Одесити старшого та середнього віку сприймали як звичайну даність наявність великої кількості санаторіїв у місті. В тодішньому телефонному довіднику їх перелік займав декілька сторінок. Проте минув час, і у сприйнятті дуже багатьох наших співгромадян “наше” та “моє” помінялися місцями. Замість юрби громадян, що оздоровлюються, новим багатіям усім практично водночас привиділася дивна картина: власна “хатинка” на морському березі. І жодних оздоровчих комплексів для народу! Ідею заходилися втілювати в життя. Причому так активно, що перелік реалізовуваних справді золотих земель на казковому чорноморському узбережжі невдовзі перекочував до бюлетенів агенцій нерухомості. Тільки спогади залишилися від санаторіїв “Дружба”, “Україна”, “Червоні зорі”, “Маяк”, “Примор’я”, ім. Горького, “Мирний”. Схеми прихватизації були відпрацьовані. За з’ясованими працівниками міліції на сьогодні фактами незаконного передання в оренду або продажу земельних ділянок рекреаційного й оздоровчого призначення в Одеському регіоні державі завдано збитку на суму майже 125 млн грн. Як невесело пожартував один із силовиків: “Поміняйте гривні на долари, а цифру залиште колишньою, і одержите суму реального збитку за ринковими цінами”. Про масштаб порушень свідчать матеріали перевірок, проведених працівниками управління Держслужби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Одеській області. Сьогодні начальник ДСБЕЗ полковник міліції Іван Тараненко розповідає про з’ясовані працівниками служби факти незаконного заволодіння майном і землею оздоровчих центрів та заходи, вживані для повернення вкраденого шахраями в державну власність.
Метаморфози від “Алькора”
- Ділянка землі 13 га на вулиці Піонерській в Одесі з 6 травня 1964 року закріплена за ЧМП. Там згодом було створено міжрейсову базу моряків. Проте минали роки, у країні змінилося дуже багато що. Колись багате та потужне пароплавство цілком професійно провадили до банкрутства, відриваючи від належної йому власності найласіші кусні. Такою виявилася й земельна ділянка площею 5,3 га, на якій було розташовано спальний двоповерховий корпус.
Усе робилося ніби за законом: корпус було виставлено на прилюдні торги, його придбало ТОВ “Алькор”. Потім до ДСК ЧМП було направлено листа з проханням визначити кордони земельної ділянки, який буде орендовано “Алькором” з метою обслуговування купленої ним нерухомості. В той самий день відповідь із ЧМП було одержано.
Керівництво підприємства не заперечувало проти одержання “Алькором” 5,3 га землі для обслуговування будинку. На підставі цього документа, переданого до МВК, і була відповідна ухвала сесії Одеської міськради. Земля виділялася “Алькору” на 5 років в оренду. Але менш ніж за два роки провадиться експертна оцінка землі. 5,3 га на Піонерській коштують, як з’ясувалося, 1 мільйон 182 тис. грн. “Алькор” клопочеться (подавши відповідну документацію) про видання дозволу на викуп землі. Причому мета цього вельми благородна: спорудження оздоровчого центру. Здоров’я народу “Алькор” так близько взяв до серця, що з 5,3 га смужку 0,39 га виділив під окрему вулицю: аби людям було легше діставатися на лікування.
Ухвалою МВК ділянку було додатково внесено до списку підлеглої продажу землі. Сесія проголосувала “за”. В лютому 2004 року ділянку, по суті за копійки, купує “Алькор”.
Проте для трьох засновників “Алькора” 530 соток землі було вочевидь забагато, і невдовзі з’явилися нові співзасновники. Коли їх кількість сягнула майже двох десятків, з’ясувалося, що з будівництвом оздоровчого центру щось не виходить. Землю поділили (по 23 сотки вартістю від 27 до 45 тисяч доларів США сотка) на кожного і мирно розійшлися...
Перевірки ДСБЕЗ ніхто не сподівався. А в цілковите збентеження трудівників із “Алькора” ввергло власноручне пояснення керівника ДСК ЧМП: жодних документів із приводу цієї ділянки він не підписував. У реєстраційному журналі за даним вихідним номером значиться листування щодо дитячих установ ЧМП.
Нині працівниками обласного управління ДСБЕЗ спільно з прокуратурою області вживаються заходи щодо повернення цієї земельної ділянки у власність держави. Але ж варто було працівникам юридичної служби мерії просто перевірити справжність листа із ЧМП, і цієї кримінальної справи не було б. Проте, чомусь не перевірили...
Теплиця для собак
Кардіологічний санаторій “Росія”, де успішно лікували людей, що потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС, відомий далеко за межами нашої країни. Розташований він у рекреаційній зоні, де будувати нічого не можна. Проте саме тут виросла досить пристойна п’ятиповерхівка. За документами це гуртожиток для працівників лікувального центру, що й потверджується сплатою комендантові за ліжкомісце кожним мешканцем. Проте працівники в “Росії” якісь дивні: у 45 квартирах 15 мешканців, до санаторію жодного стосунку не мають. Один із мешканців – навіть громадянин Німеччини, що купив трикімнатну квартиру в будинку при морі загальною площею 76 кв. м за 7800 гривень.
У плині провадження низки перевірок працівниками ДСБЕЗ у “Росії” з’ясувалося, що багато років це вже не санаторій, а санаторне підприємство. Тобто, державне підприємство з будинками, спорудами, технікою та понад 11 га землі у приморській зоні належать колективу. Як же контролював колектив виконання закону керівництвом “Росії”? А ніяк. Орендна плата за землю не вносилася, хоча комерційних структур тут квартирує чимало: люди вранці юрбами йдуть до тієї чи іншої фірми. Порівнявши дані вимірів, здійснених фахівцями обласного управління земельних ресурсів з реальністю, фахівці жахнулися: кордони ділянки самовільно змінено, властиво, на користь орендарів із “Росії”. В одному місці кордон пройшов якраз посеред будівлі, що надає змогу завимагати додаткового відведення землі для обслуговування будинку. В добротному будинку, що числиться теплицею, розводять бійцівських собак.
Уся ця “благодать” прикривалася нібито постійним лікуванням дітей-чорнобильців. Керівництво не бідувало: директор “Росії” приїздив на роботу на “мерседесі”, його син – на пригнаному з батьківщини одного з мешканців “гуртожитку” (з Німеччини) “вольво”.
Претензії до керівництва “Росії” має не тільки ДСБЕЗ, але й податківці – за несплатою податку за землю, орендної плати. Небайдужа до “Росії” й прокуратура, оскільки законність реєстрації санаторного підприємства викликала дуже багато питань.
Продавали через інтернет...
Це про санаторій ім. Чувиріна. Земля на Французькому бульварі плюс будинки – пам’ятки архітектури – непогане капіталовкладення. Мабуть так подумали багато які небідні громадяни, побачивши в інтернеті оголошення про продаж будинків із прилеглою територією в Одесі на Французькому бульварі 28/30. Оперативники також вивчають дані Світової павутини, і санаторій для підлітків ім. Чувиріна за цією адресою вичислили вмить. Почали вистежувати ситуацію, гаразд що схеми відчуження досить стандартні. Так було й тут.
... 2003 року головлікар санаторію уклав договір про спільну діяльність (так званий інвестиційний) із киянами – з Держдепартаментом забезпечення та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-східного регіону України при Верховній Раді України. Департамент повинен був давати гроші на ремонт, реконструкцію будинків і споруд, розташованих на території санаторію, а санаторій (приналежний “Укрпрофздравниці”) надає ці будинки та споруди для лікування й оздоровлення.
Гроші було внесено, і відпрацьована схема почала реалізуватися. Санаторій нібито не працював (хоча реально діти лікувалися). Наслідком стає позовна заява та ухвала суду. Будинок і споруди санаторію відійшли до киян, які делегують (за додатком до інвестиційного договору) свої повноваження фірмі “Український науково-промисловий альянс”. А фірма виводить санаторій у власність офшорної зони на Багамах. Схема могла спрацювати, якби шахраї добре навчалися у школі та знали, що на території санаторію розташовані відомі не лише в Україні пам’ятки архітектури, які продажу не підлягають...
P.S. Понад 30 фактів порушення земельного законодавства, з’ясованих одеською міліцією з початку року, – багато це чи мало? Відвернімо увагу від цифр і замислімося про те, що за кожним зі з’ясованих фактів стоять люди. Причому не бідні відпочивальники, що роками чекають профспілкових путівок, а державні мужі, посадовці. Саме вони ухвалювали передання у приватну власність земель, приналежних державі. Саме їм зазнавати за це відповідальності. Якщо не спрацює чергова схема хитромудрого уникання цієї відповідальності перед народом, а отже, перед усіма нами.
