Цього року до відділення міліції Одеської області вже надійшло близько 6,5 тисячі заяв, які стосуються домашнього насильства. До адміністративної відповідальності притягнуто 6300 чоловік (майже третина з них – повторно). Основний захід покарання – штрафи, іноді – адміністративний арешт. Бувають і трагічніші ситуації. Так на 10 грудня домашнє насильство призвело до порушення 12 кримінальних справ: 3 убивства, 4 випадки тяжких тілесних ушкоджень, решта – легкі тілесні ушкодження.
Ці сумні факти були озвучені на нещодавньому засіданні круглого столу, присвяченого реалізації Закону України «Про запобігання насильству в родині» і вдосконаленню взаємодії органів влади та громадськості в цій сфері. Одним із ініціаторів заходу виступила Людмила Акімова – депутат обласної ради, представник Національної експертної комісії України з питань захисту громадської моралі в Одеській, Миколаївській і Херсонській областях. Серед організаторів також громадська організація «Віра. Надія. Любов». Підтримали ідею облрада й облдержадміністрація.
Круглий стіл пройшов у межах міжнародної правозахисної акції «16 днів проти насильства». 16 днів – це проміжок між двома датами: 25 листопада (Міжнародний день боротьби проти насильства над жінками) і 10 грудня (Днем прав людини).
Якщо говорити конкретно про Україну, то серед пацієнток, які потрапляють до лікарень із тілесними ушкодженнями, від третини до половини – жертви домашніх тиранів. Показники набагато вищі, ніж кількість жертв ДТП та інших аварій. Що впливає на ці цифри?
– Сьогодні основне покарання для людини, що побила жінку, – це штраф від 50 до 80 гривень, – говорить Людмила Акімова. – Навіть за жорстоке поводження з твариною штрафи більші. Більше того, якщо агресор у родині не працює, то жінка сама повинна буде оплатити цю суму… Ось така ефективність. Ми зараз говоримо про жінок, бо вони – основні потерпілі. Але є ще й діти, є звертання чоловіків, останнім часом зросла кількість скарг від людей похилого віку. Тому дуже важливо внести певні зміни до законодавства, а також скоординувати зусилля органів влади, інших державних структур і громадськості. Поки що у нас більше разових акцій, ніж систематичної роботи. І, звичайно, треба змінювати ставлення суспільства до цієї проблеми. Дуже багато жертв просто соромляться говорити вголос про свої негаразди, виносити сміття з хати.
Втім, як показує практика, навіть якщо всі жертви домашнього насильства разом перестануть «соромитися», це ще не стане панацеєю. Заступник начальника управління громадської безпеки МВС в Одеській області, начальник відділу дільничних інспекторів Роман Кузьмич – чоловік, знайомий із проблемою не з чуток.
– Ми справді дуже обмежені в можливих заходах впливу, – визнає Роман Павлович. – Основні способи – застереження та профілактичний облік. Цього року, наприклад, на подібний облік поставлено 4,5 тисячі чоловік. Майже стільки ж (4300) з обліку знято, бо протягом року вони не робили повторних правопорушень. Але є й складності. Наприклад, ми не можемо вийти за межі адміністративної затримки – а це три години. Тобто через три години повинні відпустити, а людина може повернутися додому в родину й невідомо що там сказати й накоїти. У тій же Канаді п’яного, що розходився, спокійно протримають у дільниці до ранку. В Австрії або Польщі у домашнього ґвалтівника можуть просто забрати ключі від житла, де мешкає родина (навіть якщо це його власність) і заборонити на два тижні туди наближатися. У нас усе набагато складніше.
Крім правових складнощів є ще й фінансові. Насамперед ідеться про брак фахівців і місць для тимчасового проживання людей, що постраждали від домашнього насильства. У розвинутих європейських країнах така норма – 1 місце на 10 тисяч населення. У нас про якісь цифри говорити складно (особливо зараз, коли в кризові центри заселяються біженці зі сходу України). Без державної підтримки таку проблему не розв’язати. А поки що громадські працівники допомагають чим можуть.
– Телефон нашої «гарячої лінії» – 777-25-17, – розповідає заступник голови громадської організації «Віра. Надія. Любов» Ольга Костюк. – За цим номером жертви домашнього насильства можуть одержати допомогу психолога та юриста. В разі потреби ми також допомагаємо оформити позовну заяву до суду. Насильство – це дуже серйозна проблема, яка торкається як дітей, так і стариків.
У рекомендаціях, складених за підсумками круглого столу, міститься досить велика кількість пропозицій. Від посилення інформаційної кампанії у ЗМІ до створення спеціалізованих установ для тимчасового проживання жертв сімейних конфліктів. Крім того, 2015 року пропонується розглянути на одній із сесій облради питання про виконання в Україні Закону «Про захист громадської моралі». Частина цих пропозицій потребує серйозних фінансових витрат, частина – цілком виконанна за рахунок організаційних заходів і підтримки громадськості. У будь-якому разі, як заявила Людмила Акімова: «Не вдаватися до жодних заходів – це шлях у нікуди».
Важливим є наше внутрішнє ставлення до проблеми, готовність щось змінювати.
