Комітетські слухання з євроінтеграції у ВР України
Половина населення України (50,7%) проголосувала б за вступ до Європейського Союзу, якби такий референдум проводився в березні нинішнього року. Такі підсумки опитування, проведеного Київським інститутом соціології. Ще торік цей показник становив 40%. Євроінтеграція – тривалий процес, що потребує узгодження величезної кількості правових і економічних норм. Для успішного виконання цього завдання необхідна взаємодія не тільки на державному, але й на регіональному рівні. Не випадково останнім часом Європейський Союз приділяє стільки уваги співпраці між прикордонними регіонами країн – членів ЄС і сусідніх держав. Одним із основних механізмів реалізації цієї політики є діяльність єврорегіонів.
Парламентські слухання, присвячені даній темі, відбулися цими днями в Києві. Відкрила їх голова Комітету ВР України з питань європейської інтеграції Ірина Геращенко. На заході були присутні представники регіональної влади, ряду міністерств, кількох європейських агентств, НАН України, громадсько-політичних центрів. Одещину (як область і частину Єврорегіону «Нижній Дунай») представляв депутат Одеської облради Юрій Маслов. Він протягом п’яти років курирує діяльність «Нижнього Дунаю», тому про наявні проблеми говорив максимально предметно.
На засіданні було заслухано інформацію про діяльність найактивніших єврорегіонів України (зокрема «Дністер», «Верхній Прут», «Буг»), але зі зрозумілих причин ми зупинимося на найближчому до нас «Нижньому Дунаї». Частину його проблем можна вважати характерними й для інших подібних структур. Як відзначив Юрій Маслов, країні дуже потрібен Закон про міжнародну технічну допомогу. Сьогодні подібні проекти регулюються Бюджетним кодексом України. У результаті «донорські надходження» проходять по досить складному ланцюжку (рахунок якогось із управлінь, продаж валюти, казначейство). Губиться оперативність, відбувається знецінення коштів через курсову різницю й витрати української казначейської служби. Було б логічно, щоб ці процеси проходили без зайвих посередників, впрост.
Ще один важливий момент: у Європі розвиток прикордонної співпраці має на увазі насамперед створення спільних культурних і туристичних зон (як, наприклад, в Альпах, поділених між Францією, Італією, Швейцарією й Австрією), полегшення процедури перетинання кордону (позитивний досвід мають Франція, Німеччина). На жаль, ми щодо цього ще на початку шляху.
Значну частину свого виступу Юрій Маслов приділив і регіональній специфіці. Наприклад, він загострив увагу на фактичній ізольованості українського Придунав’я. Стан стратегічної магістралі Одеса – Рені інакше як жахливим не назвеш. Давно точаться розмови про концесію, новий автобан, а поки що все обмежується ямковим ремонтом, який не вдовольняє ані місцевих жителів, ані перевізників. Ось уже кілька років у законсервованому стані перебуває Ізмаїльський аеропорт. І це далеко не всі питання до Міністерства інфраструктури, яке фактично ігнорує Дунайський регіон. Ще боліснішою є відсутність державної підтримки національних стивідорних компаній у портах Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ (необхідність пільгових залізничних тарифів аргументувалася неодноразово). Про яке зближення з Європою можна говорити в таких умовах? Якщо вже на те пішло, на всій довжині україно-румунського кордону по Дунаю немає жодного вітчизняного міжнародного пункту пропуску. Найближчий – Джурджулешти. Чим гірші Вилкове, Кілія, Ізмаїл, Орлівка?
Багато які пропозиції, що прозвучали у виступі Юрія Маслова, були враховані при формуванні рекомендацій за підсумками парламентських слухань. Тим часом європейські партнери відзначають, що в деяких випадках їм було б зручніше працювати з «макрорегіональними структурами» (тобто такими, що об’єднують кілька областей). Про це говорила, наприклад, керівник агентства європейських програм (Тюрінгія, Німеччина) Ліліана Грицишин. У відповідь Юрій Маслов нагадав, що чотири області України (Одеська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська) підписали меморандум про співпрацю в межах реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Причому така асоціація була створена саме з ініціативи наших земляків.
Як уже згадувалося, на слуханнях обговорювався досвід і інших єврорегіонів України. Доповідачі (зокрема представники Львівської області) відзначали, що найуспішніше ця діяльність протікає під егідою місцевих і обласних рад.
Що б там не було, транскордонна співпраця – це завжди колосальна можливість для розвитку потенціалу регіонів.
