Розбіжності із приводу створення нової структури – станції екстреної медичної допомоги – спочатку були. Сумнівалися в доцільності: навіщо вона, якщо, скажімо, у тому ж Арцизькому районі непогано працюють центральна районна лікарня, по селах – амбулаторії, ФАПи? І зовсім малоймовірним уявлялося виконання чіткого часового режиму екстреного надання медичної допомоги. «Це ж по нашому бездоріжжю?» – іронізували люди
Але першого квітня, десять місяців тому, станцію, що привільно розмістилася у великому триповерховому будинку колишнього міського готелю в Арцизі, все ж таки було відкрито. І під її рятівним крилом опинилися також Тарутинський, Саратський і Татарбунарський райони із загальною чисельністю населення, що обслуговується, у 180 тисяч 250 осіб. Зона її дії вражає: 5,5 тисячі квадратних кілометрів! У цей же час відкриваються чотири підстанції і додаткові пункти базування. Поки що їх вісім, але буде до 12. І тоді кількість працівників у цілому на станції досягне 360 замість сьогоднішніх 257. Це виправдано: лише по Арцизькому району щодоби фіксується понад 100 викликів. Як це було і за день до нашої зустрічі з головним лікарем станції Миколою Леонідовичем Квашею. Тоді екстрену допомогу запросили з Мирнопілля, Холмського, Вознесенки, Арциза. 15 пацієнтів були шпиталізовано. 1102 км наїжджено.
На щастя, автопарк станції нарікань не викликає. Навпаки, Кваша називає його «практично новим»: структурі було передано машини, яким немає і п’яти років. Плюс п’ять нових, сучасних, з повним «фаршируванням» – киснем, електрокардіографами, каталками, спеціальними підйомниками тощо. З медикаментозним забезпеченням проблем теж немає. Більше того, при станції діє регіональний склад, що успішно реалізує своє основне призначення: в умовах суворої економії кожної копійки і кожного літра бензину ізмаїльським колегам практичніше поповнювати актив медпрепаратів саме тут, а не їхати за 300 км до Одеси. І такий проект із потужністю на кілька районів вже запущено.
Микола Леонідович провів мене по поверхах будинку, який тривалий час безнадійно занепадав та бездіяв. Тоді мотлох, сміття і грязюку вивозили тоннами. Самі все вигрібали, зачищали, фарбували, обклеювали шпалерами. У частині будинку встановили нові вікна, вхідні двері. То ж два поверхи вже працюють, і всі сили кинуто на ремонт третього. Після завершення робіт сюди перемістяться управлінська група, бухгалтерія, механіка. З’явиться велика актова зала.
Я бачила цей будинок у стадії його занепаду, і зміни, які в ньому відбулися, не можуть не вражати. Колеги з Полтави, які не випадково побували нещодавно на станції, багато чого з того, що побачили, взяли до уваги – для застосування у своєму регіоні. Істотним був для них той факт, що цей чималий будинок не орендується, а переданий у постійне користування станції. Навряд чи це було можливо без особистої участі та сприяння Івана Георгійовича Пітака – в недалекому минулому керівника виконавчої влади району, який завжди підтримує добрі починання та ініціативи.
– Ми вдячні Івану Георгійовичу, депутатам райради, що проголосували за це рішення, – говорить Микола Леонідович. – Адже оренда – справа ненадійна. Не дуже впевнено себе почуваєш. Ми ж тепер вкладаємо в наш будинок і сили, і кошти. Зрештою будинок служитиме станції і після нас. Тим більше, що ми беремо активну участь у житті міста, забезпечуємо медичний супровід масових заходів, тих же районних і міжрайонних спортивних змагань.
І хоча станція перебуває в стадії становлення, все ж таки не стрималася, щоб не запитати, чи були за цей час скарги від населення. Адже вже за півроку в умовах цілодобового спостереження встигли побувати за викликами в усіх селах. Без діла машини не простояли жодного дня.
Звичайно, погодні умови і розбиті дороги не сприяють ефективності в роботі.
– Але як би ми від них не залежали, – відповідає Кваша, – на виклик виїжджаємо і дуже стараємося вкластися в нормативи. Ми ж на передовій, оскільки й працюємо на першому рівні.
Цілодобово в системі онлайн трудиться оперативно-диспетчерський відділ – мозок станції і найбезкомпромісніша служба контролю. Кожний її ранок починається зі звітів про роботу, виконану за минулу добу бригадами, а потім – контрольна перевірка. Телефонуємо усім, кого обслужили: чи вчасно приїхала бригада, чи є до неї претензії?
– Але, як правило, – зауважує головлікар, – відгуки позитивні. А отже, у доцільності створення даної структури – станції екстреної медичної допомоги – вже ніхто не сумнівається.
