Так вже повелося, що від року прийдешнього люди чекають тільки хорошого, а погане мріють полишити в році минулому. Це, звичайно, наївно і по-дитячому, але так хочеться вірити у щастя та успіх, які вже в цьому році нікого не обминуть своєю увагою. Про це говорять жителі міста та області, що взяли участь у нашому бліц-опитуванні.

Читайте на стор. 5, 15.

Ольга Іванівна ЩЕРБАНЬ, держслужбовець:

- Загалом, Новий рік зустрічаю з почуттям впевненості. Час, коли підростали, потім навчалися діти, для мене минув. А це був найскладніший період у житті, який супроводжувався побоюваннями або страхом. Сьогодні, покладаючись на життєвий та професійний досвід, не боюся нічого.

Сподіваюся, що мої діти, які після навчання живуть і працюють у Києві, порадують новими успіхами та позитивними змінами у їхньому житті.

Петро Михайлович КРИСЮК, пенсіонер Міноборони:

- Побоююся, що багато законів, які ухвалені і ще додатково ухвалять у нашій державі, не працюватимуть. Багато верств населення залишаються вкрай незахищеними, і встановлений прожитковий мінімум для більшості стає недосяжним.

Очікую, що до міста Білгорода-Дністровського буде підведено газ. І у зв'язку з цим, з наступного року наше місто одержить якісно нові перспективи для економічного та соціального розвитку.

Наталя Володимирівна ТАРАНЕНКО, товарознавець:

- Мене вкрай непокоїть можливе погіршення становища найбільш незахищених верств населення, якому, на мій погляд, вже дав поштовх ухвалений Закон України “Про державний бюджет на 2004 рік”: іде підвищення тарифів на комунальні послуги та ціни на життєво важливий продукт – хліб.

Попереду напружений рік, пов'язаний з президентськими виборами. Але я сподіваюся, що при існуючому розкладі політичних сил у нашій державі, в Україні, буде зроблено правильний вибір.

Григорій Іванович ДИМИТРАШКО, лікар:

- Боюся погіршення політичної стабільності, роз'єднання та розшарування суспільства.

Сподіваюся, що 2004 рік стане роком економічного зростання, поліпшення життєвих умов населення.

Варвара Никифорівна ТИМОЩУК, колишня вчителька української мови та літератури, пенсіонерка, бабуся, прабабуся:

- Сьогодні мало не звідусіль чути нарікання на тяжкі часи. І так кортить спитати у скигліїв: коли ж ті часи для України були легкими? А надто для її освіти?

Що ж до нинішньої системи навчання... Сьогоднішнім школярам заздрю: у них іноземна – з першого класу, предмети – на вибір, широкий доступ до інформації. Проте забагато запозичено й бездумно перенесено на наш грунт з Заходу. Своє ж чомусь відкинуте й забуте. Ну, чим завинила перед сучасним молодим поколінням шкільна форма? Ліцеї, коледжі – це добре. Для заможних. А для більшості дітей – із малозабезпечених сімей? Рік минулий – для мене радісний, діждалася правнучки Варі.

Взагалі ж, вважаю, що всі ми маємо почуватися щасливими уже тому, що народилися українцями. Здоров’я і благополуччя всім моїм землякам у новому році.

смт Комінтернівське.

Дарія КАРПЕНКО, закрійник-модельєр жіночого одягу:

- Рік минулий для мене – щасливий. Донечка Аліна стала першокласницею. Чоловік Олег, за фахом інженер-механік, закінчив ще й комп’ютерну академію. Я ж отримала диплом про вищу освіту, закінчивши заочно факультет романо-німецької філології Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Чому обрала саме цей фах, коли займаюся іншою справою? На першому плані для мене – професійні знання й знання принаймні однієї іноземної мови. А вже далі суто жіночі якості: вміння бути привабливою, модно одягатися, добре господарювати вдома...

Чого я очікую в 2004 році? Звичайно, здійснення задуманого. Днями відбудеться презентація власного ательє: вже завершені оздоблювальні роботи в приміщенні, завезене сучасне обладнання, меблі. Але це ще не все. Моя мрія – протягом року відкрити центр краси для жінок “Дарія”, де б працювали майстри манікюру, педикюру, косметологи. Чомусь переконана в тому, що все у мене вийде.

м. Березівка.

Юхим ЛИТВИНЕНКО, підприємець:

- Жити стало набагато краще, і 2003 рік для мене і моїх колег не виняток. Хоч би тому, що досі чимало людей, як я, нудилось на роботі, фактично, нічого не роблячи. Тепер усе по-справжньому: працюєш на себе. Тому дістаєш задоволення. Особисто я живу цікавіше, раціональніше. Подобається підприємницька діяльність і дружині Тетяні. Донька і син у нинішньому році закінчують Одеський аграрний університет, мріють про те, аби відкрити свою справу.

Отож, усе гаразд, ніяких проблем удома.

А поза ним? Лякає економічна нестабільність у суспільстві, незахищеність тих, хто займається малим і середнім бізнесом, зокрема, високі податки. Раніше можна було щось планувати, заощаджувати. А нині гроші вкладаєш у будь-що, ніби одним днем живеш...

смт Овідіополь.

Микола Михайлович ОГОРОДНИК, голова ТОВ “Дружба народів”:

- У новому році, як і в минулому, продаватимемо насіння кукурудзи “Дніпровська-325”, будемо вносити у грунт перегній, введемо в основне стадо до ста нетелів, придбаємо нові сільгоспмашини, тобто зробимо те, чим звичайно займаємося. І перелік цих клопотів немалий, особливо тих, якими стурбовані, плануючи розвиток господарства. Ми знаємо, що вкладаючи гроші в загін родючості, який механізований, укомплектований і потужний, гарантуємо завтрашній день, що багато в чому залежить від результатів у рослинництві. 800 гектарів озимої, яка добре розвивається, доповнимо 320-340 гектарами ярових. Від них очікуємо високого врожаю, тому що заклали під нього міцну основу.

Великомихайлівський район.