– Ми зобов'язані в усій повноті забезпечити реагування на заяви громадян, – дав програмну установку працівникам правоохоронних органів міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко на зональній нараді із дільничними інспекторами міліції Одеської, Херсонської та Миколаївської областей.
Не заперечуючи, що посада дільничного є каторжною, з перших слів свого виступу міністр підкреслив, що не має наміру співати дифірамби тим, хто взяв на плечі тягар цієї відповідальності. Особливість роботи дільничного у тому, що він частіше, ніж будь-хто із працівників міліції, контактує безпосередньо з населенням. Але саме тому він повинен робити усе можливе, щоб допомагати громадянам розв’язувати їхні проблеми.
Насправді ж виявляється, що в середовищі вдумливих, старанних працівників є деякі "екземпляри", які своїми діями ганьблять мундир офіцера міліції та створюють в очах суспільства негативну думку про захисників правопорядку. У боротьбі за чищення лав були виявлені дільничні, котрим, як з'ясувалося, просто ліньки займатися питаннями громадян. Простіше ж, наставивши кишеню для хабара й написати: "Дані не підтвердилися". Хоча перевірка комісії Верховної Ради України Ізмаїльського району показала, що із 7 відмов вимагають реального відгуку 5.
Більше того, є такі інспектори, які "кришують" нелегальний бізнес, відверто покривають порушників порядку. Так, один із ув'язнених втік із колонії суворого режиму в Запоріжжі. Через якийсь час він з'явився в Криму. І тамтешній дільничний, здається, не безкоштовно, допоміг йому зробити паспорт із фіктивними даними. Під новим прізвищем, (з попереднього було вилучено одну літеру), злочинець висунув свою кандидатуру на вибори і став депутатом однієї з місцевих рад. Кримінальну таємницю вдалося розкрити лише тоді, коли бандит скоїв чергове вбивство й знову був засуджений.
Деякі інспектори опускаються до того, що сприяють наркотрафіку. При цьому міністр не забув назвати неподобством випадок, коли під носом дільничного в Бессарабії росло 60 га коноплі, а він про те не відав і не знав.
Критиці піддалися методи одержання зізнань, які застосовувалися інспекторами Іванівського району. Там затриманим підкидали маріхуану, а потім займалися шантажем.
Ситуація, що мала місце в іншому районі, – пародійна: міліція збирала данину з торговців самогоном для того, щоб організувати передплату на журнал "Именем закона".
У Суворовському районі Одеси щодня невстановлений хуліган розкидає по людних місцях трупи отруєних собак.
– Чи не вражає те, – сказав з цього приводу Ю. Луценко, – що про це знають у Києві, але не вживають екстрених заходів у місцевому відділенні міліції? Витівки кояться вже тривалий час, а підозрюваних немає, тому справу порушено лише за фактом. Гадаю, двох тижнів досить, щоб встановити, хто цим займається: комунальні служби, крамольник із вивихом у свідомості чи баламут, який вирішив шокувати суспільство.
Продовжуючи тему дієвого відгуку на потреби громадян, міністр сказав, що досить пригощати суспільство успішними статистичними звітами. Людям потрібні конкретні результати, а не підставні відсотки доповідних, у мудрощах яких розбереться лише експерт. Звідси й чергова вимога: до 15 квітня цього року удвічі скоротити нікому не потрібне окозамилювання у звітах і реєструвати лише факти реальної роботи.
Грішать інспектори й формалізмом, штучно затягують розгляд справ, як, наприклад, у Болградському районі, де міліція предметно зайнялася винуватцями крадіжки лише через півроку після встановленого факту розкрадання. Ось і доводиться, щоб виправдати свою бездіяльність, творити відписки про те, що немає підстав порушувати кримінальну справу, хоча матеріалу для цього задосить. Щоб інститут дільничних не став машиною, яка штампує відмови, Ю. Луценко перед декількома тисячами дільничних та начальників райвідділів дав слово, що церемонитися із такими кадрами не будуть. Якщо хтось складе без істотних на те підстав понад дві відмови на місяць, то це вже прецедент, щоб з погонів такого працівника було знято зірку.
З другого боку, міністр МВС закликав начальників райвідділів не валити усі біди на дільничних. Вони не лише завантажені роботою. Їм доводиться ледве чи не щодня розв’язувати питання, де взяти канцелярське приладдя або пальне для службових автомобілів. Ті, хто таких не одержав, нерідко їздять на власному транспорті. Тому Ю. Луценко просив не робити з них крайніх і постійно не виставляти на чергування. Для патрулювання можна з успіхом залучати кабінетних працівників. До слова, у них
