Завбачливий принцип: готуй сани влітку актуальний і для екологічної громадськості Одеси. У черговий раз вона порушує тривожне питання про стан дамби, яка стримує масу води Хаджибейського лиману. Те, що з весняним потеплінням талі води можуть переповнити цю водойму до небезпечних меж, аж ніяк не вигадки вчених диваків. За версією головного фахівця інституту «Укрпівденьдіпроводгосп» Михайла Ісакова, якщо дамбу прорве, буде затоплено 25 квадратних кілометрів навколишньої території, на якій проживає близько 30 тисяч чоловік. Від аварії постраждають такі великі підприємства, як «Ексімнафтопродукт», «Лукойл», «Синтезойл» та Одеський порт. Неуважність до проблеми він назвав нашим техногенним невіглаством.
Заступник начальника управління екологічної безпеки Одеського міськвиконкому Валентина Дацюк нагадала про вік цієї проблеми. Вона турбує Одесу з 1931 року, коли вперше Хаджибейський лиман був обмежений дамбою. Тоді її збудували як об'їзну дорогу. У цій якості споруда сприймається багатьма інстанціями і сьогодні. У 1941 році, відзначеному сильними повенями, зрослий рівень води в лимані призвів до необхідності збудувати розвантажувальний канал, по якому надлишок води самопливом переливався у Чорне море. У складні воєнні роки він був занедбаний. Під час посухи 1947 року він і зовсім був непотрібний. У 60-ті роки розпочалася забудова цього району Пересипу, в результаті канал засипали, а висоту дамби збільшили на 3 м. Подальші заходи у вигляді збудованих потім шлюзів, розвантажувальних труб, роботи насосної станції КНС-25 більш або менш регулювали ситуацію. Але зараз міцність дамби все більше ставиться під сумнів. Загроза місту, створена повінню навесні 2003 року, наочно показала, що він не марний.
Як сказав президент Південноукраїнської екологічної спілки, академік Валерій Осипов, серйозна біда у тому, що дамба, як дитя в семи няньок: без догляду. Дорожні служби мотивують свою відмову займатися її ремонтом, оскільки їм належить лише автодорожне полотно. Курортне господарство знаходиться осторонь. Зона відповідальності рибодобувних організацій – лише водне середовище. Умовно, оскільки знаходиться за містом, дамба опинилася віднесеною до відання міськвиконкому.
Тим часом, рівень лиманської води вищий за «водне небо» моря на 3 м, що дає підстави вважати дамбу греблею, тобто вже гідроспорудою, а лиман - водоймищем. Перехід в інший статус міг би сприяти переадресації відповідальності вищим структурам. Але поки що немає визначеного юридичного господаря, споруда не має технічного паспорта і не розроблено правила її експлуатації. Це також пов'язано з фінансуванням. Наприклад, щоб знизити рівень у Хаджибеї на 70 см, потрібно витратити 3 млн гривень.
І виникає класичне запитання: що робити? Піднімати висоту дамби не можна, оскільки новий міст, прокладений у зв'язку з будівництвом автобану Одеса – Київ на висоті 2 м, може виявитися затопленим. Є кілька проектів. В. Дацюк вважає найправильнішим варіант відновлення старого вже засипаного розвантажувального каналу. Це глибоководний випуск завдовжки 2,8 км. На здійснення цього заходу буде потрібно 85 млн гривень. До названої розрахункової суми, крім безпосередніх інженерних та будівельних робіт, входять витрати на переукладання комунікацій, відселення людей, знесення будинків. Є рішення про виділення на проектні дослідження з держбюджету її частини, що дорівнює 26 млн гривень. Від міського екологічного фонду додано 216 тис. гривень. Це великі гроші, але неважко підрахувати, скільки ми втрачаємо порційно, якщо на обов'язкове перекачування води з лиману у мо-ре щомісяця витрачається 350 тис. гривень.
