Зростає кількість злочинів, скоєних підлітками або за їхньої участі. На це суспільне явище звернув увагу присутніх прокурор Одеської області Василь Присяжнюк на засіданні колегії обласної прокуратури. У випадку, про який він розповів, фігурувала група якогось Возніка, що промишляла крадіжками у Овідіопольському районі. Справа, скажімо так, не дуже гучна. Але у наведеному прикладі є чітка постановка ще однієї проблеми – залучення неповнолітніх до кримінальної стихії дорослими. В обставинах цієї справи нашому кореспондентові допоміг розібратися прокурор Овідіопольського району Валерій Каплонюк.
Протягом березня – квітня 2008 року до Овідіопольського райвідділу міліції надійшло 10 заяв від різних власників дачних будинків, розташованих на садових ділянках біля сіл Кароліно-Бугаз, Молодіжного та Санжейки. Вони й стали приводом до порушення кримінальних справ, об'єднаних в одне провадження за статтею 185 "Крадіжка".
Симптоматичним чинником у цій історії було те, що один із шести затриманих, які складали групу, був 17-річний Віталій Кочетар, який, будучи на грані дорослості, вже навчився одержувати задоволення за гроші. Але ніхто йому не підказав, що не можна добувати їх негідними способами.
Доля звела його з доморослим ідеологом легкої наживи. Якийсь Вознік, що керував бригадою будівельників-"шабашників", з якими приїхав на заробітки із Миколаївської області, і Віталій вирішили навідатися до порожніх дач, розташованих на околиці. Самотужки Вознік це робити не міг, тому вирішив обзавестися підсобниками. Серед своїх підлеглих він зустрів однодумців, і от вже створилася кримінальна співдружність із п'яти чоловік. Двоє до цієї зустрічі вже мали за плечима по декілька "ходок" до місць ув’язнення. Ще один – Циганенко хотів було сховатися за довідку, яка засвідчує, що він має легку форму розумової відсталості, але його визнали здатним адекватно оцінювати свої вчинки.
А ось для неповнолітнього Віталія це був дебют. Слідчому навіть спочатку було важко сказати, як кваліфікувати його вчинки. З другого боку, його можна було вважати жертвою своєї юнацької наївності. З другого ж, до компанії дорослих чоловіків цей рослий, жвавий хлопчик потрапив невипадково. Серед майстрових був його рідний дядько Віктор Кочетар. Мати хлопця, пропадаючи на двох роботах, погодилася відпустити сина під його нагляд. Потім їй довелося довідатися гірку правду про те, що її дитина брала участь у шести епізодах крадіжок.
Віталія не змушували бути спільником у нічних вилазках по чужих квартирах. Але коли йому запропонували долучитися до інших, не відмовився. Дядько замість того, щоб дати ременя племінникові, вирішив скористатися для спільної справи його вмінням спритно залазити на другі поверхи й пролазити у вікна. Функція "кватирника" стала його незамінимою роллю у групі.
Старші навчили нескладної науки пограбування. Разом з ними він проникав до будинків, бачив, як діловито пристосовуються вони, щоб одним ривком ломика-"фомки" зривати висячі замки. А потім допомагав тягти до мікроавтобуса "тойота", що належав ватажкові, усе, що під руку трапиться. Список вкрадених речей величезний. У ньому фігурують аркуші гіпсокартону, мішки із цементом, металопластикові вікна, зварні апарати, 400 штук каменю-черепашнику, дошки обрізні. До машини перекидалися із господарських полиць дорогі інструменти, такі як електродрелі, перфоратори, електротурбінки, ще – набори гайкових ключів, фени, калорифер. Якщо нічого цінного в комірчинах не виявляли, грабіжники забирали сущий дріб'язок. Так, у списку серед викрадених предметів значаться оцинковані відра вартістю по 18 гривень, дві кельми по 12 гривень, рулетка. Нарешті, кирзові чоботи та оцінені у 20 гривень кросівки білі.
Однак загальна вартість вкраденого майна під час нальотів коливалася від 2 до 16 тисяч гривень. Займався збутом особисто Вознік, а потім давав своїм помічникам по 100 – 200 гривень. Така була для них ціна злодійського ризику.
Усі визнали свою провину. Лише Вознік заперечував, давав невиразні і суперечливі свідчення. З його слів, це він був обдурений і під страхом погроз втягнутий до злочинної діяльності, зокрема і підлітком Віталієм. Очні ставки, проведені для з'ясування істини, крім іншого, не позбавлені були для хлопця й виховного значення. Він одержав можливість побачити й почути, як бреше й вивертається його нещодавній кумир. Тепер питання, що Віталік зрозуміє з пережитого? Чи зробить висновок, що потрібно бути більш обачливим, щоб надалі не попадатися? Чи відмовиться від злодійського ремесла назавжди? На який шлях настановить своїх майбутніх дітей?
Адже є жахливі випадки дитячої злочинності. У тому ж Овідіопольському районі група неповнолітніх пошкодила 56 могил на старому цвинтарі. Інші молоді хулігани наприкінці минулого року з куражу зробили погром у лікарні, переламали апаратуру, меблі. Діти б'ють п'яних, інвалідів, забираючи годинники, мобільники, гаманці. Зграйками вони нападають на однолітків і віднімають велосипеди, викрадають мопеди, щоб покататися. Модним став "хеппі-слебінг" – зйомка на відеокамеру в мобільному телефоні жорстоких сцен побиття однокласників.
Злочинність неповнолітніх часто буває спадковою. Діти відображують поведінку батьків, старших братів, вуличних авторитетів. На жаль, останнім інкримінують лише кримінальні діяння. Але законом не передбачене покарання за формування у юних головах нігілістичного світогляду, який підлітки візьмуть із собою до дорослого життя. Хіба це не злочин? Проти майбутнього!
