Чи спричинить зміна урядового складу країни зміни на ринку працевлаштування морських спеціалістів з України «під прапор»? Сьогодні їх особливо хвилює чи буде позитивно розв’язана проблема номер один: про необхідність повернутися до колишньої податкової норми, яка одержала в побуті статус «183 доби»? Судячи з кількості підписів під зверненням, адресованим Прем'єр-міністру України Віктору Януковичу, з яким автор ознайомився, ця тема хвилює широкі верстви морської громадськості. Зокрема, членів Української морської організації, регіональної Федерації морських профспілок Півдня України, профспілки моряків далекого плавання, Товариства сприяння працевлаштуванню моряків і захисту їхніх соціально-трудових інтересів, а також директорів посередницьких підприємств з працевлаштування українських громадян за кордоном. Саме вони обстоюють інтереси десятків тисяч морських спеціалістів, які працюють сьогодні на суднах іноземних роботодавців через те, що втратили робочі місця після розвалу вітчизняного флоту.
Як відомо, з грудня 1992 року було введено в дію Декрет КМУ № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Відповідно до нього особи, які перебували за межами країни понад 6 місяців (або 183 календарні доби), звільнялися від сплати податку в Україні. Якщо ж перебування за кордоном було менше цього терміну, то громадянин підлягав оподатковуванню на загальних підставах. Так було до 1 січня 2004 року, поки не набув чинності Закон України № 889-1 У "Про податок з доходів фізичних осіб", який скасовував попередню усталену систему відносин між громадянином і податковими органами. Наслідки цього нічим не мотивованого скасування, яке попередньо не пройшло широкого експертного аналізу, були оцінені спеціалістами як економічно невиправдані. Зокрема, з ухваленням цього Закону відкрилася зелена вулиця подвійному оподатковуванню. Незабаром реальні події підтвердили, що це правове нововведення стало прелюдією до фінансової дискримінації багатьох тисяч громадян, які не знайшли заробітку у своїй батьківщині і тому змушені шукати його на чужині.
Що стосується "підпрапорників", то вони одразу ж позбулися можливості чітко планувати свою трудову діяльність, обумовлену в трудових контрактах. Як наслідок – уповільнення їхнього просування по службі. Здавалося б, це проблема особистого плану. Але хто скасовував необхідність того, що професійне зростання моряків повинно цікавити державу? Адже сьогодні при відсутності в Україні розвинутого національного флоту доброго практика може виховати тільки регулярна морська практика, яку можна одержати на суперсучасних суднах іноземного флоту. Тобто, за великим рахунком йдеться про збереження золотого фонду кадрового складу спеціалістів морської справи. Якщо Україна не відмовляється від перспективи створення свого флоту і від наміру бути зарахованою до розряду провідних морських держав світу, для неї це гранично важливо. Інакше просто нікому буде обслуговувати власні судна і перетворювати їхню роботу у рентабельну.
Ще одним наслідком для української економіки, – явно негативним, став менший приплив валюти в оборот країни, який раніше забезпечувався "підпрапорниками". За даними Товариства греко-російсько-української дружби, щомісячні надходження тільки від тих з них, хто служить під грецьким прапором, складають суму, яка перевищує 20 млн доларів. Вірніше – складав донедавна. Природною реакцією "крюїнгових" моряків на новий закон стало, по-перше, самостійне працевлаштування, тобто в обхід офіційно зареєстрованих посередницьких підприємств. І тепер держава недоодержує частину податку від них за надані ними послуги в пошуку роботодавця. А, по-друге, моряки почали віддавати перевагу вкладанню своїх грошей в іноземні банки. Скільки зберігається на їхніх рахунках за рубежем – встановити неможливо.
Проте очевидно, що ввезення валюти в країну скоротився, і в особі "підпрапорників" фінансовий оборот країни втратив серйозних донорів. Так, за даними Головної державної податкової адміністрації України, яка підбивала у травні 2006 року підсумки декларування громадянами своїх доходів, отриманих у 2005 році, обсяг надходжень від осіб, які легально працюють за кордоном, зокрема, від моряків-"підпрапорників", виявився набагато нижчим за прогнозований. За 12 років дії колишнього положення про "183 доби" нічого подібного не спостерігалося. Чому? У вищезгаданому зверненні на адресу Прем’єр-міністра України прямо сказано, що "виною тому Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності.
До КМУ колишнього складу не раз надходили обґрунтовані прохання скасувати дію цього закону. Наприклад, у Росії залишилася попередня податкова норма «183 доби». І ті громадяни, які протягом цього терміну (або більше) перебувають за межами країни, звільняються від сплати прибуткового податку. Те ж саме характерно для Румунії, країн Балтії, Польщі... У Греції моряки, які працюють під іноземним прапором, не оподатковуються. У свою чергу, морські спеціалісти офіцерського складу, які працюють під національним грецьким прапором, оподатковуються 6%, а рядового складу – 3%.
У нас ця проблема порушувалася багато разів. Проте гострота її зростає в міру того, як відкладається термін її розв’язання. Тепер усі надії на стратегічну далекоглядність нинішнього уряду.
На жаль, серед великої кількості пропозицій, що надходили до різних кабінетів влади, була і чимала кількість фальсифікатів. Зовні одягнені у форму авторитетних законопроектів, вони при детальному розгляді не витримували критики. Насправді генеральним завданням, яке переслідували представники деструктивних сил, що висувають всілякі помилкові тези, було – стати господарем на ринку посередницьких послуг. У зв'язку з цим, були спроби пролобіювати ухвалення так званої зведеної конвенції, де до одного пакету були зібрані 9 конвенцій Міжнародної організації праці (МОП). В завуальованому вигляді тут було запрограмовано зазіхання на систему посередництва в працевлаштуванні моряків за кордоном. Ідея, як безнадійна, не одержала схвалення в урядових органах, оскільки була визнана як така, що не відповідає економічним можливостям держави. І втілення її було визнано недоцільним. (Лист Міністерства праці і соціальної політики на адресу КМУ № 8155/52 від 16.09.2002 року).
Одночасно зів'яли добрі мрії профспілкових функціонерів про те, щоб роздобути банк даних на моряків-підпрапорників і тих, хто ставав на облік у посередницьких підприємствах, що мають державну ліцензію. Робилося це під виглядом бажання допомогти державі.
Зараз у боротьбі за ласий шматок "крюїнгового" пирога беруть участь 4 профспілкові організації. У різні періоди у їхній методиці були, наприклад, спроби представити моряка, який їде на судно для роботи "під прапором", як командировочного. Але від чийого імені? Хто може направити у відрядження людину, яка не стоїть на обліку у жодному відомстві: офіційно – безробітного? Провокувалася спроба віднести "підпрапорника" до числа підприємців і, відповідно, стягувати податки. Ігнорувалося те, що підприємцем він бути не може через те, що не має власних засобів виробництва і не має прибутку, а одержує фіксовану зарплату.
Деякі профспілкові боси клопочуть про створення своїх асоціацій, утримання яких вони планують здійснити не багато не мало, за рахунок "крюїнгових агентств". Чи потрібно останнім саджати собі на шию дармоїдів і для чого, вони не запитують. Досить дивні імпульси виходять від Чорноморської регіональної організації роботодавців підприємств з працевлаштування моряків. Посередників, які не мають засобів виробництва, її лідери відносять до "компаній, зайнятих у сфері судноплавства". Якщо йдеться про наймання, що здійснюють національні судноплавні компанії, то це можуть робити тільки державні або приватні судновласники. Але причому тут "крюїнг", чиї представники не є роботодавцями, а лише допомагають спеціалістам знайти їх? Нарешті, справжнім перлом "турботи" про моряків є нарікання Чорноморської організації роботодавців на "невиправдано швидке зростання заробітної плати українських моряків на суднах іноземних судноплавних компаній". Хоча за цим іде визнання, що кваліфікація наших моряків набагато вища, ніж у кадрового складу з Китаю, Філліпін, Індії, де ставки на ринку працевлаштування нижчі. Щоб обмежити дію іноземних роботодавців, які мають представництва на території України, "чорноморці" пропонують взагалі щось немислиме: за одержання ліцензії вони пропонують вносити у будь-який український банк депозит у розмірі 800 тис. доларів. А за кожного працевлаштованого за кордон українського громадянина вносити 25 тис. доларів. Залишається тільки запитати: а чи дозволять іноземні комерційні структури втручання нашого законодавства до їхнього бізнесу?
Підприємці і моряки будують свою роботу з вірою в те, що прагнення виторгувати собі вигоду й вгамувати владолюбні амбіції так і не просунеться далі кулуарів, де вони породжені. А положення про "183 доби" буде переглянуто і в інтересах “підпрапорників”, і в інтересах держави.
