Посуха в Одеській області – звичайне явище. Скасувати ми її не можемо, отже, треба працювати в наявних умовах. Тим більше, що нинішня осінь нітрохи не краща й не гірша за торішню.
Насамперед, для сівби озимих культур необхідно підготувати ґрунт. При цьому оранка виключається, крім зрошуваних земель, де можливий передпосівний полив. Тому обробляти належить дрібно й поверхово, а точніше, як мінімум один раз продискувати і виконати передпосівну культивацію, причому культивація – обов’язкова.
Сіяти озимі треба на глибину не менше 6-7 см на вирівняне ложе, допустимо – до 9 см, якщо ґрунт сухий. При цьому швидкість руху агрегата під час сівби не мусить перевищувати 6-7 км/годину. А сівалку краще агрегатувати з райборінками або важким ланцюгом. Услід за сівбою треба також закоткувати поле важкими кілково-шпоровими котками.
Одночасно із сівбою в одному прийомі доцільно внести й складні добрива – нітроамофоску та ін. у межах 0,5-1,0 ц/га. Найкращі результати будуть отримані, якщо використовувати агрегати, що здійснюють одночасно культивацію, внесення добрив, сівбу та коткування.
Якщо таких немає, то, щоб уникнути втрат вологи, розрив між передпосівною культивацією та сівбою мусить бути мінімальним. Один агрегат культивує, другий сіє, третій коткує. Якщо немає можливості працювати трьома агрегатами, то бажано з ранку культивувати й того ж дня засіяти поле й закоткувати.
Перш ніж сіяти, необхідно також подбати про насіння. Провести їх очищення або закупити насіння в господарствах, які займаються насінництвом. Крім того, насіння необхідно перевірити на посівні якості й протруїти.
Цього року в середньому 30 сортами озимої пшениці врожай по парах отримано: при посіві 25 вересня на рівні 56 центнерів і 62 центнера – при посіві 5 жовтня. Таким чином, прибавка зерна склала 6 ц/га.
Вибираючи сорт і купуючи насіння, необхідно пам’ятати про інші проблеми. А саме, про вибір попередника для озимих культур. Це дуже важливо для тих господарств, у яких немає проекту землевпорядження. А для тих, у кого він є, цієї проблеми не існує, бо в проекті землевпорядження прописано всі попередники на кілька років уперед – на всю ротацію сівозміни. На жаль, розробка проектів землевпорядження відбувається повільно, а точніше, незадовільно. Тому доводиться добирати попередники щорічно.
Чорний пар – безсумнівно, гарний попередник. А зайнятий і сидеральний – ще кращий. Але парів, як правило, в господарствах недостатньо. Тому доводитися добирати й інші попередники. При цьому слід пам’ятати, що не можна сіяти пшеницю по пшениці або ячмінь по ячменю.
Замість стерньових попередників найкраще сіяти озимі після ріпаку та соняшнику. Але слід пам’ятати, що ріпак і соняшник виносять із ґрунтів набагато більше поживних речовин, ніж пшениця та ячмінь. Тому неодмінно потрібно вносити добрива.
Відомо, що витрати на добриво становлять основну частину видатків. Тому у сільгоспвиробника постійно виникає думка про заощадження. Однак зайва економія на основних поживних елементах рано чи пізно призводить до спаду врожайності, особливо в екстремальні за погодними умовами роки.
Для одержання високої врожайності (50-70 ц/га) і якісного зерна (при білку до 13-14 % і клейковині – до 28-30%) на кожну тонну зерна необхідно внести близько 30 кг діючої речовини азоту на фоні P60K60.
При цьому можна вносити мінеральні добрива під основний обробіток, під передпосівну культивацію (стрічками), у рядки при сівбі та підживлювати посіви під час вегетації. На наш погляд, найкраще вносити добрива з осені під основний обробіток. У цьому разі забезпечується оптимальний розвиток кореневої системи, її проникнення на більшу глибину на початкових фазах росту з набуванням рослинами підвищеної зимостійкості.
Локальне внесення добрив (стрічкове, рядкове) і підживлення в період вегетації не дають гарантії одержання високої якості зерна озимої пшениці. Тільки при основному внесенні їх з осені ефективність мінеральних добрив відносно мало залежить від коливань погодних умов і забезпечує одержання зерна 2-3 класів.
Сівба ж після ріпаку та соняшнику стала можливою після того як наш інститут показав, що найкращі терміни для цього припадають на період із 25 вересня по 10 жовтня. Уся справа в тому, що у весняно-літній період опадів випадає менше, ніж випаровується, тому ґрунт завжди буває сухий. За один день у вересні випаровується близько 5 мм вологи, а це значить, що там, де випало 20-26 мм опадів, через 4-5 днів від них не буде й сліду. Тому колишня стратегія сіяти раніше, щоб захопити дощ, є хибною – сходи з’являться й засохнуть.
Тільки в жовтні температура повітря знижується, знижується й випаровування. Отже, найкращі терміни сівби для центральних районів – перша декада жовтня, для північних – третя декада вересня, для південних – з 5 по 20 жовтня.
Необхідно також підкреслити, що озимий ячмінь формує високий урожай у ті ж терміни, що й пшениця. Дані поточного року свідчать, що при сівбі 5 жовтня всі сорти ячменю, як і пшениці, дали найвищий урожай, а при сівбі 25 жовтня збір зерна знизився на 6,65 ц/га. Таким чином, оптимальні терміни сівби озимого ячменю – 5-15 жовтня.
Є думка, що пшениця сорту «Одеська 267» є найтолерантнішою (пластичною) щодо ранніх, а загалом до всіх термінів сівби. Однак наші 15-річні дослідження показали, що й сорт «Одеська 267» дає найвищий урожай при сівбі саме 5 жовтня.
На закінчення відзначу, що терміни сівби справляють на урожайність озимих культур дуже великий вплив. Новий сорт може не проявити свого потенціалу, якщо буде посіяний невчасно. Наприклад, сорт «Одеська 267» при сівбі 5 жовтня сформував урожайність 63 центнери, а «Епоха одеська» при сівбі 15 вересня – 45 центнерів. Як бачите, різниця становить 18 центнерів. Але із цього факту не можна робити висновок, що сорт «Епоха одеська» гірший, ніж сорт «Одеська 267». Порівняння можна робити тільки при сівбі цих сортів в один термін. Так, при сівбі 5 жовтня сорт «Епоха одеська» дав цього року врожайність 68 ц, а сорт «Одеська 267» – 63 ц, тобто перший сорт сформував урожай на 5 ц вищий, ніж другий. І звідси можна робити висновок, який сорт кращий.
Ось чому ми так завзято пропагуємо оптимальні терміни сівби, які однозначно дозволяють повністю реалізувати генетичний потенціал того чи іншого сорту.
