Наші бажання далеко не завжди збігаються з нашими можливостями. Це давно відома аксіома. Але з тією поправкою, що бажання не повинні залишатися порожньою мрією. До неї потрібно невпинно прагнути, активно використовуючи всі можливості.
Кому сьогодні на селі, скажімо, не хочеться мати довгоочікуваний природний газ, чисту питну воду, широку мережу комунальних та інших соціальних послуг.
Розпочніть розмову на цю тему з керівниками районів, сільських рад і у відповідь почуєте: «О, якби були на це кошти...»
Але сьогодні у багатьох з них склалася зовсім протилежна ситуація. Гроші, уявіть собі, є, і у солідних сумах, а справа рухається дуже повільно. Чому? Про це наша розмова із заступником голови облдержадміністрації В.О. ПРИМАКОМ.
– Віталію Олександровичу, для початку розкажіть нашим читачам: звідки гроші?
– Як відомо, нічого просто не робиться і з неба не падає. І гроші, навколо яких ведеться вже досить тривала ро змова, були виділені нашій області згідно із широко відомими постановами Кабінету Міністрів України під номерами 509 і 510 від 19 квітня поточного року.
Перша стосується виділення субвенцій з Державного бюджету для виконання інвестиційних проектів поточного року. Іншими словами, це кошти, передбачені на капітальне будівництво і ремонт соціальних та інших об'єктів першої необхідності. Вони формувалися відповідно до пропозицій народних депутатів від нашої області, якими було визначено 53 таких об'єкти. А виділено під ці новобудови 21,9 млн гривень.
Друга постанова стосується виділення тих же субвенцій з Державного бюджету на здійснення профілактичних та інших заходів, щоб уникнути аварій і техногенних катастроф у житлово – комунальному господарстві і на інших об'єктах комунальної власності. З цією метою виділено також досить солідну суму – 15,3 млн гривень. А буквально місяць тому ще однією постановою Кабміну виділено додатково 2,2 млн гривень. Отже, як бачите, створено непогану основу для здійснення намічених раніше планів, багато з них було включено до програми «Регіональна ініціатива».
– Але іноді від рішення до його здійснення спливає тривалий термін…
– У даному випадку так стверджувати просто немає ніяких підстав. Кошти, передбачені двома вищезгаданими постановами, вже надійшли на рахунки управління Державного казначейства в Одеській області у повному обсязі. Надходять гроші і за додатковим рішенням. Давно визначено одержувачів і розподільників цих інвестицій.
І проблема сьогодні зовсім не в цьому. Вона, як це не парадоксально звучить, у невиправдано повільному освоєнні коштів. А на це відпущено мало часу: лише до кінця поточного року. Потім неосвоєні кошти повертаються до Державного бюджету. Так карають недбайливих і нерозторопних керівників.
– Розкажіть про це докладніше.
– Візьмімо постанову під номером 510. Як я вже говорив за цим рішенням нам виділено понад 15 млн гривень. А освоєно на сьогоднішній день менше 60 відсотків. І це наприкінці листопада. Хто ж винуватці становища, яке створилося?
Тривогу викликає становище на газопроводній мережі в селі Надрічному Тарутинского району. Тут з 5 млн освоєно лише їх третю частину. А грудень, як відомо, не кращий час для будівельних робіт. Тепер вихід один: на кошти, що залишилися, закупити терміново матеріали й устаткування. У нас була розмова на цю тему з головою райдержадміністрації Василем Михайловичем Цапенком і, я гадаю, ситуацію вдасться виправити. Але навіщо доводити справу до крайнощів?
Ще складніші обставини склалася у Татарбунарському районі, де не освоєно і половини виділених коштів. А вся справа у тому, що досі не подано необхідні документи щодо реконструкції мережі водопостачання населених пунктів, хоча часу для цього було більш ніж досить. А немає документів – казначейство грошей не видає. Така сувора умова, яку порушувати нікому не дозволено.
Через відсутність необхідної документації не видаються кошти на ремонт котелень у смт Чорноморське Комінтернівського району, школи села Йосипівка Фрунзівського району, школи – інтернату у селі Троїцькому і в селі Новоселівка Любашівського району, шкільного даху у Ананьєві. А це понад один мільйон гривень.
– Ви наводили приклади виконаного рішення під номерами 510 і 1408. А як справи з будівництвом інвестиційних об'єктів, передбачених рішенням під номером 509?
– Тут теж свої проблеми. Зі споруджуваних 53 об'єктів кошти повністю освоєно лише на кожному другому. Викликає особливу тривогу дуже повільний хід будівельних робіт на газифікації Кодимського району. Тут те ж саме зачароване коло: немає проектно – кошторисної документації – немає фінансування.
З цієї ж причини затягуються роботи, і не до кінця освоюються кошти на газифікацію Савранського району, на реконструкцію центральної районної лікарні у Кодимі, на будівництво школи і дитячого садка у Балтському районі, ще однієї школи в селі Приозерному Кілійського району, реконструкцію водопроводу у Болграді і газовідводу Тарутине – Арциз.
Навіть у місті Одесі за існуючої матеріальної бази і науково – технічних можливостей через ту ж документацію, припинено фінансування водогінної мережі мікрорайонів Цукровий і Ленінський, реконструкції міської лікарні № 9, будівництво школи у Київському районі і міського центру позакласної роботи.
І цей перелік я, на жаль, можу ще продовжувати, називаючи нові об'єкти і райони.
– Картина, гадаю, вже цілком зрозуміла. Інше питання: чому таке відбувається?
– Тривогу з цього питання ми підняли давно. Разом з Головним фінансовим управлінням, управлінням казначейства, управлінням житлово – комунального господарства неодноразово проводили з цього приводу селекторні наради, зустрічалися і вели спільні та індивідуальні розмови з кожним керівником районів. Начебто досягли взаєморозуміння, одержали запевнення, що справи буде виправлено. Але і сьогодні маємо те, що маємо.
Мабуть, впливали поточні справи, відволікали сільгоспроботи, тощо. А швидше всього, деякі з районних керівників, як зазначив голова облдержадміністрації С.Р. Гриневецький, чинять за принципом: коли грошей немає – нічого не роблять, посилаючись на відсутність коштів, а при їхньому надходженні – робота теж не рухається, тому що у багатьох з них на це немає особливого бажання.
Дана ситуація одними розмовами не закінчиться. Як вже було сказано, неосвоєні до кінця року кошти буде списано, і за це люди на місцях теж запитають із своїх керівників і депутатів місцевих рад. А з іншого боку – ситуація, що склалася, враховуватиметься при оформленні переліку об'єктів на майбутній рік. І це буде другий удар по недбайливих керівниках.
Отже, гадаю, своє ставлення до будівництва соціальної сфери потрібно докорінно змінювати. І було б цілком розумно і логічно, якби керівники всіх районів і міст розпочинали свій робочий день з аналізу ситуації на будівництвах соцоб’єктів, з використання виділених на це коштів. Повірте мені, люди на місцях все бачать і все оцінюють, а в найбільш непідходящий час все пригадають.
На закінчення хочу звернути увагу ще на одну обставину. Це якість об'єктів, що здаються в експлуатацію. Вони не завжди, м'яко кажучи, відповідають будівельним нормам і правилам, а про естетику і якість робіт вже і не кажу.
Все це – результат низької кваліфікації робітників – будівельників, слабкий контроль за проваджуваними роботами з боку технічного нагляду і відповідальних фахівців.
І було б правильно, на мій погляд, щоб будівництво і ремонт об'єктів соціального призначення в районах доручалися будівельним організаціям, які входять до структурних підрозділів облдержадміністрації. А на залітних шабашниках тільки справу можна зіпсувати, та гроші марно витратити.
– Спасибі за бесіду.
