У бойових діях на території Республіки Афганістан брало участь понад 7,5 тисячі жителів Одеської області, з них загинуло 220 чоловік. На даний час у районах, містах і селах нашого краю живе 7126 учасників тієї війни, у тому числі 11 інвалідів І групи, 113 – ІІ і 94 – ІІІ групи.
Давно вже немає тієї держави і тих політиканів, з вини яких було розпочато військову авантюру. Але залишилися фізично і морально скалічені люди, котрим потрібна підтримка суспільства, надійне плече товариша по службі, друга.
- Рух воїнів-учасників афганських подій почався наприкінці 80 років минулого сторіччя, - розповідає заступник голови Одеської обласної Спілки ветеранів Афганістану, підполковник запасу Костянтин Грінченко. - Спочатку це були клуби за інтересами, де хлопці, обпалені війною, обмінювалися думками про життя, пройдені випробування. Потім з’явилися загальносоюзні, республіканські і обласні громадські організації.
На сьогоднішній день до складу Одеської обласної Спілки ветеранів Афганістану входить 56 юридично самостійних ветеранських організацій.
- Основним завданням Спілки є згуртування учасників війни в Афганістані, надання допомоги інвалідам і сім’ям загиблих воїнів, - продовжує К. Грінченко. - Ця допомога стала можливою завдяки законодавчій і виконавчій владі, облдержадміністрації і облраді, а також органам місцевого самоврядування у містах і районах. На жаль, обсяги і рівень пільг для учасників бойових дій з кожним роком зменшуються. Проте, збереглося 50-відсоткове зниження на оплату житлово-комунальних послуг для ветеранів, котрі мешкають у містах. У сільській місцевості ця допомога виражається у безкоштовному наданні 3 тонн вугілля, 5 балонів скрапленого газу і 6 кубів дров.
Крім того, учасники бойових дій і члени їхніх сімей можуть пройти курс лікування і оздоровитися у республіканському госпіталі “Сонячна галявина” і в санаторії імені Семашка. Щорічно 250 чоловік оздоровлюються в обласному реабілітаційному центрі “Шураві”.
На жаль, зі слів Грінченка, на низькому рівні залишається медико-психологічна допомога ветеранам війни. Якщо, наприклад, офіцери і прапорщики можуть одержати її в 411-му військовому шпиталі, то сержантський і рядовий склад такої можливості позбавлено. У зв’язку з цим з’явився так званий “афганський синдром”, котрий викликає апатію, почуття розгубленості і втраченості у житті. І це теж входить в коло турбот Одеської обласної Спілки ветеранів Афганістану і його структурних підрозділів на місцях.
На хорошому рівні ведеться ветеранська робота в таких районних організаціях, як Ананьївська - керівник Анатолій Порунов, Біляївська - Олександр Авакян, Болградська - Олександр Соловйов, Білгород-Дністровська - Анатолій Кретов, Котовська - Сергій Гертіх, Овідіопольська - Віктор Кудрявцев, Роздільнянська - Віктор Главчев. В Одесі - Приморська - Микола Савченко, Київська - Олег Кураков...
Немало роблять ветерани-афганці для увічнення пам’яті загиблих воїнів. У багатьох районах і містах області встановлено пам’ятники, меморіальні дошки і знаки, що славлять подвиг наших земляків. Напередодні 15-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану меморіальну дошку встановлено на приміщенні Одеської середньої школи № 61 на честь її випускника, воїна-інтернаціоналіста рядового Дмитра Єгоренка.
- Ми хочемо також дуже серйозним чином відновити військово-патріотичне виховання нашої молоді, - завершує розмову К. Грінченко, - вважаючи це своїм обов’язком. І, треба сказати, що за підтримки облдержадміністрації і міської ради Одеси, цю роботу вже розпочато, хоча ще й не на тому якісному рівні, котрого вимагають сьогоднішні обставини.
