Гучнаісторіяізпограбуваннямкасирів, якіперевозиливиторгкомпанії-супермаркета«Віртус» 22 січня2008 року, закінчиласятак, якібільшістьзлочиннихдіянь: четвероучасниківрозбійногонападусидятьзаґратами. Але випадок цікавий слідству не стільки своєю кримінальною, скільки світоглядною основою.
Заволодіти грішми приватного підприємства намірилися молоді хлопці, вік яких коливається від 25 до 28 років. За їхніми поясненнями, на таку ризикову справу вони пішли тому, що "їм не вистачало грошей, щоб жити". Але за якими матеріальними критеріями правопорушники визначають норму своєї забезпеченості, вони відповісти не зуміли. У брезентовому мішку із грішми, на який вони зазіхнули, було близько 120 тисяч гривень. Але вони, коли нападали, навіть не знали, на яку суму претендують.
Їхня витівка не дає підстав для встановлення злодійської кваліфікації або кримінального почерку. Це були діти перебудови, які виросли на зразках масової культури, часто не обтяженої мораллю. У бажанні поживитися їх об'єднала ідея кримінального братства "правильних пацанів", згуртованих у бригаду.
Головний розробник розбійного плану, Олександр, виявився студентом-заочником Київської академії водного транспорту. Ось лише практична частина його курсової роботи про пограбування на дорогах не вдалася. Спочатку він переговорив зі своїм другом, з яким його пов'язувала служба в армії, а потім спільний пошук випадкових заробітків. А той, у свою чергу, затяг до компанії свого друга дитинства. Потім їм знадобився водій. Ним виявився такий же одноліток, який має цілком придатний "опель".
На ньому "братани" і їздили по місту, вистежуючи маршрути автомобілів з інкасаторами. Засікали час, коли відбувається передача грошей у їхні руки, швидкість їхнього руху.
У той нещасливий січневий день вони пристали до "ваза", у якому перебувало двоє охоронців магазину "Віртус". По вул. Балківській вони під'їхали майже впритул до їхньої машини. Саме на дорозі утворився затор, і вервечку легкових паралізувала "пробка". Четверо переслідувачів наділи на голови чорні маски із прорізами для очей. Олександр озброївся обрізом і зі своїм колишнім однополчанином підбіг до "ваза" й почав погрожувати водієві зброєю, вимагаючи віддати гроші. Реакцією водія був різкий розворот "ваза" проти руху, у результаті чого він виїхав на зустрічну смугу, де стояла інша машина. Від поштовху нападник упав, і його нога виявилася щільно затиснутою між нею та "вазом". У такому незручному положенні його й затримали патрулі ДАІ, що чергували неподалік.
Армійський друг стрибнув до "опеля", і співучасники встигли втекти.
У Хмельницькому райвідділі Олександр дав свідчення. Він не віднікувався. Розповів свою роль у цьому нальоті, на співучасників звалити провину не намагався. До вечора був затриманий другий нападник. Він сидів вдома, чекаючи, коли за ним прийдуть, тому опору не чинив. Він також чесно в усьому зізнався, але також не намагався обмовити двох інших членів імпровізованого "братства".
Через три дні вони не витримали й самі прийшли до райвідділу. Вони це пояснили тим, що справа у них спільна, тому відповідати вони повинні вчотирьох.
Але не це здивувало слідчого. А та поверховість, з якої вони дивилися на ситуацію. З одного боку: добровільна явка з повинною, щире каяття. З другого боку – жодних мук совісті: одна блатна романтика та надія на те, що пограбування вдасться. Вони лише в міліції зрозуміли, як їм пощастило у тому розумінні, що у цей день в адміністрації "Віртусу" закінчився договір з інкасаторами банку, а переукладений він був через добу. І 22 січня доставити гроші на свій страх і ризик було доручено звичайним охоронцям. Якби хлопці в масках нарвалися на професійних інкасаторів, озброєних автоматами, то усвідомлювати, що красти чуже недобре, їм довелося б у реанімації.
Поки що вони тримаються незалежно й не бояться ув’язнення. Але дії їхні підлягають покаранню за статтею 187 Кримінального кодексу України. Нею передбачено реальне позбавлення волі на термін від 8 до 15 років та конфіскація майна. Здається, суворість закону вилікує від подальшого бажання знову ступати на злочинний шлях. Тільки чи не занадто дорога ціна прозрінню?
