Ця новина вразила не тільки Одесу, але й усю Україну. В Південній Пальмірі затримано відьму, жінку-вампіра – як тільки не називали одеситку Діану охочі до сенсацій колеги-журналісти!
З екранів телевізорів і сторінок газет на переляканих співгромадян дивилася молода жінка з пронизливими очима, яка спокійно розповідала, як вона проводила обряди чорної магії. Проводила вона їх, до речі, регулярно, використовуючи хлопчаків-безпритульників, яких підгодовувала на найманій квартирі, де дозволяла дітям дивитися телевізор, слухати музику. На шизофренічку новоявлена відьма не була схожа, вже надто грамотно, виразно та спокійно відповідала вона на запитання в кадрі, абсолютно не намагаючись приховати своє ім’я та обличчя.
Молода недурна жінка, що зросла у великому місті, явно вірила в те, що її специфічні заняття не тільки затребувані певними індивідами, але й потрібні суспільству загалом. Водночас затримані в її квартирі безпритульники демонстрували жахливого вигляду порізи і розповідали, як непритомними здавали кров. Куди раніше дивилася міліція? – вигукували шоковані громадяни. Адже “Майстер Крайт” (таке магічне ім’я Діани) і оголошення в газеті давала, і практикувала досить успішно...
Силовики в цій ситуації, зазначмо, спрацювали досить оперативно. Одержавши інформацію про запах клею з недавно винайнятої в “гостинці” на Таїровому квартирі та скупчення юних волоцюжок, за вказаною адресою виїхали оперативники. Та й особу затриманої (спочатку Діана назвалася іншим прізвищем) встановили швидко. Дітей обстежили, помили, частину відправили до притулку, частину до батьків, які, до речі, багатомісячною відсутністю дітей удома стурбовані не були. Що ще вимагати від міліції? Слідство триває. “Майстер Крайт” у СІЗО. Всеукраїнського резонансу пригода набула винятково завдячуючи “кривавому” аспекту цієї пригоди. А перед тим досить тривалий час Діана мирно займалася своїм вельми нестандартним ремеслом, до чого вона, до речі, йшла не рік і не два.
Чорний шлях
У звичайній одеській досить благополучній родині зростали дві дівчинки-сестрички. Батьки любили дочок, та й дівчата не завдавали тату й мамі особливих прикростей. Тільки ось молодша, Діанка, закінчивши 8 класів, захворіла. Запалення м’язової тканини прогресувало, і дівчинці багато які розваги, властиві одноліткам, були недоступні. Не дуже приваблива зовні та скромно вдягнена хирлявка в окулярах із грубими шкельцями на увагу хлопчиків сподіватися не могла. Надія на одужання також була слабкою, і дівчинка вирішила звернутися по допомогу до Бога. Увагу привернула щедро розрекламована одна з новоявлених духовних шкіл, що не мала жодного стосунку до християнства, але проте збирала цілі авдиторії в престижному будинку в історичному центрі Одеси.
- Я п’ять років була в цій школі, бо бажала та сподівалася, що Бог вилікує мене від моєї хвороби, - пригадує Діана. – Перед тим я була просто християнкою і віруючою. Але потім я збагнула, що ця школа – не для мене, бо вона робить людину слабкою...
Сила та віра в себе – цього Діані бракувало постійно. Для того, щоб здобути їх, вона була ладна на все...
Два роки тому їй випадково потрапила на очі книжка, в якій докладно розповідалося про теорію та практику чорної магії – десятки подібних порошаться на книжкових лотках. Діана її прочитала залпом і прийшла в захват. Дізналася ім’я автора і зв’язалася з ним по інтернету. Тут іще один успіх – вчитель мешкав за півгодини їзди від її дому, в одному зі спальних районів Одеси. Вона переступила поріг його квартири – і дівчинка з сонячним ім’ям принцеси Вельської, що благала Бога про одужання, назавжди залишилася в минулому.
Ставши членкою магічної організації “Червоний Дракон”, Діана здобула й нове ім’я “Майстер Крайт”. Заклинань, ворожби та магії вона навчалася в нестямному зосередженні. Невдовзі майстер вигнав усіх, що до нього приходили навчатися магічних ритуалів, і став працювати лише з Діаною. Це був успіх, про який вона мріяла...
За невеликий термін їй вдалося пройти шлях від ворожіння (просте неусвідомлене заробляння на життя) до ремесла (усвідомлення того, чим займаєшся).
Посвячення в майстри вона досягла досить швидко, пройшовши три рівні неофіта, потім три рівні адепта. Практикувала, даючи оголошення в газету. Клієнти знаходилися і платили непогано, від 200 до 1000 доларів за обряд. Більшу частину, за словами Діани, вона віддавала вчителеві, собі залишала в середньому 50 гривень.
Зараз вона впевнена, що діяла абсолютно законно. Розповідає, що вчитель доручав їй відвозити якісь звіти до податкової інспекції, що ташувалася в будинку однієї з райадміністрацій Одеси, що вона й робила. Оголошення в газетах давала теж абсолютно відкрито, а клієнти, що приходили до неї (чомусь найпопулярнішим серед них був приворіт на кохання), дивилися на “Майстра Крайт” із захватом. Їм здавалося, що допоможе... Діана ж нарешті повірила в себе. Не надто приваблива та здорова фізично молода жінка дуже змінилася, відчула свою потрібність, стала зосередженішою.
Діана (та ні, - Майстер Крайт) творила свої ритуали у відповідним чином оформленій кімнаті – чорними стінами, шторами, чорним же вівтарем. Властиво, що ні цей інтер’єр у батьківській квартирі, ні сторонні люди, які приходили в дім опівночі, нікого в захват не приводили. Батько з матір’ю – люди немолоді, дедалі частіше ночували в старшої дочки. Цей час Діана використовувала для проведення сеансів.
Чорна шкіряна пов’язка на зап’ястку, чорна накидка з капюшоном, бліде обличчя, хилитаві вогники полум’я кількох свічок – усе це справляло враження на оточуючих, та й на саму Діану також. Зраділа, коли мати попросила дочку мешкати окремо і винайняла для неї за 130 доларів на місяць квартиру в “гостинці” поблизу. Єдине, про що благала дочку: якщо затримає міліція, не називати свого прізвища...
Учні
Клієнтура в Діани росла, гроші, зароблені за обряди, вона тепер возила до сусіднього міста – там оселився вчитель. Була єдина проблема – для проведення одного з обрядів потрібна була кров хлопчиків від 12 до 18 років. Допоміг випадок. Напередодні проведення обряду в підземному переході біля залізничного вокзалу Діана збиралася купити плакат із сатанинською символікою – зараз це не проблема. Поруч зупинився хлопчак: хотів купити плакат, але не було грошей. Діана запропонувала оплатити йому покупку, нагодувати та пригостити вином в обмін на кілька крапель крові. З цього все й почалося...
...Вона запросила Миколу приходити та приводити друзів, обіцяючи їжу, перегляд телевізора, ночівлю, вино та пиво в обмін на кров. За словами Діани, хлопці погоджувалися охоче, єдине, що їй не подобалося: вони нюхали клей.
За словами хлопчаків, усе було інакше: Діана давала їм нюхати клей, напувала горілкою, розведеною водою та розчинником і в непритомному стані брала в них кров. Як воно було насправді, зараз з’ясовує слідство. Але порізи на тілі в сімох затриманих у “недобрій квартирі” справляють враження...
- Всі затримані у квартирі хлопчаки – не місцеві, - розповідає капітан міліції Олена Цибулько. – Це Одеська область, Березівський і Біляївський райони, Вінницька область. У розшуку їх не було, тобто батьків доля дітей не цікавила. Одному з них, найменшому, 12 років. В Одесі він уже три роки, по багато разів був у всіх притулках. Властиво, Діана з квартирою, де можна поїсти та виспатися, була для безпритульників знахідкою. Хоча кров погоджувалися давати далеко не всі. Один із хлопчаків, Микола, в якого, за словами затриманої, велика енергетика, відмовлявся рішуче.
На тілі в Діани порізи – сліди магічних ритуалів, на передпліччі – зовсім свіжий розріз.
- Я посвятила одного з хлопчаків у свої учні, - говорить вона. - Відбулося посвячення того, хто ще готувався стати моїм учнем. Для того, щоб він прийняв перше залучення до магії в майстра, він випив мою кров, і після того сподіватимуся, що він виправдає мої надії, як учень...
Про роль хлопчаків у цій пригоді говорять різне. Хтось вважає, що для них це просто була гра. Кажуть, що кілька місяців тому безпритульники розповідали комусь про тітку-чарівницю, яка їх годує й дає притулок, але в це не повірили через абсурдність самої заяви: які чарівниці в ХХІ столітті! І взагалі, мало що привидиться хлопчакам, які нанюхалися клею. Виявляється, не привиділося.
Діана впевнена, що хлопчаків не бракуватиме. Та й відповідна література є на кожному кроці, легковірних людей у нашу комп’ютерну добу, на жаль, не поменшало. Ось і зараз, кажуть, аж ніяк не бідні клієнти нудьгують за звичним “Майстром Крайтом”...
