Усі територіальні виборчі комісії в Одеській області визнали, що вибори депутатів до місцевих рад, а також міських, селищних і сільських голів відбулися. Проте відбулися вони за низької явки. За попередніми даними, з 1811673 виборців взяли участь у виборах 861452, або 47,6 відсотка. Голосування відбувалося на 1400 виборчих дільницях.
Найбільшу активність продемонстрували виборці Котовського та Фрунзівського районів, де явка перевищила 60 відсотків.
Зовсім інша картина в Одесі та містах обласного значення. В Ізмаїлі проголосувало 36,4 відсотка виборців, у Котовську – 37,7. Це найнижчі показники по регіону.
Докладнішу інформацію читайте у повідомленнях наших власних кореспондентів.
Одеса
Вибір зроблено, настрій спокійний
На виборчу дільницю № 05174, що на проспекті Гагаріна, в Одесі, голова облради Микола Скорик прийшов разом із дружиною Наталею та донькою Маргаритою. Чесно відстояв свою чергу за бюлетенями, заповнив їх у кабінці для голосування і опустив до виборчої урни. Увесь процес зайняв близько 40 хвилин.
– Це ще нормально, тому що черга до нашого столика була не найбільшою, – поділився враженнями М. Скорик. – Я можу зрозуміти, чому деякі люди обурюються, процес справді виходить довгим. Але, з іншого боку, складно організувати його якось краще. Головна проблема – темп проходження. Під час Президентських виборів на дільницях теж було багато людей, але вони заповнювали один бюлетень. А зараз бюлетенів багато. Складно навіть людині, яка заздалегідь визначилася, за кого вона буде голосувати. А якщо виборець визначається у день голосування? Або у літньої людини погано із зором?
Важко і тим людям, які працюють у виборчих комісіях. Це маленький подвиг: практично дві доби без сну, за досить нервових обставин, у приміщенні із великою кількістю народу (виборці, спостерігачі, працівники правоохоронних органів, преса). То ж вибори, звичайно, непрості. Але сьогодні я голосував за Одесу та її майбутнє. Наше місто неодноразово переживало складні часи, але завжди виходило переможцем. Тому настрій у мене сьогодні – піднесений, спокійний та впевнений.
Якщо згадати нещодавнє минуле, то 8 лютого, одразу після другого туру Президентських виборів, у сім’ї Миколи Леонідовича з’явилося поповнення – син Віктор. На жартівливі розпити журналістів, чи не пошириться сім’я і цього разу, голова облради лише відмовлявся. Але вважає, що його синові пощастило народитися за діючої влади.
Голоси виборців: закатали в асфальт...
Виборча дільниця № 05095 Приморського району. Стою у дворі, чекаю на виборців, щоб поспілкуватися, з’ясувати їхні настрої.
Ось з дверей дільниці виходить чоловік і жінка середнього віку. По обличчях помітно: вони чимось незадоволені. Розпочинаю з ними розмову, запитую, що або хто їм зіпсував настрій?
– Та от ішли голосувати за кандидата у депутати міськради. Але його не допустили до виборчого процесу. А він нам за свої кошти двір заасфальтував. Як за таку людину не проголосувати?
– А у нас ЖЕДівці напередодні виборів заприсяглися відремонтувати дах, – долучилася до розмови літня пенсіонерка. – Змусили розписатися за матеріали, які нібито підуть на ремонт, а самі зникли. Куди, питається, пішли руберойд, бітум? А цей кандидат пообіцяв розібратися, до того ж частину двору заасфальтував...
– Але це ж елементарний підкуп! Як ви могли піти на це? – дивуюся я.
– Ну й що? Скільки разів зверталися у ДЄЗи та ЖЕДи, але від них жодної відповіді немає. Що ж так і жити увесь час у багнюці, з дахом, що тече?
І як тут звинувачувати людей за їхню непринциповість?!
Кодимський район
І в 104 робить власний вибір
Сточотирирічна Марія Максимівна Єрошкіна, жителька села Круті, належить до тієї категорії виборців, які голосували вдома. Бабця аж ніяк не хоче відставати від життя, і заявила про своє бажання зробити власний вибір. До зустрічі членів виборчої комісії готувалася, як на свято: вбралася в найкращий костюм, пов’язала шовкову хустку на голову. А коли комісія вручила їй шість бюлетенів, попросила зачитати всіх, хто бере участь у виборному процесі. Потім віддала перевагу тим, кого знала і хто подобався найбільше.
Виконавши свій громадянський обов’язок, Марія Максимівна залишилася задоволеною. Аякже, і в 104 відчула власну причетність до того, що відбувається в країні.
– Слава Богу, немає голодоморів та воєн, – говорить Марія Максимівна, на долю якої випали Жовтнева революція, три голодомори, воєнне лихоліття, виснажлива праця нормовиці, догляд за чоловіком, котрий повернувся хворим із війни.
Було всього: і партизанські стежки, якими била ноги, і веселі сільські вечорниці, на яких була першою танцівницею. А тепер – літа вже не ті та коники стомились. А Марія Максимівна все ж не втрачає інтересу до життя. Ноги не носять, а вона за милиці – і на город, садити чи шарувати, полоти чи просто оглянути хазяйським оком. Тож не дивно, що і в хаті, і у дворі панує затишок, який так любить господиня і який допомагають створити сусідка Ніна Іванівна Пазюк та її сім’я. Вони і зігрівають надвечір’я Марії Максимівни, мудрої простої селянської жінки, яка вірить в Бога і дотримується заповідей Божих, не втрачає почуття гумору і добре пам’ятає, що вчора їла.
Пам’ятає і те, як на сторічний ювілей тодішній голова Кодимської райдержадміністрації вручив повідомлення про призначення їй довічної стипендії у розмірі 100 грн, яка мала виплачуватися щомісячно управлінням праці та соціального захисту населення Кодимської райдержадміністрації за рахунок коштів, передбачених обласним бюджетом. Проте Марія Максимівна отримувала стипендію лише кілька місяців, а потім за неї забули. Як і забули про те, що милиці видаються на чотири роки, а вона, інвалід першої групи, користується ними вже 14 літ.
– Може, про мене згадають нинішні обранці? – сподіваючись, запитує бабця.
Іванівський район
Відновили оперативно
За лічені хвилини відновили постачання електроенергії на одну із сільських виборчих дільниць. Замикання сталося рано вранці, у день виборів.
Коротке замикання високовольтної лінії, яка подає струм до Червонознам’янки, сталося через перелітних птахів. Зграя вирішила перепочити на дротах. Маса круків виявилася критичною, і дроти перемкнуло. Інформація про відсутність струму одразу ж надійшла до місцевого РЕМу та до голови райдержадміністрації Наталії Бянової. Ремонтна бригада РЕМу швидко зреагувала, перемкнувши постачання дільниці електроенергією на інший фідер.
Білгород-Дністровський
Голосування – відповідальний крок
Стародавній Білгород-Дністровський не пам’ятає такого масштабного застосування брудних технологій і напруження передвиборного процесу, який спостерігався у місті, селищах Затоці та Сергіївці. Гучними подіями в Затоківській селищній виборчій комісії ознаменувався навіть передвиборний день «тиші».
Так, наприкінці передвиборної доби члени цієї комісії зняли з реєстрації кандидата на пост селищного голови Надію Ярцеву. На нічному засіданні Одеського апеляційного суду рішення Затоківської селищної виборчої комісії було скасовано.
Подальшу ситуацію прокоментувала голова Білгород-Дністровської міської ТВК Тетяна Рачицька:
– Під час роботи відбулося кілька судових засідань, зокрема, щодо зняття з реєстрації тих або інших кандидатів. Але жодну кандидатуру, внесену для голосування до передвиборних списків на чергових виборах місцевих рад, селищних голів і міського голови, знято не було. Незважаючи на тиск з боку окремих кандидатів та їхніх довірених осіб, наша комісія доклала усіх зусиль для проведення чесних і прозорих виборів.
Єдиною, що затримала на півгодини відкриття у день виборів, виявилася дільниця № 20. Обставини на інших виборчих округах до миті їх закриття залишалися спокійними. Протягом усього дня було оформлено лише 4 акти із зауваженнями щодо процесу голосування вдома, агітації кандидатів у день виборів, відсутності вихідних даних, включаючи тираж, на бюлетенях по виборах до обласної ради. Хід виборчого процесу ускладнювали черги. Деякі виборці, простоявши за бюлетенями по півгодини й більше, залишали дільниці, не проголосувавши. Певні складнощі для людей похилого віку склали особливості нинішнього виборчого процесу. До 15.00 по Білгороду-Дністровському проголосувало 28% виборців, до кінця дня цифра зросла до 46,2%. При цьому в Затоці проголосувало 69% населення, що має право голосу.
