Коли дитина вступає в непросту пору отроцтва, у житті родини різко підвищується напруженість. Ще недавно тиха і слухняна, вона вимагає поваги своїх прав і незалежності. І при цьому коло: обов'язків доньки або сина не стає ширшим. Батьки ображаються: «Раніше син допомагав мені, а тепер годинами слухає плейєр або гуляє з ранку до вечора з різними лобуряками». Насправді підліток зайнятий, він росте. Спрага волі розвивається в людини раніше, ніж почуття відповідальності.

КОНФЛІКТИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Підліток ще не може свідомо включатися до дорослого життя, але вже не хоче бути слухняним виконавцем. Більшість конфліктів у родинах, де ростуть підлітки, відбувається через бурхливий протест «дітей» проти щирого бажання «батьків» визначати їхній спосіб життя, як раніше. Американські психологи першими помітили цікавий парадокс: з одного боку, усі батьки мріють, щоб їхня дитина росла самостійною людиною, а з іншого боку - вони схильні з усіх сил відсувати час передачі відповідальності дитині. Уявлення про підростання дитини найчастіше ідеалістичне: спочатку тато з мамою водять дитину за ручку, контролюють коло спілкування і заняття у вільний час, а потім раптом, без спроб і помилок, дитина повинна самостійно розрізняти, що правильно, а що ні, куди і з ким варто йти, а від кого треба триматися подалі.

ДОСВІД, СИН ТЯЖКИХ ПОМИЛОК

У житті так не буває. Тільки звідавши біль помилок і розчарувань, підліток здатний увійти в доросле життя. Страшно залишати дитину без догляду, адже всіляке трапляється. Але надзвичайні обставини можливі завжди. І якщо постійно водити дитину за руку, то чи знайде вона дорогу додому, якщо, наприклад, раптом загубиться? Але, можливо, чим раніше і більше волі ми даємо дітям, тим краще? Аж ніяк, адже підлітки, хоча і вимагають волі, можливо, не готові до неї психологічно. Вони ніби хочуть перекласти на плечі дорослих відповідальність за свої вчинки.

РОЗУМІННЯ І РІШУЧІСТЬ

Давно помічено, що діти, яким надано повну волю, відрізняються неврозами, а не протестними реакціями. Невроз – ознака незахищеності. Не маючи бар'єрів, меж і заборон, поставлена перед необхідністю самій вирішувати свою долю, дитина почуває себе загубленою. Так, підліток бунтує проти рамок, що обмежують його волю. Але він має потребу в рамках, щоб, розсовуючи їх, рости. Найважче – визначити ту міру волі, що необхідна вашій дитині. Для цього потрібні особлива чуйність, розуміння й у той же час – рішучість.