Київський районний суд м. Одеси вирішив залишити капітана катера «Іволга» Олександра Книшова під вартою ще на два місяці.
Слідство у справі про загибель 20 чоловік, що перебували на борту даного судна, за 300 метрів від входу до Білгород-Дністровського лиману (біля селища Затока) 17 жовтня 2015 року триває вже два місяці. «Іволга», повертаючись із рибного лову, потрапила в шторм і перевернулася…
Як говорить прокурор Олександр Захар’єв, необхідність продовжити термін, потрібний для розслідування, виникла тому, що доводиться проводити багато експертиз як щодо тих, що потонули, так і щодо 20 врятованих пасажирів, які зазнали тілесних ушкоджень. Такий захід викликаний припущенням, що підозрюваний через прийдешнє покарання може зникнути: він живе в Білгороді-Дністровському, від якого лише 40 км до кордону з невизнаним Придністров’ям, – неважко втекти. На м'який вирок 32-річному капітанові «Іволги» розраховувати не випадає. Йому інкримінують частину 3 статті 276 Кримінального кодексу («Порушення правил експлуатації… водного транспорту»). Оскільки порушення спричинило загибель людей, Олександру загрожує строк від 5 до 10 років.
На тому, щоб О. Книшов перебував в ізоляторі, наполягала також слідча. Її мотивація така: у день морської катастрофи було виявлено 14 загиблих. Протягом півтора місяця знайдено ще шість тіл, число виросло до 20. А з цим збільшився обсяг необхідних слідчих дій. Одночасно зростає її занепокоєння, що підслідний буде, як це нерідко трапляється, або шукати способів впливу на свідків, або – знов-таки – втече. Додатковий двомісячний тайм-аут потрібен, бо ще не всіх потерпілих опитано. Також іще не взято показання у посадовців, від яких залежав вихід катера в море.
Суддя зазначила, що зростання засвідченої кількості загиблих не посилює мотивацію підслідного куди-небудь зникнути. Проте вона вирішила продовжити термін утримання під вартою. Не вплинула на неї й промова захисника.
Адвокат Володимир Нефьодов зазначив, що в клопотанні слідчого та прокурора конкретно не підтверджено передбачуваної неблагонадійності капітана. На користь того, що «закривати» підслідного ще на два місяці немає потреби, він навів такі аргументи:
– За даним провадженням працюють 17 слідчих. Чому ця група не змогла укластися в належні хронологічні норми? Відповіді немає! Але у зволіканні розслідування немає провини капітана. Він співпрацював зі слідством, не чинив перешкод, двічі давав пояснення членам урядової комісії. Тиснути на потерпілих і свідків він не може, бо їх усіх давно допитано. Злочин хоч і тяжкий, але ненавмисний, скоєний з необережності. До того ж капітан брав участь у рятуванні людей, що опинилися в морі. Потім допомагав їм на березі. Втікати він нікуди не збирався. Разом з іншими поїхав до лікарні, де лікарі не виявили алкоголю в його крові. Родичі капітана дали гроші на відправлення одного з потерпілих, який хотів лікуватися вдома.
До суду прийшов один із пасажирів, який тонув, упавши з борту «Іволги» у воду, і врятувався на плотику. У Олександра Гужви інше бачення дій капітана.
– Якби з нами провели інструктаж із техніки безпеки, було б менше жертв, – сказав він. – Пліт ми розкрили самі, будучи у воді. Щастя, що у мого товариша Кості Бердичевського був ніж, і ми розрізали транспортувальні стрічки, якими був схоплений плотик. Тільки після цього він розкрився. Поруч плавали ще два рятувальні круги. Один із них матрос віддав жінці. З рятувальників нам ніхто не допомагав. Ці показання долучено до справи. Додам, що біля мене сидів інвалід. Двері до машинного відділення були відчинені. Коли перевернулося судно, його з потоком води втягло всередину. Там його потім і знайшли, коли катер підняли й поставили на причал в Іллічівську. Ще були люди, які, коли катер став на воді, як поплавець, стукали зсередини. Якби відразу почалася рятувальна операція, їх можна було б урятувати.
Сам Книшов на запитання журналістів не відповідав. Та й не завжди міг, оскільки, як зазначив адвокат, капітан не повинен відповідати за дії чиновників.
Якщо вдуматися, поруч із ним можуть сидіти на лаві, либонь, іще чоловік із десять?
– Поки що передчасно говорити, хто винен і як за це мусить відповідати. Комісії від Кабінету Міністрів України та Мінінфраструктури ще не закінчили роботу. Вони брали пояснення у керівників контролюючих служб, Білгород-Дністровського портпункту, ряду інших осіб, – сказав захисник. – Не хочеться, щоб на одного винного вішали всіх собак.
