Багато хто з нас – чого гріха таїти! – судять про вдачі служителів Мельпомени переважно за «Театральним романом» Булгакова. Але в житті театру, крім інтриг та скандалів, існує і ще одна, можливо, не настільки колоритна, але значно важливіша грань. Це – велике акторське братерство, альфа і омега театрального мистецтва за всіх часів.
Невипадково саме артисти – задовго до появи офіційних творчих спілок – почали створювати добровільні співтовариства для надання взаємної допомоги і підтримки. У 1883 році велика російська акторка Марія Гаврилівна Савіна, перебуваючи у зеніті артистичної слави, заснувала «Товариство для допомоги нужденним сценічним діячам» і на власні гонорари збудувала у Петербурзі притулок для старих акторів. Її шляхетний приклад наслідував геніальний майстер української сцени Панас Карпович Саксаганський, який у 1890 році очолив «Товариство малоросійських акторів». Така славна праісторія нинішньої Спілки театральних діячів України, яка цього року відзначає своє 60-річчя.
Чим буде ознаменований ювілейний рік у театральному житті нашого міста? Про це розповів читачам «ОВ» голова Одеського міжобласного відділення Спілки театральних діячів народний артист України Анатолій ДУДА.
- Анатолію Івановичу, одного разу на першоквітневій “Гуморині” я побачила жартівливе гасло: “Тому що без Дуди – і не туди, і не сюди!..” Тепер от думаю, що в цьому жарті є велика частка істини. Ви – провідний соліст нашої опери, чудовий ліричний тенор, професор музичної академії, лідер акторської спілки… Як вдається Вам поєднувати такі складні сфери діяльності?
- Це складалося протягом багатьох років: творчість і громадська діяльність завжди були для мене нероздільні. Мені цікаво працювати з людьми – дізнаватися про їхні долі, проблеми, намагатися хоч чим-небудь допомогти своїм колегам. І я вдячний за довіру, яку вони мені виявляють.
- Спілка театральних діячів (втім, як і інші творчі спілки) має дві основні функції – підтримувати своїх членів творчо і матеріально. Яка з цих функцій переважає зараз у роботі одеської СТД?
- У міру своїх можливостей ми намагаємося допомагати незаможним ветеранам сцени, тим, хто віддав своє життя театру. Нам вдалося зберегти унікальну бібліотеку СТД, базу відпочинку “Люстдорф”... Але все-таки ми, безперечно, акцентуємо увагу, насамперед, на творчих питаннях та ініціативах. Намагаємося створювати акторам і режисерам умови для роботи у сфері малих театральних форм. Це – камерні колективи, театри-студії, моновистави, які завжди залишалися сферою пошуків та експериментів.
Починаючи приблизно з середини 90-х років, активізувався процес творчого обміну з театрами інших міст та країн. Гостями нашого традиційного фестивалю “Інтертеатр” ставали колективи міст нашої України, Молдови, Росії та Польщі (двічі виступав дуже цікавий театр з Кракова).
Цього року подією третього бієннале “Інтертеатр” стануть гастролі видатної акторки сучасності Софіко Чіаурелі. Запрошенню її до нашого міста багато в чому сприяло консульство Грузії в Одесі.
Нині фінансові ресурси СТД дуже обмежені, і ми не можемо, як колись, відправляти акторів, режисерів, сценографів у творчі відрядження, на прем'єри в інші міста, влаштовувати обмін театральними делегаціями, проводити конференції і семінари для критиків... І саме фестивалі покликані хоч якоюсь мірою пожвавити наше творче життя.
Крім “Інтертеатру”, це форум дитячої творчості “Зірочка” – огляд юних співаків, танцюристів, музикантів. Цього року він пройде вже в одинадцятий раз.
Театральна спілка незмінно бере участь у підготовці та проведенні оперного фестивалю “Золота корона”.
Крім загальноміських і міжнародних акцій, є в нас і більш камерні: четвертий рік підряд відзначаємо 27 березня своє професійне свято – Міжнародний день театру, проводимо зустрічі в театральній вітальні з нагоди відкриття і закриття сезону, влаштовуємо знайомство з молодими акторами – поповненням театрів; ювілейні вечори, бенефіси акторів старшого покоління…
- А яка доля телевізійного каналу СТД, що встиг полюбитися одеситам як приклад інтелектуально насиченого, цікавого мовлення?
- На жаль, зараз канал працює всього дві години на добу. Хоча у нас є автори, здатні створювати унікальні за змістом програми, є творчий потенціал семи одеських театрів і філармонії…Керівництво СТД багато разів проводило переговори з багатьма підприємцями – з проханням матеріально підтримати ідею про створення в Одесі свого роду аналогу каналу “Культура”. Але ніхто на цю ідею, на жаль, не відгукнувся. Наші меценати, спонсори (знаю це і з досвіду п'ятилітнього директорства у філармонії) охоче відгукуються на разові прохання, а на великомасштабні, довгострокові акції і проекти – ні.
- Незабаром в акторської спілки – новосілля…
-Так, у відання СТД рішенням сесії міськвиконкому передано будинок колишнього Матроського клубу на вулиці Пастера. Після реставрації цієї чудової пам'ятки архітектури (ми сподіваємося, що це відбудеться до кінця нинішнього року) в Одесі знову з'явиться Будинок актора – із затишним залом приблизно на 120 місць, з приміщеннями для репетицій, виставок, творчих зібрань.
- Ще один добрий знак уваги до культури…
- Повинен сказати, що в цьому значенні Одеська область виглядає дуже добре на тлі інших регіонів України. Керівництво облдержадміністрації, губернатор Сергій Гриневецький усіляко підтримують культуру, науку, мистецтво. Згадую, що з 1975 року не був відремонтований жоден об'єкт культури. А тепер за короткий час відреставровані російський, український театри, оперета, філармонія... Це цінують і артисти, і глядачі. Помітно це і збоку: торік відбувся візит одеської делегації до міста Орла (з нагоди 60-річчя його визволення). Діловим, політичним контактам передував “творчий десант” наших артистів, і орловський губернатор Єгор Строєв відзначив сприятливий вплив його на процес переговорів. Мистецтво, культура – це обличчя міста, його престиж. Чудово, що в цьому питанні у нас є взаєморозуміння і з міською, і з обласною владою.
- Як буде відзначено ювілей СТД?
- У травні в Києві відбудеться урочисте засідання секретаріату. А для нас під знаком ювілею пройде весь театральний сезон. Не сумніваюся – він буде цікавим для глядачів.
