Новітня історія України засвідчує: причина наших проблем у негативному виборі. Нас примушували, та й ми вже самі звикли обирати «з двох зол». А потім те саме обране зло нами й керувало. Чому ж ми дивуємося, що так погано живемо?
Прийшов час усвідомити, що нами маніпулюють, та зламати плани маніпуляторів, до якого б політичного табору вони не належали.
Примусова традиція протестного голосування
Погана влада формується хорошими людьми та передусім тими, хто не ходить на вибори. Це – аксіома. Звісно, за роки незалежності у громадян дедалі накопичувалося розчарування від того чи іншого президента. А тому сьогодні склалася така ситуація, що народ здебільшого голосує “проти”, а не “за”. Свого часу більшість розчарованих політикою першого президента Леоніда Кравчука проголосувала проти нього, підтримавши таким чином Леоніда Кучму. Пізніше громадяни обрали Кучму на другий термін не завдяки здоровому глузду, а всупереч йому – просто більшість людей проголосувала тоді проти комуніста Петра Симоненка. І вже на останніх президентських виборах у 2004 році люди вийшли на Майдан Незалежності не для того, аби підтримати Віктора Ющенка – вони передусім відстоювали свої права та свободи, виступаючи проти фальсифікацій, проти брехні, проти зневаги представників влади до народу. А відтак більшість проголосувала проти кандидата від влади Віктора Януковича…
Зараз людям нав’язують думку, що вони знову мають обрати серед двох кандидатів. При чому жоден із них більшості виборців не до душі. Різні соціологічні опитування підтверджують – людей знову штовхають до протестного голосування. Більшість опитаних – понад третини (35,6%) – заявили, що віддадуть голоси за названого претендента лише тому, що вважають його меншим злом, боячись перемоги когось іншого.
Важко визначити менше зло
Народ України вже повною мірою відчув на собі результати згубного жорсткого протистояння ворогуючих політичних сил та неспроможність жодної з них забезпечити в країні стабільність, порядок, злагоду і справжнє народовладдя. Як то кажуть, наїлися.
Та якщо нас знову штовхають на протестне голосування, ситуація лише погіршиться. Після президентських виборів їхнє протистояння не тільки не припиниться, а вибухне з новою силою. У такому випадку, на нас знову чекатиме черговий розкол країни, чергове зведення рахунків, черговий розподіл посад, чергове розкрадання держави… Адже очільники обох найбільших політсил – БЮТ та Партії регіонів – вже двічі очолювали уряд та мали можливість проявити себе біля керма держави. Результати їхньої “роботи” усім відомі. Сьогодні нас – громадян України – менше 46 мільйонів, причому 80% із нас живе за межею бідності. У політичної війни є цілком конкретні людські жертви.
Попри все це, спеціально підготовлені політологи та штабісти лідерів президентської кампанії нав’язують виборцям думку, що перемогти може лише один із двох розкручених кандидатів. Для достовірності постійно оприлюднюють написані “під себе” рейтинги.
Люди ознайомлюються з результатами цих «рейтингів», постійно бачать два обличчя на телебаченні і починають справді вірити, що є вибір лише з оцих самих «двох зол».
Ми спробуємо роз’яснити сутність маніпуляцій. Адже кожен має право знати правду та робити власний вільний вибір.
Премудрості «рейтингології»
Нам постійно оприлюднюють так званий президентський рейтинг і приховують інший, куди більш важливий – рейтинг довіри. У результаті, пересічні громадяни отримують рейтинг, де лідером виявляється не той, кому люди висловлюють свою довіру.
А соціологи знають: ототожнювати президентський рейтинг і рівень довіри конкретному політику – все одно, що плутати температуру тіла і показники артеріального тиску. Питання “За кого б ви проголосували?” і “Кому ви довіряєте?” – дуже різні речі. Але недосвідчений у премудростях “рейтингології” громадянин може легко переплутати вищезгадані соціологічні показники. Чим і користуються ті, яким дуже хочеться очолювати рейтинг.
Взяти хоча б останні соціологічні опитування, проведені компанією “Нью Імідж Маркетинг Групп”. Відповідно дослідженню, за Віктора Януковича готові проголосувати 21,6% респондентів, за Юлію Тимошенко – 12,3%, за Володимира Литвина – 8,3%, за Арсенія Яценюка – 3,5%, за Сергія Тігіпка – 3,2%.
Схожі результати трохи раніше отримала й інша соціологічна компанія – “Українська Проектна Система” (УПС). У ході опитування 21,1% респондентів висловили готовність проголосувати за Віктора Януковича, 17,9% – за Юлію Тимошенко, 6,5% – за Володимира Литвина, 5,7% – за Арсенія Яценюка.
Це – рейтинги готовності проголосувати. І два лідери в ньому начебто очевидні. Але рейтинги довіри дають зовсім інші показники. І від нас з вами їх приховують. Чому?
Кому ми довіряємо?
Українські політики б’ють усі можливі рекорди щодо недовіри громадян. Чи є ще така країна, у якій би Президенту не довіряли більше 80% населення? Напевно є десь серед відсталих країн третього світу, але не у центрі Європи. Чому так трапилося, з’ясовувати сьогодні сенсу немає. Адже нам треба дивитися вперед і думати, як не наробити помилок на майбутніх виборах. Отож, соціологічні дослідження свідчать, що дві третини населення не довіряють ні Януковичу, ні Тимошенко. Навіть дивно тоді, чому саме вони претендують на президентську посаду?
Адже лідером людської довіри є зовсім інша особа. За даними соцдослідження УПС, при відповіді на запитання “Наскільки Ви довіряєте таким політикам?”, думки опитаних розподілилися таким чином: найбільший рівень довіри має Володимир Литвин – 36,3%, далі йдуть Юлія Тимошенко – 29,9%, Віктор Янукович – 28,7%, Сергій Тігіпко – 19,8%, Арсеній Яценюк – 13,7%.
Отож, чи не прийшов час зламати згубну звичку та почати голосувати не «проти», а «за»? За себе, за того, кому довіряємо, за єдність країни…
Час, що залишився до виборів, – наш час на виважений вибір. Варто вільним від маніпуляцій поглядом поглянути на кандидатів та побачити не того, кого підсовують, а того, кому ми справді довіряємо. Причому у рівній мірі йому довіряють на Сході та Заході, на Півночі та Півдні України.
Якщо у західних регіонах “меншим злом” вважають “помаранчевих”, а у східних – “біло-блакитних”, то у масштабах всієї країни “рятівним колом” виявляється Литвин. Адже він єдиний кандидат, який однаково користується повагою людей в усіх регіонах України.
