четвертої зміни польського контингенту в Іраку. Свою заяву він зробив на аеродромі у Вроцлаві перед відльотом у цю країну. “Контроль над залишеною провінцією, швидше за все, візьмуть американські солдати”, – припустив генерал Скшипчак.
Тепер перед українськими військовими посадовцями постають такі проблеми: скільки буде коштувати виведення українського контингенту? Адже ці витрати складають не тільки кошти на переліт до України, але й облаштування українських військовиків після повернення. Здебільш цю проблему доведеться вирішувати Південному оперативному командуванню, з сил якого сформована остання ротація українського миротворчого контингенту в Іраку. Лише для повернення особового складу українського контингенту необхідно 15 рейсів ІЛ-76, крім того велика кількість суден та вантажних літаків для вивезення техніки.
Постає проблема, куди виводити українських військовослужбовців, оскільки вони були сформовані з чотирьох частин у Чорноморському та Болграді Одеської області, у Кривому Розі та Дніпропетровську. Існує варіант розформування по різних частинах або взагалі повне розформування цієї бригади. Ще існував варіант розміщення бригади цілком у Білгород-Дністровському, де існують умови для її розташування, але там нещодавно був розташований прикордонний загін. Крім того, під час виведення військ необхідно буде забезпечити їм так званий “безпечний коридор”, тобто су–провід, який цього разу повинні будуть реалізовувати іноземні військовослужбовці. Це досить небезпечна операція, адже така колона військової техніки може стати “ласим шматком” для повстанців і терористів.
Не варто скидати з порядку денного і збереження присутності та інтересів України щодо майбутніх “іракських контрактів”. Фактично український миротворчий контингент був гарантією того, що Україна отримає вельми бажані контракти. Тепер перед керівництвом держави постане питання збереження своїх позицій, що може бути досягнуто двома шляхами. Перший – це посилення дипломатичної присутності в Іраку, активізація роботи не тільки українського посольства, а й наполегливість та частота українських офіційних та бізнес-делегацій.
Другий варіант – це збереження певної, невеликої кількості українських військових експертів та фахівців, які б забезпечили підготовку іракських кадрів чи виконання інших консультативних завдань. Як показав аналіз, кількість військових фахівців, які були направлені різними державами, не завжди ставала пріоритетом. Головним залишався для американського уряду сам факт направлення до складу коаліційних військ представників як можна більшої кількості країн. Не виключно також, що військових спеціалістів, зокрема у справі розмінування, в Іраку можуть замінити цивільні спеціалісти із складу приватних українських фірм, які працюватимуть по контрактах.
