Іван Васильович Кістол – голова правління ВАТ «Агрофірма «Дністровська», у минулому – головний інженер-механік цього ж господарства. За добросовісну працю був удостоєний свого часу високої нагороди Батьківщини – ордена «Знак Пошани», чим дуже пишається й сьогодні. Йому 56 років. За знаком Зодіаку – Телець, звідси й вдача – наполеглива, завзята (не плутати з впертістю), що допомагає долати численні труднощі, впевнено йти до мети й досягати її.
Переконатися в цьому змогли всі, хто знайомий з розвитком господарства, яке він очолює. Керує Кістол агрофірмою з 1988 року й зі своєю командою зумів зробити її відомою в країні та за її межами, як постачальника репродукторів різних порід свиней французької селекції.
А були ж скептики, які іронічно відреагували на категоричне твердження Кістола: “Якщо сьогодні розвиток світового свинарства має позитивну динаміку, отже, ми можемо і обов’язково маємо стати рівноправним учасником цього процесу”. Рівноправним? І це в той час, коли в Україні закрито кращі свинокомплекси, навіть такі потужні, як Кременський, Углегірський, імені 60-річчя Радянської України! Тільки в Одеській області було 24 свинокомплекси-дванадцятитисячники, а залишилося два – в “Зорі” Саратського району і в агрофірмі “Дністровська”. Решту або ліквідовано, або вони “тільки живі та теплі”. Як виходити на світові стандарти в такій, м’яко кажучи, неординарній ситуації?
– Наші три коники, – стверджує Кістол, – це тваринництво, виноградарство, землеробство, причому розумне, із належною технологією, сівозміною. А то ж за п’ять-шість років соняшником землю занапастять і перетворюють її в наркомана.
Мене це страшне, моторошне порівняння вразило. Але ж правий, тисячу разів правий Іван Васильович: скільки таких занапащених цинічною безгосподарністю площ зяють нині ранами на тілі нашої багатостраждальної землі? І цілком об’єктивний він, коли говорить про силу нерозривного зв’язку із землеробством.
Ну, а щодо скептиків, то вони залишилися “з носом”. У чималенькому стіжку солідного рівня Почесних грамот – є й зовсім нещодавно одержані дипломи Міністерства аграрної політики України “за зразкове ведення селекційно-племінної роботи й істотний вплив на розвиток племінного тваринництва в Україні” і “за групу ремонтного молодняку свиней породи ландрас”. Сьогодні 250 господарств всіх областей країни і Автономної Республіки Крим стали постійними клієнтами цієї агрофірми, закуповуючи в неї племінний молодняк – свинок, кнурів.
А вдалося господарству, пройшовши через підводне каміння реформування АПК, не тільки вижити, але й стрімко розвиватися, знайти солідних і надійних інвесторів. Створено спільне українсько-французьке підприємство “Дністро-Гібрид”, яке стало повноправним учасником проекту відродження свинарства в Одеській області. Так підтвердилася життєвість французького прислів’я, що припало до душі Кістолу: “Всі скаржаться на нестачу грошей, і ніхто не скаржиться на нестачу розуму”.
Щоб не тільки самому бачити, яким має бути свинарство, Іван Васильович направляв головних спеціалістів – зоотехніка, ветлікаря, інженера, будівельника – до Німеччини, Великої Британії й, звісно, до Франції, де налагоджені ділові стосунки із групою підприємців. Зокрема з П’єром Ленуаром – власником значної фірми “І-ТЕК”, яка постачила спільному підприємству обладнання.
Це вони, П’єр, а також Домінік Ріо, Жерар Умберт, Дідьє Гупіль, запропонували агрофірмі свою лінію щодо переробки м’яса. Але тоді – а це були непрості 1997-1998 роки – поголів’я свиней , по суті, ще не було. І тоді французькі підприємці, приїхавши до Теплиці, в агрофірму, випрацювали прийнятні для неї шляхи розвитку свинарства.
До речі, я зустрілася з Іваном Васильовичем за день до його від’їзду до села Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області для участі в засіданні ради щодо реконструкції свинокомплексу. В господарстві, яке розташоване в цьому селі, свинарство розвивається за швидкорентабельними німецькими технологіями, у той час, як у багатьох наших сільгосппідприємствах свиня відгодовується протягом півтора року.
– Ми дуже сподіваємося, що держава повернеться лицем до свинарства, – висловлює загальну думку своїх колег Іван Васильович, – що буде його підтримувати. Поки що ця допомога маловідчутна. Але сподіваємося, сподіваємося...
Підстави для цього є. Адже минулого року багато господарств становище своє поліпшили. Агрофірма “Дністровська” – серед них. На цей рік намічено програму збільшення маточного поголів’я свиней у півтора раза, приплоду поросят – в 1,7 раза. Маємо намір одержати таким чином не менше 10 тисяч поросят до кінця року. Приплід вже йде: у січні господарство поповнилося на тисячу поросят. Стільки ж маємо намір їх одержувати кожного наступного місяця. Для цього й встановили нове обладнання французької фірми “І-ТЕК” у маточнику та в приміщеннях для дорощування. Це дозволяє відлучати поросят від свиноматки не через 60 днів (показник області), а через 28, при чому середня вага – вісім кілограмів.
Учасники численних семінарів різних рівнів, проведених на базі СП “Дністро-Гібрид”, ВАТ “Агрофірма “Дністровська” ще раз переконалися у величезних перевагах інтенсивної технології, побувавши у приміщеннях, де дорощувані до двох місяців поросята досягають у вазі 22 – 25 кілограмів. У віці шести місяців вони важать 115 – 120 кг і здаються на м’ясокомбінат. Так свинина тут стала рентабельною. Її продано на 5,2 мільйона гривень. Отже, господарство все ж таки вийшло в лідери розвитку свинарства за світовими стандартами. Здійснилися передбачення Івана Васильовича, засновані швидше на великому досвіді, ніж на інтуїції. Але!
– Наші прагнення вступити до Європейського Союзу, – прогресивні. Але якщо тваринники України не одержать сьогодні гарантії хоча б п’ятирічної податкової і законодавчої стабільності, – висловлює деякі побоювання Кістол, – європейські виробники тваринницької продукції нас попросту, образно кажучи, зметуть з лиця землі.
Сьогодні не імпорт вибиває з колії українського товаровиробника, а контрабанда м’ясопродуктів і відсутність квот на їхнє ввезення, вважає Іван Васильович. Він твердо переконаний, що вітчизняне свинарство здатне прогодувати країну за умови щорічного нарощування обсягів експорту.
Розмірковуючи про особливості аграрної політики в Україні у статті “Аграрна політика – шлях без мети?”, опублікованій в “Одеських вістях”, голова Арцизької районної ради Костянтин Костянтинович Пеліван стверджував, що “...настав час справжніх лідерів, ефективних господарів, які працюють і живуть на цій землі”. І до таких лідерів відноситься Іван Васильович Кістол.
с. Теплиця, Арцизький район
