У середині вересня минулого року від зливових дощів і водних потоків, що нахлинули із сусідніх територій, у Саратському районі постраждали будинки нижніх вулиць райцентру, що прилягають до русла річки Сарата, а також села Долинка та Новоселівка, розташовані вздовж русла річки Когильник. Новоселівка при цьому опинилася підтопленною майже повністю. Наш кореспондент цими днями побував у селі.
Коли події тих тривожних днів і ночей залишилися в минулому, керівництво району й багато які селяни дали їм реальну оцінку. Головним стратегом і кризовим менеджером тут називають Новоселівського сільського голову Олександра Володимировича Залевського, який залишався в епіцентрі подій до останньої хвилини. Рятівне рішення закрити верхні шлюзи на Когильнику з боку Арцизького району, щоб захистити село, належить Залевському. Якби сільський голова забарився хоча б півгодини, побоявшись відповідальності за ризик і виявлену сміливість, то 90% населеного пункту опинилося би в куди ж більш плачевному стані. Такими були висновки фахівців.
Позачергова (стихійна!) сесія була терміново скликана в залитій водою сільраді. Двадцять депутатів рушили до своїх округів, щоб оперативно оцінити втрати новоселівців, завдані потужною стихією. На той час було обстежено 192 хазяйські будинки. У підсумку 13 із них за ступенем руйнувань були визнані потребуючими капремонтів. За постановою Кабміну їх власники одержали компенсацію в сумі 935 тисяч гривень.
Саме ця солідна сума, що дісталася найбільше потерпілим родинам, стала яблуком розбрату та причиною конфліктної ситуації, що склалася сьогодні в селі. Обурилися ті, хто в момент стихії прямого збитку не поніс. Щойно минув місяць-півтора, і у них почали тріскати стіни та фундаменти, просідати будинки. Навіть у середині січня сирі стіни до рівня вікон і вище є буквально в кожному другому будинку з тих, що зазнали повені. Вода є в більшості підвалів. Вона стоїть у проритих водовідвідних каналах, на хазяйських городах, де не тільки повністю загинув торішній урожай, але й навряд чи щось виросте цього року. Замість городів тут ставки та грязьові болота, де вільно почувається домашня водоплавна птиця.
– Восьмого січня додатково відвіз до району 74 акти обстеження пошкоджених домобудів, – пояснює сільський голова. – Люди хочуть одержати таку ж суму. Вони скаржаться, адже ночами чутний тріск від просідань фундаменту й стін. Показово, що одразу після повені деякі селяни забирали назад свої акти обстежень, побачивши, якого – набагато більшого – лиха накоїла вода у їхніх сусідів. Наприклад, багатодітний батько Раду Киреу не думав про компенсацію, коли по пояс у воді вручну прокопав по городу траншею на близько п’ятдесят метрів, щоб відвести воду від свого будинку й будинків сусідів. І лише сьогодні, коли промоклі стіни його будинку стали відходити від стелі, а велика родина скупчилася в невеликій кімнатці із тріснутою піччю, прийшов по допомогу до сільради.
Збиток виявили в кабінеті сільського голови, де підлога опустилася на кілька сантиметрів. Будинок культури, відремонтований лише рік тому, теж дуже постраждав. Зала одружень і кілька кабінетів, де займаються творчі колективи, – в аварійному стані. Не краще становище в сільській амбулаторії, яку три роки тому приїжджав урочисто відкривати тодішній губернатор. У дитячому садку після повені частково замінили опалювальну систему й батареї опалення. Для відновлення об’єктів соціальної сфери села держава виділила 100 тисяч гривень. Та от чи вистачить цих грошей?
У селі розуміють, що збільшення кількості порушених будинків очікується в міру висихання будівель. Але не менше бояться майбутніх зимових морозів, коли вода, що наситила стіни, замерзне й ще більше розірве глиняну кладку. Ось чому тут усе голосніше й частіше звучать пропозиції забрати виділені Кабміном гроші й поділити між усіма. Ті, хто до зими встигнув зробити необхідні ремонти, замінити вивалені вікна та двері на нові, вдячні державі за подану допомогу. Але через людський поголос їм ніяково. У домі Георгія Томака, що одержав компенсацію для капремонту, зберігають усі чеки на будматеріали, докладно розповідають про перебіг ремонту.
– Річний бюджет села – один мільйон шістсот тисяч гривень, більше мільйона з них витрачається на дитсадок, – говорить О. Залевський. – Ми точно не «потягнемо» допомогу для односельців. Мені доводиться кожному пояснювати наші складнощі. На жаль, це розуміють не всі.
