Що правда, а що вигадка?
Про це наша розмова із Є.В. КОБОЛЄВИМ, лікарем відділу комунальної гігієни обласної санепідстанції.
– Євгене Володимировичу, ще кілька років тому не було розмов щодо шкоди мобільних станцій... Сьогодні ця тема набирає обертів...
– Швидше за все це пов'язано із тим, що мобільний зв'язок інтенсивно розвивається – станцій стає все більше. Але ж "мобілку" можна купити, а можна й не купувати, включити або виключити, то самі станції встановлюються де завгодно, і "базу", як відомо, не виключиш...
– Як розуміти Ваше твердження, що антени можуть з'явитися практично у будь-яких місцях. Хіба немає жодних обмежень?
– Нормативні заборони є: наприклад, не можна ставити "базу" на дахах лікувальних корпусів. Тобто, неподалік від самої лікарні антену можна побачити, а на самій території, як правило, ні. Не встановлюють мобільні вишки й на дахах шкіл, дитсадків та інших дитячих закладів. І хоча відносно останніх об'єктів інструктивних заборон немає, політика нашої обласної санепідстанції така, що ми забороняємо це робити.
– Проте, саме від батьків учнів, їхніх бабусь, дідусів найчастіше надходять письмові скарги, усні звертання проти небезпечних сусідів...
– Моя думка – нерідко ці чутки про загрозу здоров'ю дітей все ж таки перебільшені. Жоден вплив базової станції не може наблизитися до тієї шкоди, яку завдає сам мобільний телефон. Але ж майже усі учні з "мобілками". І деякі з них говорять по них якщо не годинами, то досить довго, щоб зашкодити собі, своєму самопочуттю.
– Як правило, розмови, дискусії щодо "мобілізації" здоров'я, насамперед дітей, починаються саме із встановлення мобільних станцій. Увесь світ облетіла інформація про те, що в Іспанії кілька учнів захворіли на рак, оскільки навколо коледжу було встановлено 30 антен (!) мобільного зв'язку. І у цей час всі частіше спростовуються твердження компаній-провайдерів цього зв'язку, що і телефони, і антени абсолютно безпечні. Навпаки, учені стверджують, що їхній вплив далеко не нешкідливий...
– Напевно, випадок в Іспанії пояснюється тим, що норми випромінювань у цьому районі в десятки разів перевищували припустимі. У цілому насиченість мобільним зв'язком у Європі значно вища, аніж у нашій країні, і становить 70 – 80 відсотків. У Росії вона десь 30 – 40, а в Україні 25 – 30 відсотків. Та й нормативи у нас дуже суворі. Щільність потоку – 2,5 мікровата, і вище вона не може бути ніде. Для порівняння: у США ця цифра становить 25. Хоча згодний, число станцій зростає й найчастіше операторів не цікавить думка мешканців або батьків учнів. Переважно в нашій країні репрезентовано чотири компанії – "Київстар", "Астеліт" ("Лайф"), "МТС", "Українські радіомережі". У цих основних гравців потужність передавачів дорівнює 36,1 Вт по місту та 45 – 60 Вт по області. Другий стандарт зв'язку (це – CDMA 800) зовсім невеликої потужності – 6 Вт. Йдеться, наприклад, про усім нам відомі "Укртелеком", "Інтертелеком", "Піпелнет".
– Але, напевно, усі ці "гравці", і великі, й малі, мають зважати на мешканців мікрорайонів, адже є люди, які від самих чуток можуть захворіти...
– На жаль, за нашим законодавством усі компанії можуть ставити свої антени без згоди мешканців. Інша справа, що з огляду на їхній настрій, ми рекомендуємо їм обходити житлові будинки і ставити антени на освітлювальні щогли, труби котелень тощо. При цьому вони мають дотримуватися двох умов. Йдеться про санітарно-захисну зону та зону обмеження забудови. Перша зона вимірюється за радіусом, а друга – не лише за радіусом, але й за висотою. Й останнє, висота – це дуже важливо. Адже сама станція – це контейнер, у якому стоїть приймач-передавач – нічого не випромінює, усе в ній максимально захищено. У противному разі йде втрата сигналу, а отже, відсутність зв'язку, що невигідно операторові. А ось що стосується висоти, то тут вже на стадії проекту провадиться дуже серйозна робота. Кожен оператор має мати висновок з проекту, висновок з санітарного паспорта.
– Не могли б Ви докладніше розтлумачити процедуру видачі таких дозвільних документів...
– Допустимо, оператор ставить нову станцію у житломасиві. Робиться викопірування, і якщо в цьому районі стоять дев'ятиповерхові будинки (а це десь 27 метрів висота), то антена має здійнятися ще вище, тобто, на 33 – 48 метрів. Адже вона діє й по горизонталі, і по вертикалі. І якщо верхні поверхи висоток потраплять під її вплив, то, безумовно, шкода здоров'ю буде очевидною. Але такі ситуації практично виключаються, оскільки це, знову ж, не вигідно самому операторові, будинок проковтне сигнал, він піде в нікуди. Тому антени завжди вищі за висотки. Що стосується самої "парасольки", то вона розсіюється через 150 метрів, на висоті встановлення антени. Тож саме проектування станції процес довготривалий і дуже відповідальний. Виписується напрямок для провадження вимірів фонових рівнів електромагнітного поля. Повторюся, це усе робиться ще на стадії проектування.
– А були приклади, коли не дозволили ставити станцію?
– Так, були. Ми виїжджали на місце. Там вже стоїть одна станція і фон досить високий – 2,3. Тому провайдеру відмовили, мовляв, не потрібно туди лізти. Поки що найбільше скарг із Білгород-Дністровського району. Ми були там, робили виміри в одному із житлових будинків, норми не порушено. Хоча мешканці не заспокоюються, пишуть і до прокуратури, і до органів МВС. Але що ми можемо зробити? Просто так відмовити операторові не маємо права, він може подати на нас до суду. А якщо врахувати, що одна станція коштує близько 200 – 250 тисяч доларів, то можна уявити й результат судових рішень. До того ж в усіх компаній є потужна підтримка, наприклад, з боку Представництва Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Одеській області. Спрацьовує принцип – що не заборонено, те дозволено...
– Саме такий підхід не влаштовує мешканців нашого регіону. Тому вони звертаються зі скаргами, заявами до різних інстанцій, аж до Кабміну та Генпрокуратури...
– Тим часом, правильніше було б почати із санепідстанції, адже саме ми зможемо виміряти рівень електромагнітних випромінювань і біля вікон, і на даху. Апаратура для цього в нас є, жодної скарги без уваги ми не залишаємо. До речі, устаткування сертифіковано, а якщо бувають дуже складні розгляди, долучається інститут гігієни транспорту, "Укрнаглядчастот".
– Нещодавно до редакції звернулися батьки учнів одеських шкіл № 86, 89 знову ж із приводу мобільної вишки, яку діти бачать з вікна...
– Ця скарга надійшла й до нас – будемо перевіряти. До речі, Ви можете з нами поїхати, щоб наочно переконатися, як проходять виміри, який результат. Але якщо говорити про батьків, то їм би не зайве нагадати про інші джерела електромагнітної енергії – телефони, телевізори, кондиціонери, якими напхано кожну квартиру. А мікрохвильовки?! Адже на їх тлі будь-яка мобільна вишка відпочиває... І часто поруч сидять діти, граються, малюють, а піч гуде... Та ще, як правило, її не заземлюють. Ось це по-справжньому небезпечно. На жаль, щодня ми бачимо рекламу цієї техніки, але про її вплив на наше здоров'я скромно замовчують. Але ж ми маємо знати не лише плюси, але й мінуси техногенного простору, у якому ми живемо.
– Євгене Володимировичу, спасибі за увагу. Хочеться вірити, що Ваші консультації, роз'яснення, а ми сподіваємося, що вони стануть постійними, допоможуть багатьом нашим читачам і внесуть ясність до цієї дуже актуальної і ще не до кінця вивченої проблеми.
