У найближчий час відбудеться поїздка заступника директора Одеського судноремонтного заводу (СРЗ) “Україна” Ігоря Ганчо на Кіпр. Основна мета відрядження – розвіяти перед європейськими замовниками породжений останнім часом міф про те, що СРЗ більше не існує як самостійне підприємство морської галузі. Завод є і буде. Його рейтинг на ринку споріднених європейських підприємств зростає. До плану відрядження були закладені зустрічі з представниками судновласницьких компаній Греції, Німеччини, Великої Британії та Голландії. Результатом переговорів повинен стати значний портфель нових замовлень.
Заводське виробництво вже зараз помітно пожвавилося. Як говорить директор, завершуються роботи з виконання договорів, підписаних раніше. Це судна сирійські, свого брата – росіянина, і з розряду держзамовлення, що проходить по лінії Міністерства транспорту. Одночасно вже почали здійснюватися договірні відносини за свіжими контрактами. Маються на увазі 3 теплоходи, відправлених до Одеси на ремонт голландськими операторами, та 1 велике судно, що належить турецькому судновласнику. Вони вже зайняли свої місця біля заводських причалів. На підході ще 5 суден з грецьких судноплавних компаній.
Вони створюють не лише вагомий обсяг робіт на лютий, наприклад, по кожному теплоходу потрібно буде замінити металу по 150 – 300 тонн, - але і відкривають цікаві перспективи співробітництва з великою клієнтурою, яка володіє більш ніж 2,5 тисячами одиниць флоту, який потребує ремонтного обслуговування. Звичайно, ринок судноремонту включає і обслуговування українського флоту. Так, вже продумано процес спільної взаємовигідної діяльності між СРЗ “Україна” та Українським Дунайським пароплавством. 5 його суден надійдуть в ремонт у лютому.
Показником забезпеченості роботою є розклад щодо завантаження доків. З кінця грудня 2003 року він складений до квітня 2004 року, і в цьому графіку немає жодного дня простою.
Пошуку контрактів із закордонними фірмами сприяє звертання за підтримкою до менеджерів миколаївського суднобудівного заводу “Океан”, чиї акції належать голландським корабелам. Два фахівці цього підприємства-гіганта перейшли до штату на СРЗ “Україна” і тепер діляться своїми партнерськими зв'язками. Також відкрито сайт заводу, що рекламує можливості його послуг щодо судноремонту. Від судноплавних компаній вже почали надходити пропозиції...
Це рекламне забезпечення через інтернет, а також поїздка на Кіпр потрібні для індивідуальних контактів. Нещодавно, ще минулого літа, морська галузь шукала відповідь на гамлетівське запитання: бути чи не бути Одеському судноремонтному заводу? Після зміни колишнього керівника неоднозначна думка виникла з приводу новопризначеного директора. Справа в тому, що Юрій Фуртатов спочатку працював на СРЗ “Україна”. Потім його незгода з виробничою політикою тодішнього директора призвела до незгоди багатьох колег з його перебуванням у заводському колективі. Він пішов, а два місяці тому повернувся як представник Одеського порту, призначений на посаду директора. Тобто, по суті, він поки що перебуває у статусі виконуючого обов'язки.
Наші кадрові перетасування неможливо порівняти з закордонними поняттями. Тому присутність одеського топ-менеджера судноремонту у їхніх очах буде доказом того, що його головне завдання - забезпечити роботу заводу за прямим призначенням, а не займатися невластивим для СРЗ перевалюванням вантажів.
Прагнення до європеїзації зобов'язує до змін. Ю.Фуртатов вважає, що, насамперед, потрібно привести до нормальних експлуатаційних параметрів доки. Це основний виробничий фонд, який дозволяє заробляти гроші. Технічний стан цих споруд залишає бажати кращого протягом вже понад тридцять років. Зараз виділено 70 тонн металу на перебудову докових відсіків. Одночасно вивільнився великий обсяг металобрухту, що збільшується і від розрізування старих суден. У зв'язку з виникаючою необхідністю звільнятися від брухту, були переглянуті умови його продажу. До цього його продавали за явно заниженою ціною - 350 гривень за тонну. Тепер виявилося, що можна установити ціну 600 гривень (тобто відповідно до світового стандарту) і все одно не втратити покупця, перетворивши торгівлю металом у статтю доходу.
Зміни внесені до процедури укладення контрактів з клієнтом. При використанні колишніх схем завод був нічим не захищений. Замовник міг прострочити постачання матеріалів, в результаті чого судно могло стояти біля причалу у чеканні поставок місяць і більше. За те, що простій відбувався з вини замовника, останній не відповідав нічим істотним, крім виплати 2% компенсаційних коштів. У свою чергу, йому за кожну добу запізнення при випуску судна з ремонту, передбачалася виплата від імені заводу штрафу у розмірі 5 тисяч доларів. Тепер дисбаланс привілеїв усунено. Відповідно до нових схем договірних відносин клієнти також повинні платити заводу 5 тисяч доларів за кожну добу простою, якщо він стався з їхньої вини.
Переглянуто і порядок відносин з підрядчиками. Тепер вони мають право підписувати договір лише з адміністрацією СРЗ. Тобто вона наймає і визначає умови виконавцю робіт. Колишня практика наймання робітників самим замовником скасована і дозволяється у виняткових випадках. Справа у тому, що з незрозумілих причин завод надавав підрядчикам послуги щодо забезпечення енерго- та теплоносіями, киснем при ремонті суден. Останні користувалися й електрикою, і верстатною обробкою, і допомогою штатних працівників заводу, ніби їм повинні були надавати виробничі потужності. Але цих привілеїв у договорах не було передбачено. Нарешті, установлено контроль за витратами державних потенціалів. За несанкціоноване підключення до кисневих трубопроводів або електроживлення діяльність підрядчика може бути миттєво припинена. Нещодавно одному з них було дано розпорядження протягом шести годин залишити територію СРЗ.
Одночасно підвищується роль начальників виробництва як представників середньої керівної ланки. Від них вимагаються творча активність та самостійність. У зв'язку з цим вже зроблено ряд кадрових перестановок та звільнень. Зі свого боку, адміністрація забезпечує цехи роботою і передбачається, що найближчим часом зарплата підніметься в середньому до 1000 гривень.
Всупереч чуткам, в СРЗ з Одеським портом складаються цілком цивілізовані партнерські відносини. Ідея про те, що завод стане продовженням причальної лінії порту, залишилася в минулому. Два підприємства, що сусідять, існують як окремі системи господарювання. Між ними йдуть переговори про взаємообмін деякими причалами. Спірним непорозумінням можна назвати претензії порту на територію, що займав колишній деревообробний цех СРЗ. У міністерському наказі про передачу цього спорудження під склади порту не було обговорено питання землевідводу. Зараз цех зруйновано, на майданчику, що утворився, порт накопичує свої вантажі. Але земля залишилася приналежністю заводу, тому адміністрація СРЗ наполягає на необхідності укладення договору, оскільки чужі вантажі зберігаються на його території.
Проблем багато. Але і надій – теж!..
