«Хепі-слябінг»

із фатальним наслідком

На телеканалі «Інтер» промайнуло повідомлення про те, що в Татарбунарському районі Одеської області, у селі, розташованому біля тихого курорту Катранка, за 2 км від озера Сасик, на горищі власного будинку мати знайшла сина бездиханним. 10­річний Дмитрик сам накинув собі на шию зашморг.

Мотузка була старою і обірвалася під вагою тіла. Мати не могла розв’язати вузол, почала гризти його зубами, абияк послабила, стала робити штучне дихання. Але було вже запізно…

Як могло таке статися в глибинці, далекій від стресів великого міста? Яка гірка причина штовхнула маленького незміцнілого хлопчика подолати властивий кожному інстинкт самозбереження та зробити цей фатальний крок?

Нічого не виникає на пустому місці та зненацька. Розбираючи факт, міліція з’ясувала, що хлопчикові доводилося безвинно терпіти знущання від старшо­класників. І не день, не два, а кілька місяців. Білявий, щуплий, капловухий, він був тихим та нелюдимим. Мовчки приходив до класу, сидів за партою сам, не брав участі у гучних іграх та витівках однолітків. Але при цьо­му був цілком незлостивий. Чи не це й зробило його мішенню жорстокості трьох підлітків­восьмикласників і одночасно предметом повної зневаги з боку інших знайомих школярів і педагогів? Як не дивно для цивілізованого суспільства, але більшість людей починають проявляти увагу та рахуватися з тими, хто здатен пустити в хід кулаки, підкупити, пригрозити неприємностями від своїх впливових знайомих, збентежити брутальною лайкою. Не вирізняючись нічим таким, Дмитро був усім чужий, зайвий, нікому не потрібний та забутий.

­ Я намагалася з’ясувати, чому таке ставлення до дитини? ­ розповідає начальник кримінальної міліції у справах дітей Татарбунарського райвідділу міліції Олена Симонова. ­ Мені сказали, що він із поганої сім’ї.

Його мати Ольга ­ 37­річна уродженка Смоленської області, живе в селі 14 років. Тут же одразу по приїзді вона народила старшу – Олену, потім Дмитра. Сестра навчається у восьмому класі тієї ж школи, де й троє молодих «мажорів». Достаток сім’ї більш ніж скромний, але все ж таки хлопчик ходив до класу в акуратно підігнаному чистому костюмчику. Лише вигляд мав надто вже бідний. Відпрасувати йому штани ­ уся турбота, на яку була здатна мати, поки батько підробляв за наймом у місцевих жителів. Невеликих грошей, які він приносив додому, вистачало батькам на дешеве вино, яким вони нерідко скрашували свій сірий будень. Сім’я 5 років стоїть на спеціальному обліку. Але батьки із сусідами не лаялися, скарг на них не було. Так і жили: нікому не заважали й самі активно в життя не втручалися. І захистом для сина не були, не могли поговорити із вчителем, з’ясувати, що так гнітить їхню дитину. У нього теж не запитували. Так, матір не стурбувало, що Дмитро зі сльозами просить не відправляти його до школи.

Не поцікавився і вчитель того фатального дня, чому хлопчик байдуже сидить на уроці і написав у зошиті лише «18 ли». А на те, щоб вивести «листопада» не знайшлося сил.

Йти за сучасною модою і звинуватити в усьому суспільство? Чи назвати імена злочинців? Але слідство лише почалося, а суду ще не було. І як сталося, що директор школи, класний керівник, шкільний психолог, завідувач районного відділу освіти, інші педагоги за весь час знущань над Дмитром не помітили пригніченого стану дитини? А тепер навідріз відмовляються пояснювати журналістам щось із даного приводу? Чому не звернули уваги на ідеологію насильства, що панує в діях трьох вихованців цієї невеличкої сільської школи, де кожен на очах.

Від однієї з учениць (її ім’я не називаємо) стало відомо, що над хлопчиком жорстоко насміхалися, принижували, навіть плювали на нього, били, не давали проходу. Його бабуся розповіла, що дужі хлопці, тримаючи Дмитра за ноги, опускали його головою в туалетне очко. Мало того, підлітки похвалялися, що усе це знімали мобільниками на відео. Подібна забава в середовищі «золотої молоді з розпальцовкою» називається «хепі­слябінг».

А що ж батьки «мажорів»­восьмикласників? Чи захочуть визнати, що діти залежать від поведінки та умонастрою старших? Є інформація, що вони знайшли адвоката, який береться перекваліфікувати справу зі статті «Доведення до самогубства» на статтю «Хуліганство». І тоді покарання закінчиться штрафом. А поки що головний аргумент захисту – молода наївність неповнолітніх хлопців. Звичайно, мати Дмитра оплатити роботу правозахисника зі свого злиденного достатку явно не зможе. І не виключено, що історія, яка так і не одержала належного резонансу, незабаром безболісно буде віддана забуттю.

…Вже зів’яли квіти, покладені на парту, де сидів Дмитро. Лише в матері та старшої сестри стискається серце, коли вітер шумить на горищі. Або мирно воркочуть голуби: хлопчик любив їх годувати та ганяти по даху.

Влад славін

Злодій на танцях

Затримано грабіжника, що промишляв на дискотеках.

У гучних залах, під гуркіт динаміків, 21­річний житель Одеської області демонстрував таланти. Але не хореографічні, а кримінальні. «Удосконаленню навичок» перешкодили співробітники одеської міліції.

Хлопець не ризикував нападати на представників сильної статі. А от наївних молодих дівчат не боявся анітрішки. Він легко знайомився з ними на дискотеках. Але не для того, щоб знайти подругу життя, а щоб заволодіти її майном.

Його приваблювали їхні дорогі мобільні телефони, золоті прикраси. Зловмисник просив дівчину вийти з ним на вулицю, а там, поза полем зору охоронців, погрожував, а іноді за допомогою кулаків забирав цінності. Потім прикраси ніс до ломбарду, мобільні телефони продавав, а гроші витрачав на розваги. Зокрема, на відвідування нічних клубів та інтернет­кафе.

Хлопець уже потрапляв у поле зору правоохоронців, але поки що йому вдавалося уникнути кримінальної відповідальності. Тепер, після того, як він був затриманий співробітниками міліції, молодчикові не уникнути відповідальності. Судячи з інкримінованих статей, він ще не швидко піде на танці.

Керівництво міліції звертається з проханням до громадян, які постраждали від злочинних дій цієї особи, звертатися до Шевченківського відділу міліції або за телефонами: 722­40­79 або 102.

Прес­служба Одеського міського управління міліції

Не дам тобі їхати

Останнім часом почастішали випадки, коли водії не поступаються один одному правом проїзду. Така «принциповість» закінчується для багатьох значними травмами. Ось приклади одного дня.

Так, о 4 год.15 хв. в Одесі, у правій смузі по вул. Середньо­фонтанській рухався легковий автомобіль «субару легасі». Його водій, виконуючи поворот ліворуч, не дав проїхати «мерседесу Е 200», який рухався у попутному напрямку в лівій смузі. І вдарив його.

О 7.30 в Іллічівську, по вул. Героїв Сталінграда, їхав «ваз­21013». Його водій, виконуючи поворот праворуч, завчасно не зайняв крайнє положення на проїжджій частині і не пропустив автомобіль «шевроле такума», який рухався ближче до правого краю проїжджої частини в попутному напрямку. Дві іномарки зіткнулися. «Шевроле» відкинуло праворуч. Машина наїхала на дерево.

О 9 год. 05 хв. у місті Ізмаїлі дав волю своїм бажанням їхати проти правил велосипедист. Він, порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР, несподівано змінив рух з правого боку на лівий перед транспортним засобом, що рухався назустріч. І потрапив йому під колеса.

Аварійна естафета

У місті Одесі, по вул. М. Боровського, в напрямку вул. Чапаєва рухався легковий автомобіль «ваз 21011». Його водій не впорався з керуванням та зіткнувся з припаркованим автомобілем «рено логан». Той від удару зрушив з місця і далі передав удар автомобілю «ваз 2105», що стояв попереду. А той вже, своєю чергою, вдарив капотом «ваз 21053». Усе завершилося лікарнею.

Управління ДАІ в Одеській області

Нерозпізнані плавучі об’єкти

До точки виявлення вийшов катер морської охорони «Златокрай». Поки моряки поспішали наперехват, із берега надійшло повідомлення, що деякі з виявлених човнів та катерів не мають дозволу на вихід у море.

І ось оглядова група розпочала перевірку плав­засобів та документів їх власників. У результаті з’ясувалося, що справді деякі з них не мали права там бути, при цьому до­пустили істотні порушення не лише прикордонного, але й природоохоронного за­конодавства України.

Так, кількістю порушень вартових водного кордону досить здивував екіпаж оглянутого катера типу «pat­rol»: ані дозволу, ані до­кументів у трьох членів команди. Катер не ніс на борті реєстраційного номера, а у капітана навіть не було документів на саме судно! Зрештою прикордонники відконвоювали катер до Одеського порту, де було складено адмінпротоколи та накладено штрафи.

Схожа ситуація спос­терігала­ся на човні ти­пу «казанка». До того ж її єдиний підвісний двигун, – вкрай ненадійний у штормо­ву погоду. Затриманим доводиться компенсувати Держприкордонслужбі кошти за паливо та витраче­ний ресурс.

Прес­служба Південного регіонального управління Держприкордонслужби України

Злочин і… милосердя

УселіРозалівці, біляРоздільної, співробітникиспецпідрозділуміліції«Беркут» звільнилибудиноксвященика, захопленийбезробітним, якийозброївсясокирою.

Бійцям довелося брати будинок штурмом. Чоловік із сокирою добровільно здатися не бажав.

Як з’ясувалося, цей зірвиголова у свої 36 років виявився без роботи і приїхав поїздом до Роздільної з наміром праце­влаштуватися. Олексій був не так набожний, як хитрий, і розрахував, що якщо хто й не відмовить в увазі, то це священнослужитель. Він розповів панотцеві слізну історію про втрачені в дорозі документи й речі. І віруючі люди, пожалівши «нещасного», нагодували його, обігріли й запропонували відпочинок у сторожці.

Але подорожанин виявився зовсім не смиренної вдачі. Господарі будинку вже зібралися було у справах, як до них прибіг сусід, якого гість без будь­яких на те підстав ударив ножем. Потерпілому негайно викликали «швидку». Про пригоду повідомили до міліції.

Тим часом Олексій уже заволодів сокирою – знайшов у гаражі. А потім зам­кнувся в кімнаті й нікого туди не впускав. Умовлянь не хотів навіть слухати.

Бійці групи захоплення спецпідрозділу міліції «Беркут» запропонували йому здатися, як кажуть, по­доброму. Однак Олексій ринувся на працівників міліції, розмахуючи сокирою й ударяючи по титановому бронещиту.

Для відбиття нападу правоохоронці змушені були застосувати зброю з гумовими зарядами. Нападника зупинило тільки травматичне поранення в ногу. Це на мить угамувало дебошира й дало міліціонерам можливість нейтралізувати його. Такі дії були визнані прокуратурою району правомірними.

Щодо цього факту порушено кримінальну справу, рапортує начальник Роздільнянського райвідділу міліції Анатолій Хальзев. З’ясується, зокрема, чим викликана така зовні не мотивована агресія випадкового постояльця.

Показово, що міліціонери, які ризикували, надали пораненому першу медичну допомогу й відвезли його до лікарні. У дусі милосердя поводився священик. Але от колізія життя: сам став жертвою свого ж доброго ставлення до ближнього. Чи надавати й далі допомогу тим, хто прийде її просити? Християнська мораль навчає, що надавати.

ГУМВС України в Одеській області