«ПРОСИМо ПОдякувати ЧЕРЕЗ ГАЗЕТУ…»
Новорічна пошта нашої газети була особливо багата на листи, в яких читачі висловлювали подяку організаціям, конкретним людям за ті чи інші добрі справи.
Одним з перших у новому році прийшов лист з м. Ізмаїла.
«25 грудня 2003 року було завершено будівництво житлового будинку № 3 по вулиці Шевченка для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та офіцерів запасу Збройних сил. Житлом забезпечено 35 родин, черга на отримання квартир, в якій стояли офіцери запасу з 1987 року, закрита.
Висловлюємо величезну подяку голові облдержадміністрації С.Р. Гриневецькому, його заступникам М.А. Тиндюку, В.О. Примаку, депутатові Верховної Ради Ю.Б. Круку: без їхньої активної участі отримання нами ключів від нових квартир було б проблематичним.
З вдячністю, мешканці–новосели ПОДОБНИЙ, УГРЮМОВ, ІЛІКЧИЄВ, ВОЛКОВ та ін.»
***
З с. Борщі Котовського району надіслали до редакції листа педагоги та учні школи-інтернату.
“Шановна редакціє! Велике прохання подякувати через вашу газету лікареві нейрохірургічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні, доценту Євгену Олексійовичу Григор’єву, який врятував життя нашому вихованцеві, дев’ятикласнику Павлові Магалясу.
Колектив Борщанської школи-інтернату І-ІІ ступенів – 254 особи.”
***
Ще одна подяка лікарям – цього разу “дорослої”, обласної клінічної лікарні, що на селищі Котовського.
“Нещодавно мене підкосила важка недуга. Здавалося, не виберуся. На щастя, мою подальшу долю визначили висококваліфіковані фахівці, чутливі та уважні лікарі облклінлікарні, де мене прооперували, лікували, вселили надію та віру у зцілення. Низько вклоняюся професорові А.І. Зайчуку, хірургам В.В. Бойку та О.А. Дмитрієву, анастезіологу Г.Г. Кудіній за їх золоті руки, доброту, душевне ставлення до пацієнтів з сільської глибинки, за те, що продовжили мій вік. Хочу подякувати й медсестрам, усьому медперсоналу. Щастя вам, добрі люди, і здоров’я.
Василь РИБАЛЬЧЕНКО. с. Янівка. Любашівський район.”
***
Директор державного дослідного господарства “Богунівська еліта”, розташованого в Іванівському районі, депутат обласної ради В.І. Петренко пише до редакції:
“У нашому господарстві трапилося лихо зі стадом великої рогатої худоби. На допомогу прийшли фахівці Державної ветеринарної медицини Іванівського району. Вони надали термінову кваліфіковану допомогу, незважаючи на вихідні дні. Велике спасибі всім працівникам ветслужби, а особливо – головному лікареві Держветмедицини району Валерію Георгійовичу Кириченкові. ”
Наприкінці грудня 2003 р. у Будинку актора відбувся благодійний концерт для ветеранів сцени. Відгук надійшов негайно.
“Дякуємо за безкорисливе та душевне тепло, яке відчули під час концерту з боку виконавців – аспірантки вокальної кафедри Одеської музичної академії Катерини Нємченко, концертмейстера Ольги Лісової, відомого в Одесі барда Олексія Семеніщева. Прекрасне виконання оперних арій, романсів повернуло нас у роки юності, навіяло чарівні спомини…
Чудовим прологом до концерту була танцювальна композиція “Зимова казка” у виконанні учнів підготовчого класу балетної школи (педагог – Зінаїда Соловйова). Велике спасибі юним артистам!
На прохання ветеранів сцени – член СТД
Ольга МЕДВЕДЄВА. м. Одеса.”
***
У листі інваліда війни ІІ групи, заступника голови Березівської районної ради ветеранів М.Сікорського йдеться про плідну співпрацю організації з районним управлінням Пенсійного фонду.
“Своїм щирим ставленням до відвідувачів фахівці фонду створюють добру атмосферу, люди завжди виходять від них з добрим настроєм. Заступник начальника управління О.П. Воробйова тримає постійний зв’язок з Радою ветеранів, за що ми їй дуже вдячні, бере участь у наших засіданнях, дає вичерпні роз’яснення щодо питань, які стосуються пенсійного забезпечення. В управлінні під орудою досвідченого керівника В.Г. Зав’ялової працюють прекрасні фахівці, які у всіх тонкощах знають свою справу. Кожний, точніше, кожна, адже у фонді працюють переважно жінки, гідні похвали і заслужено користуються повагою у пенсіонерів.”
Ми вибрали з читацької пошти лише кілька листів-подяк. Приємно, що рік почався саме з них.
ОПІСЛЯ ВІДВІДИН МІСТА
Як змогли переконатися ананьївці, слово з ділом не розходяться у начальника Одеського обласного УДАІ Г.В. Георгієнка. Після нещодавнього його приїзду до нашого міста і детального знайомства зі станом справ на місці він розпорядився виділити Ананьївському відділенню ДАІ дуже потрібний для інспекторів службовий автомобіль. А для зручності автовласників в Ананьєві було відкрито пункт реєстрації транспортних засобів від Котовського міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення.
Сьогодні вже безпосередньо у приміщенні Ананьївського ДАІ досвідчений працівник МРЕВ, держінспектор І.В. Патриніка щоденно здійснює прийом громадян з будь-яких питань, що стосуються використання автомототранспорту. Тут можна здійснити заміну посвідчень водіїв та державних номерних знаків, з’ясувати, як оформити даріння чи реєстрацію автомобіля, придбаного за межами України, що слід робити у випадку втрати державних номерів або свідоцтва про реєстрацію машини, зняття її з обліку тощо. Тут також можна отримати інформацію про тарифи за складення іспитів, виготовлення талонів на пластиковій основі та багато про що інше.
Своєю практичною допомогою, увагою до проблем нашого міста, району та оперативними заходами для їх вирішення начальник Одеського обласного УДАІ Г.В. Георгієнко зміцнює довіру людей до органів внутрішніх справ.
В. СЕДОВ, член НСЖУ. м. Ананьїв.
ВОДА В БУДИНКАХ ТЕПЕР Є
Неодноразово писалося про проблеми водопостачання в Овідіопольському районі. Виступали на цю тему не раз і “Одеські вісті”. Та ось нещодавно у нашій районній газеті “Наддністрянська правда” голова райдержадміністрації В.В. Левчук прокоментував стан справ з водопостачанням у районі. Розповів про вжиті в цьому плані заходи. Виступ його не був голослівним. Після створення “Водпостачу” та підпорядкування його безпосередньо селищній раді, справи пішли на краще. За винятком тих поодиноких випадків, пов’язаних виключно з неполадками водогінних мереж, які можна оперативно ліквідувати, вода у будинках овідіопольців тепер є завжди. У цьому, безсумнівно, велика заслуга голови селищної ради В.М. Гоменюк, а також директора “Водпостачу” В.В. Ярославцева.
Микола КОСТЕЦЬКИЙ, учасник війни. смт Овідіополь.
ІСТОРІЯ З ТЕЛЕФОНОМ
Ветеран праці, інвалід І групи О.А. Гісс звернувся до редакції з листом, в якому скаржився на численні відписки з боку “Укртелекому” з приводу встановлення телефону в його помешканні. “Стою на обліку з 1981 року, без кінця отримую відповіді: нема магістралі, нема технічної можливості тощо. Звертався до різних інстанцій – відповідей по суті справи не отримав. З заводу будівельно-оздоблювальних машин, де відпрацював 40 років, звільнений у зв’язку з інвалідністю, тепер прикутий до ліжка…”
У Олександра Адамовича чимало заслуг і перед колишнім СРСР, і перед рідною Україною, він неодноразово був учасником ВДНГ, нагороджений медаллю виставки, має чимало трудових відзнак. Але йдеться не про послужний список, хоча не враховувати колишні заслуги ветеранів – справа негідна, але, на жаль, часто зустрічається останнім часом. Мова, насамперед, про те, що інвалід потребує постійної сторонньої допомоги, частих візитів лікарів, а без телефону складно терміново викликати медиків.
Треба віддати належне керівництву Одеської дирекції ВАТ “Укртелеком”. Відповідь після звертання редакції до дирекції ВАТ з проханням розглянути по суті скаргу О.А. Гісса, заявник отримав у належний термін. До нас надійшла копія цієї відповіді. Ось про що в ній йшлося:
“… Ваше звертання до редакції газети “Одеські вісті” з питання встановлення телефону розглянуте Одеською дирекцією, повідомляємо Вам таку інформацію.
Заява Гісса О.А. на встановлення телефону… рахується на обліку з 1981 року і на цей час є першою в пільговій черзі по будинку.
Технічна можливість для встановлення телефону була відсутня через відсутність вільної магістральної та розподільчої ємності. Але Одеською дирекцією було вишукано технічну можливість для встановлення Вам телефону за рахунок поточного вивільнення лінійної ємності.
Враховуючи вищевикладене, Ви запрошуєтесь до абондільниці Центру обслуговування споживачів та продажу послуг, який знаходиться за адресою: вул. Ришельєвська, 26, (кімн. 6) для оформлення відповідних документів”.
Ну ось, з полегшенням зітхнули ми, схоже, 22-річна історія з телефоном, нарешті, щасливо завершилася.
Справді, 12 січня у квартиру О.А. Гісса прийшли монтери, провели кабель, поставили телефон. Але… минув день, другий, а телефон мовчить. Не запрацював він і при монтерах у день встановлення. Ті повернулися та пішли, образившись, що замовник не поставив підпис на наряді про те, що роботу виконано. А Л.Г. Чернова, дружина заявника, яка, до речі, багато років працювала в установах зв’язку, понесла до “Укртелекому” письмове підтвердження того, що робота не доведена до кінця.
Залишається сподіватися, що крапку в цій історії все ж таки буде поставлено за всіма правилами “технічних можливостей”, і телефон буде приведений у робочий стан.
Наш кор.
