Свого часу наша газета неодноразово повідомляла про екологічне лихо, яке сталося 18 серпня в районі Одеського морського порту з вини екіпажу контейнеровоза “СУА СGM AE.GEAN”, котрий прибув до нас зі Стамбула під прапором Ліберії. Тоді, нагадаю, в море з борту судна потрапило 74 тонни нафтопродуктів, що завдало суттєвої шкоди навколишньому середовищу, зокрема морській і побережній зоні міста й одеських передмість.
По тому, як цей інцидент було докладно розслідувано, Державна екологічна інспекція з охорони природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря звернулася до суду з позовом, в якому вимагала від судноплавної компанії, котрій належить дане судно, відшкодувати завдані збитки.
Як повідомив начальник Державної екологічної інспекції з охорони природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря М.В. Яцков, в подальшому події розгорталися таким чином. Ще 15 вересня 2006 року в судовому засіданні Приморського районного суду м. Одеси було отримано банківську гарантію від АКБ “Укрсиббанку” на відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу, та витрат на ліквідацію цієї аварії в розмірі майже 24,5 млн доларів США. Здавалося б, інцидент вичерпано, під отримані гарантії було знято накладений раніше арешт з судна. Але не все так просто…
Вже 26 листопада 2006 року рішення Приморського райсуду мало набути чинності, проте судноплавна компанія, яка мала відшкодувати збитки, звернулася до Апеляційного суду Одеської області з проханням переглянути рішення районного суду. І ось нарешті 7 грудня рішенням Апеляційного суду ухвалено остаточне рішення про стягнення з судноплавної компанії на користь держави, в особі Держекоінспекції з охорони природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря, відшкодування в розмірі 24 млн 490 тис. 36 доларів США, з подальшим перерахуванням до Одеського міського бюджету 80 відсотків від загальної суми збитків. Причому всі кошти буде використано на природоохоронні цілі.
Й, нарешті, як щойно стало відомо, до 15 грудня всі збитки, завдані витоком нафтопродуктів в акваторії порту, відшкодовано судноплавною компанією в повному обсязі.
Ця інформація, звичайно ж, втішає, причому не так сумою відшкодування, як тим, що покарання винних в цій екологічній біді стане попередженням для багатьох судновласників; для всіх тих, хто недбало ставиться до заходів екологічної безпеки. Та все ж таки пам’ятаймо, що шкода, якої ми завдаємо довкіллю своїми екологічними катастрофами, в більшості випадків грошового виміру не має, тому що сягає вимірів нашого ставлення до Природи, вимірів нашої совісті.
