Багатьом нашим читачам, гадаємо, ще пам’ятною є неділя, 31 березня 2002 року, коли в Україні відбулися попередні вибори до Верховної Ради та місцевих рад усіх рівнів. За їхніми наслідками було обрано народних депутатів до парламенту від Одещини, депутатів обласної ради, понад десять тисяч депутатів міських, районних, сільських і селищних рад.

На першій сесії головою Одеської обласної ради було обрано Володимира Миколайовича Новацького, депутата від Ренійського виборчого округу.

І ось минуло два роки. Настав час для підбиття підсумків, уточнення планів на перспективу. Про це наша бесіда з В.М. НОВАЦЬКИМ, що відбулася цими днями.

- Володимире Миколайовичу, пройдено половину шляху. Депутати підійшли до екватора своєї діяльності. Як Ви охарактеризуєте їхню роботу на пройденому етапі?

- Справа в тому, що я не вперше обираюся депутатом обласної ради. І мені, як то кажуть, є що порівнювати. Після виборів депутатський корпус оновився більше, ніж наполовину: зі старого складу повторно обрано тільки 40 чоловік. Він став більш діловим, принциповим і вимогливим і до себе, і до тих, хто звітує на сесії або на засіданнях постійних комісій. Це відчули багато обласних і районних керівників, представники об’єднань і організацій різних форм власності.

А ще вони, гадаю, дедалі більше переконуються в компетентності наших депутатів, їхньому умінні дійти до суті питання, яке розглядається, намітити конкретні шляхи вирішення проблеми або просто відмовити настирливим прохачам, що намагаються всіма правдами і неправдами “проштовхнути” своє питання, ухопити через облраду якісь пільги. У цьому я ще раз переконався, беручи участь у роботі наших постійних комісій.

Сьогодні нашим депутатам, як то кажуть, до всього є діло. У кожному порядку денному сесії облради – не менше двадцяти питань за різними напрямками життєдіяльності нашого регіону.

Це і проблеми реорганізації промислового та сільськогосподарського виробництва, і формування ринкових відносин, і розвиток малого та середнього бізнесу. Я вже не кажу про соціальні проблеми, питання захисту малозабезпечених прошарків населення, дітей і підлітків, що ставляться на порядок денний практично кожного пленарного засідання.

А заздалегідь уся ця робота провадиться в постійних комісіях. Недавно, з огляду на потреби дня, необхідність глибше вивчати й аналізувати проблеми області, була створена ще одна – одинадцята – постійна комісія з питань економіки, інвестиційної діяльності та регуляторної політики.

Про діяльність постійних комісій хочу сказати окремо. Багато які з них працюють у дуже напруженому режимі, не обмежуються попереднім розглядом питань, що виносяться на трибуну чергової сесії.

Вони збираються іноді навіть по кілька разів на місяць. Крім того, для багатьох із них стало доброю практикою проводити свої засідання на виїзді, безпосередньо в районах або містах обласного значення. Такі зустрічі вже відбулися в Ізмаїлі, Іллічівську, Білгороді-Дністровському, Кілійському, Ренійському, Овідіопольському та багатьох інших районах.

При цьому треба пам’ятати, що наших депутатів не звільнено від їхніх прямих виробничих і службових обов’язків. Тому, для подання їм методичної допомоги, у нашому секретаріаті створено спеціальний відділ роботи з органами обласної ради. Це вже позитивно позначилося на роботі комісій. Але, повторюся, кожен депутат сам вивчає всі підготовчі документи, вносить у них свої виправлення, відстоює свою позицію на засіданні постійної комісії та сесіях.

Особливо плідно працюють постійні комісії з питань освіти, науки, культури, спорту і у справах молоді (голова В.А. Сминтина), з питань соціального захисту і охорони здоров’я (голова О.І. Верба), з питань транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства та будівництва (голова І.Л. Учитель) і багато інших.

- І так можна говорити про кожного з депутатів?

- Нам, на жаль, доводиться констатувати і той факт, що окремі депутати не з усією відповідальністю ставляться до дорученої справи, пропускають засідання постійних комісій, “не впрягаються” по-справжньому в чорнову, підготовчу роботу, посилаючись на всілякі об’єктивні причини. У нас є цілком обгрунтовані претензії до окремих голів районних адміністрацій, що свої депутатські обов’язки ставлять на другий план, посилаються на постійну зайнятість за основною роботою. Таким я наводжу за приклад голову Овідіопольської райдержадміністрації В.В. Левчука, який виконує свої прямі службові обов’язки не гірше, а то і краще багатьох інших колег, і водночас він веде дуже активну депутатську діяльність: очолює депутатську групу “Народний вибір”, постійну комісію з питань законності, правопорядку, прав громадян і міжнаціональних відносин, член президії обласної ради, майже постійний доповідач на пленарних засіданнях. Часто комісія виїжджає до районів, запрошує на свої засідання представників правоохоронних органів, домагається від них ефективнішої роботи у боротьбі зі злочинами та щодо захисту конституційних прав громадян.

- А як підтримуються зв’язки між радами різних рівнів?

- Як відомо, в Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” не передбачено “вертикалі”, тобто механізму підпорядкованості органів місцевого самоврядування різних рівнів при вирішенні питань суміжної компетенції. Це породжувало іноді неузгоджені дії за тими чи іншими питаннями, що не найкращим чином впливало на соціально-економічний розвиток територій, викликало окремі непорозуміння.

Щоб уникнути подібних явищ, і було створено Координаційну раду з питань місцевого самоврядування при голові облради. Забігаючи наперед, скажу, що такі ради створено і в кожному районі області.

Вони діють як дорадчо-консультативні органи, їхні рішення мають рекомендаційний характер. Але це не применшує їхнього значення, а головне - впливу на практичне вирішення багатьох проблем як обласного, так і районного масштабу.

Засідання Координаційної ради, як правило, проводяться на виїзді. Зовсім недавно відбулося таке засідання в Роздільнянському районі, про що вже писали “Одеські вісті”.

Крім того, в засіданні ради беруть участь усі сільські та селищні голови того району, де проходить зустріч. Це дає їм можливість більше довідатися про справи області, про головні проблеми, над якими працює облрада, одержати відповіді, а то й пряму підтримку в пропонованій ініціативі.

Перед кожною сесією ми проводимо спільне засідання президії облради і Координаційної ради. Тут у прямих контактах обговорюється кожне положення проектів рішень сесії. Керівники районів мають право виступити, внести виправлення, домагатися зміни наведеного попереднього показника, окремого положення. За рішенням президії ці пропозиції ухвалюються або подаються до постійної комісії для додаткового вивчення.

І можу з повною підставою сьогодні сказати, що така постановка справи знімає напруження, робить нашу спільну роботу більш відкритою, злагодженою і, головне, результативною.

- Буваючи на сесіях, ми неодноразово бачили, з яким азартом деякі депутати відстоюють той чи інший рядок у бюджеті або вимагають його перегляду. Як Ви тут домагаєтеся консенсусу?

- Картина ця цілком зрозуміла. Кожен із депутатів напередодні виборів пропонував свою програму, давав певні обіцянки. А тепер домагаються коштів для реалізації наміченого. Особливі пристрасті розпалюються перед формуванням нового бюджету на наступний рік. Але робиться все відкрито, привселюдно, за участю всіх зацікавлених осіб. Так було і напередодні затвердження бюджету на 2004 рік. Але на самій сесії депутати розглядали проект документа, де кожна цифра була їм уже знайома і вистраждана ними. Тому рішення ухвалювалося без особливих змін.

А що стосується роботи депутатів у своїх виборчих округах, то тут можна навести десятки прикладів, де з їхньою участю вирішувалося багато проблем. За кожною новозбудованою школою, іншими соціальними об’єктами стоять конкретні депутати. У зв’язку з цим, з удячністю хочу відзначити участь і наших народних депутатів В.А. Калінчука, М.М. Шведенка, Ю.Б. Крука, Л.М. Клімова і деяких інших, які не втрачають зв’язку зі своїми виборцями, активно допомагають у вирішенні особливо складних проблем.

Так само можна охарактеризувати й багатьох депутатів облради, що взяли під свою опіку будівництво нових шкіл, створення в них комп’ютерних класів, будівництво та ремонт інтернатів, дошкільних закладів, газифікацію та водопостачання населених пунктів області.

На особливому контролі в них - вирішення інших соціальних проблем, подання допомоги малозабезпеченим верствам населення.

- Кілька слів про сільські та селищні ради. Як їм сьогодні живеться?

- Сільські ради – це базові органи місцевого самоврядування. Вони найближче від усіх стоять до населення, виборців. І доводиться їм зовсім нелегко. Далеко не в кожному можна сформувати самодостатній бюджет. Зараз на селі створюються зовсім нові виробничі підрозділи, які не завжди спроможні утримувати соціальні об’єкти села. Це ми добре знаємо і намагаємося допомагати сільським радам за першої можливості.

А от твердження про те, що в селі господар той, хто має більше грошей і може спонсувати утримання соціальних об’єктів, я не поділяю. В області чимало меценатів, людей, що допомагають у вирішенні невідкладних соціальних та інших проблем, але вони з повагою та пошаною ставляться до головного, юридичного, а тепер і практичного, господаря – сільської або селищної ради.

За всіх труднощів багато сіл змінюють свій вигляд на краще. Про це свідчать хоча б підсумки щорічних обласних конкурсів за кращий санітарний стан і впорядкування територій сільських рад. Щороку з’являються нові переможці, а їхні попередники теж не здають своїх позицій.

І ще хочу звернути увагу ось на що. Наприкінці минулого року для нас відбулася велика подія: було здано в експлуатацію новий будинок Авангардівської селищної ради Овідіопольського району. Тоді й виникла ідея, що щорічно кожен район будуватиме одне приміщення для місцевої влади. А обласна рада подасть у цій добрій справі і свою фінансову допомогу.

На завершення хочу сказати, що депутатському корпусу є про що інформувати, чим звітувати перед виборцями за минулі два роки. Але, гадаю, головні справи ще попереду.

- Дякую за інтерв’ю.