До всіх, хто може допомогти, звертаються четверо моряків, які ще з осені живуть на арештованому судні «Rhosus» у порту Бейрут (Ліван). Це капітан Борис Прокошев, підданий Росії, а також троє українців з Одеси – стармех Валерій Лупол, 3-й механік Андрій Головьошкін і боцман Борис Мусинчак.
У листі моряки повідомили, що фактичний хазяїн судна, громадянин Росії Ігор Гречушкін із м. Хабаровська, який нині живе на Кіпрі, кинув їх напризволяще.
Поки що найбільшу участь у долі співвітчизників беруть благодійна організація «Фонд допомоги морякам «Ассоль» і дипломати України.
Завдяки їм нашому кореспондентові вдалося зв’язатися з капітаном Б. Прокошевим і довідатися про подробиці ситуації:
– У нас закінчилися терміни контрактів. Але зарплату не видали. Ми застрайкували. Спочатку судновласник погодився відправити всіх додому, але без заміни екіпажу. У грудні портова влада відпустила тільки шістьох з десяти чоловік.
Хазяїн досі не дає грошей на утримання екіпажу, пояснюючи все раптовим банкрутством. Моряки йому не вірять, як і вантажовласникові, який залишив свій вантаж на судні. У трюмах – амоніум нітрат – вибухонебезпечна речовина. Моряки живуть як на пороховій бочці.
Далі, за словами капітана, тамтешня влада забрала у екіпажу документи, а порт висунув умову: «Відпустимо додому тільки по прибутті на судно заміни». При цьому всі знають, що заміни не буде. Морських профспілок тут немає, і звернутися по юридичну підтримку немає можливості.
Ліванський судновий агент спекулює на особливостях місцевого законодавства, яке буцімто не дозволяє полишати судно без мінімуму екіпажу на ньому. Але де правила, що дозволяють тримати моряків у заручниках? Адже утримання арештованого судна має стати турботою портової влади. І не за рахунок людей, що вже припинили трудові відносини із власником судна, – пишуть моряки у звертанні до працівників БО «Ассоль».
– Просимо, хто може, допоможіть, витягніть нас із цього полону! – закінчують листа члени екіпажу.
Такими словами «Ассоль» направила десятки звернень до адміністрації прапора судна (Молдова), на якій лежить обов’язок репатріації членів екіпажу в разі полишення судна судновласником, державній та портовій владі за місцем перебування судна, до профільних міністерств Лівану, Посольства Лівану в Україні, міжнародних морських і профспілкових організацій, навіть до Червоного Хреста. Морякам було подано матеріальну допомогу, і вони змогли поповнити рахунок і поговорити з родичами. Бодай щось…
У плині зустрічі з працівником Посольства України в Лівані директор Департаменту наземного та морського транспорту Абдель Хафіз Кайссі повідомив, що ліванські компетентні органи вивчають питання репатріації екіпажу «Rhosus». Водночас місцевий суд розглядає справу про продаж судна та його вибухонебезпечного вантажу. Але справу зволікає непевна позиція портового агента – якогось пана Багдаді. Він відмовляється наймати технічний екіпаж із місцевого населення, щоб дати одеситам виїхати. Суд також вивчає технічну доцільність подальшого перебування на «Rhosus» трьох громадян України та російського капітана. Але, як бачимо, не квапиться.
Дії ліванських адміністраторів схожі на знущання. Так, суд дав дозвіл на вивантаження небезпечного вантажу, проте куди й кому його вивантажувати, ніхто не визначив. Морякам запропонували самим знайти на нього покупця, але при цьому не дали засобів зв’язку й навіть можливості полишати борт судна. Дуже ускладнює переговори з найнятим адвокатом незнання мови чужої країни. Російські консульські працівники не відвідують судно, хоча була надія, що вони знайдуть перекладача. Відповідальні особи просто хочуть заощадити на найманні охорони на судно та інших процедурах.
– Ми постачаємо вам продовольство, і цього досить, – заявляє ліванський агент.
При цьому постачання продуктів на липень він скоротив утричі порівняно зі звичайною нормою раціону.
Отже, скидається на те, що ані морські закони й кодекси, ані людське співчуття неспроможні захистити моряка в біді.
