Вчора відбулося пленарне засідання двадцять другої сесії Одеської обласної ради четвертого скликання. Депутати розглянули сім питань організаційного характеру.
Перше питання порядку денного стосувалося заяви голови облради Володимира Новацького про звільнення його з займаної посади за власним бажанням. Цей крок, за його словами, викликаний останніми кадровими змінами в керівництві нашої області. З лютого поточного року відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Президент України Віктор Ющенко видав Указ про звільнення з посади голови Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького у зв’язку з припиненням повноважень попереднього Глави держави.
Володимир Новацький у своєму виступі відзначив, що протягом семи років Сергій Гриневецький цілком заслужено вважається лідером Одеського регіону. Його як досвідченого політика добре знають не лише в нашій області, але й в усій Україні та за її межами. Він входить до складу керівних органів багатьох впливових європейських структур. За високий професіоналізм та здобутки у праці удостоєний багатьох високих нагород України та інших держав.
На глибоке переконання промовця, Сергій Рафаїлович ще зробить багато корисного для нашої держави та Одеської області.
Володимир Новацький наприкінці свого виступу запропонував сесії облради розглянути кандидатуру Сергія Гриневецького, депутата обласної ради від виборчого округу номер 1, для обрання головою облради.
Після складення повноважень головою облради Володимиром Новацьким, у даному випадку таке рішення ради приймається виключно таємним голосуванням, пропозиція ця була прийнята. За обрання Сергія Гриневецького головою обласної ради проголосували 88 депутатів з 96, які отримали бюлетені. Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" новообраний голова обласної ради прийняв Присягу посадової особи місцевого самоврядування.
На сесії також обрано заступника голови Одеської обласної ради. Після процедури голосування ним став Володимир Новацький.
У роботі сесії облради взяв участь і виступив новопризначений голова Одеської облдержадміністрації Василь Цушко. У своєму короткому слові він підкреслив, що розуміє відповідальність, яка на нього покладена, і хотів би працювати не краще і не гірше від Гриневецького – разом з ним.
Звертаючись до новопризначеного губернатора і депутатського корпусу, Сергій Гриневецький відзначив, що стару свою посаду він залишає із подвійним почуттям. З одного боку, у нього є підстави пишатися власною роботою і роботою всієї команди. Багато чого було зроблено за ці роки. Однак залишилося багато справ, які ще належить зробити. У нього особисто є зобов'язання перед сотнями тисяч одеситів, які обрали його депутатом обласної ради.
Сергій Гриневецький передав Василю Цушку булаву – як символ нової влади.
Після закінчення сесії голова Одеської облдержадміністрації Василь Петрович Цушко, голова Одеської облради Сергій Рафаїлович Гриневецький дали прес-конференцію, про яку ми розповімо в наступному номері.
ЦУШКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ
Член СПУ, член фракції СПУ (з 05.2002), перший заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).
Народився 01.02.1963 р. (с. Надрічне, Тарутинський р-н, Одеська обл.).
Освіта вища, закінчив Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства (1978 – 82), технік-механік;
Одеський сільськогосподарський інститут, економічний ф-т (1982 – 88), економіст.
Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 від СПУ, № 17 в списку.
На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Народний депутат України 3 скликання 03.1998 – 04.2002, виборчий округ № 140, Одеська область. На час виборів: народний депутат України, член СелПУ. 03.1998 р. – кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 45 в списку. Член фракції Соціалістичної партії і Селянської партії України ("Лівий центр") (з 05.1998, пізніше – фракція СПУ); секретар Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.1998).
Народний депутат України другого скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Тарутинський виборчий округ № 315, Одеська область, висунутий СелПУ.
Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член фракції СПУ і СелПУ. На час виборів: директор радгосп-заводу ім. С. Лазо Тарутинського р-ну, член СелПУ.
У 1982-83, 1985-87 рр. – студент Одеського сільськогосподарського ін-ту.
У 1983-85 рр. – служба в армії. З 08.1987 р. – економіст радгоспу ім. С. Лазо, с. Надрічне. З 02.1988 р. – заступник директора радгоспу "Прогрес", с. Вознесенка-II Тарутинського р-ну. З 07.1989 р. – директор радгосп-заводу ім. С.Лазо, с. Надрічне.
Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ст. (06.1997). Член СелПУ, член президії Вищої ради СелПУ, голова Одеської обласної організації СелПУ (до 09.1998). Заступник голови Партії захисту інтересів селян України (06.-12.2001).
ВИСТУП С.Р. ГРИНЕВЕЦЬКОГО НА СЕСІЇ
Шановний Василю Петровичу! Шановні колеги депутати!
Я вдячний Володимиру Миколайовичу Новацькому за мужній крок. Це свідчення чоловічої дружби. Вдячний тим, хто запропонував мене на посаду голови обласної ради. І користуючись нагодою, я хотів би виступити перед вами із своєрідним звітом.
Це – не просто звіт, не просте підведення підсумків. Адже кожні підсумки – початок нового етапу у нашій роботі, спрямованій на створення нової якості життя людей.
А почав би з того, що мені довелося бути присутнім при інавгурації нового Президента України. І можу висловити особисте враження – перший виступ Віктора Ющенка в якості Глави держави дає нам надію на те, що Україна врешті-решт стане правовою демократичною державою.
Президент заявив, що “ми будемо нацією самоврядних громад”. Це мало б означати, що центр буде рахуватися з позицією місцевих рад.
Події кінця 2004 року пробудили до політичного життя регіональні еліти. І новій владі необхідно прислухатися до точки зору регіонів.
Знову звернуся до слів Глави держави: “Багатство України – це багатство її регіонів”. І він присягнув берегти і множити його.
Ви знаєте, що Одеська обласна адміністрація і обласна рада протягом останніх років виступала за проведення в державі ефективної регіональної політики. На нашому боці були не лише аргументи практичного порядку, але й досвід європейських країн.
На жаль, до наших аргументів не завжди прислуховувалися. Сковані жорсткою позицією центру, регіони не мали можливості вповні реалізувати свої ініціативи. Все це рано чи пізно мало б датися взнаки.
Ми ж не на словах, а на ділі намагалися реалізувати власні ініціативи.
Мені довелося очолювати обласну державну адміністрацію майже сім років. Скажу одне – нема школи, яка б навчила бути губернатором. Цьому вчаться на практиці, і для цього також потрібен певний термін.
Оглядаючись назад, я можу визнати, що перші мої кроки на шляху голови обласної державної адміністрації були цілком логічними і правильними.
Обраний курс на формування внутрішнього ринку, насичення його товарами вітчизняного виробництва дали позитивний результат – активізувалася робота харчової промисловості, питома вага якої складає сьогодні третину у обсягах промислового виробництва області, збільшилися надходження до бюджетів. Враховуючи слабкість ринкової інфраструктури, ми орієнтувалися на той час, у першу чергу, на залучення внутрішніх інвестицій, виведення з тіні капіталів некримінального походження.
Стратегічно вірним був і інший напрям роботи – соціальний розвиток сільських районів, зокрема, газифікація населених пунктів.
За останні роки в цій сфері було зроблено більше ніж за всі роки радянської системи. Газифіковані всі міста обласного значення.
Збудована найпотужніша в Європі Татутинська газокомпресорна станція. І минулого року було вирішене найскладніше завдання – підведено газ до Білгорода-Дністровського. Ця робота має продовжуватися.
Ми з вами пройшли серйозне випробування стихійним лихом кінця 2000 року. То був серйозний особистий іспит на право бути керівником регіону і, водночас, поштовх до виходу на якісно нові форми роботи, які б дозволили мобілізувати всі органи влади, всіх жителів регіону.
Вирішення першочергових завдань розвитку регіону дозволило нам перейти до розробки середньострокової програми “Регіональна ініціатива”. Вперше в області була створена програма, яка передбачала максимальну конкретизацію, аж до визначення об’єктів, які мають бути споруджені протягом її дії.
Сьогодні можна констатувати, що по всіх напрямах вона виконується.
Хочу нагадати, що дія програми закінчується у 2006 році. ЇЇ положення співпадають із передвиборчими програмами депутатів обласної ради.
Отже, її виконання продовжиться. Більш того, наш досвід дасть можливість перейти до розробки чергової середньострокової програми дій регіональної влади.
Реалізація “Регіональної ініціативи”, крім вирішення нагальних соціальних та економічних проблем, має ще одне, більш глобальне значення.
Ми довели, що регіональна політика починається тоді, коли місцеві влади готові взяти на себе відповідальність за стан справ на відповідній території.
Саме наша послідовна позиція створила умови, коли центр пішов назустріч пропозиціям області і допоміг нам у вирішенні питань, які мають стратегічне значення не тільки для регіону, але й для всієї держави. Мова, зокрема, йде про такі проекти, як відновлення каналу Дунай – Чорне море, розвиток інфраструктури острову Зміїний, облаштування державного кордону, будівництво автобану Київ – Одеса.
За умов відсутності законодавчої бази для проведення регіональної політики нам вдалося знайти алгоритм взаємодії із центральними органами влади.
Укладені угоди з більшістю міністерств та відомств, в яких визначені основні напрями розвитку окремих галузей регіону.
Безумовною особистою перемогою вважаю ухвалення двох програм – Комплексної програми соціально-економічного розвитку Українського Придунав’я і Комплексної програми розвитку міста Одеси.
В центрі нашої уваги знаходилася така важлива сфера, як культура.
Ми постійно приділяли увагу збереженню історико-архітектурної спадщини Одеси, за яку її по праву називають “перлиною Причорномор’я”.
Щороку здійснюється реставрація будівель театрів та музеїв. Завершуються роботи по відновленню нашої гордості та символу – Одеського оперного театру.
Сподіваюсь, що ця робота не буде припинена і в майбутньому. Нащадки не простять нам, якщо ми не збережемо ту красу, яка надихала любов’ю до рідного міста не одне покоління одеситів.
Не можна не згадати ще один важливий момент. Постійна робота із банківським сектором дозволила збільшити кредитування сільгоспвиробників, а щорічні інвестиції в селекцію та генетику – вивести нові сорти зернових культур та худоби.
Із переводом сільського господарства на ринкові принципи роботи нам вдалось наростити обсяги виробництва основних видів продукції.
Агропромисловий комплекс став рентабельним. Я пишаюся тим, що тричі за ці роки нам вдалося долати трьохмільйонний рубіж збору зернових.
Але не треба зупинятися на досягнутому.
Попереду – складна робота по розвитку ринкової інфраструктури, яка б дозволила селянам стати справжніми господарями результатів своєї праці. Це наше спільне завдання – як державної влади, так і депутатського корпусу.
З огляду на перспективу, можемо сказати – ми заклали міцне підґрунтя для того, щоб в Україні врешті-решт з’явилася регіональна політика, яка б спиралася на європейський досвід.
Переконаний, що нове керівництво держави не зможе залишитися осторонь цієї проблеми. Більш того, їй це не дадуть зробити самі регіони. Вони відчули свою силу і вагомість.
Результатом стало прийняття змін до Основного Закону, яким значно розширені права місцевого самоврядування, зокрема, в областях та районах. І хоча ці реформи ще не підкріплені відповідними змінами до законів, в цілому можна говорити про позитивну тенденцію.
Головне сьогодні не зупинятися на півдорозі, не обмежуватися половинчастими заходами. Це означає перехід до повноцінного регіонального самоврядування, запровадження прямих виборів керівників областей та районів населенням територій, внесення змін до податкового та бюджетного законодавства, які б передбачали розширення фінансової самостійності регіонів, і, нарешті, розробка механізму стимулювання розвитку депресивних територій.
Тільки таким чином можна подолати існуючий розрив між регіонами і створити умови для збереження їх самобутності.
Моє стійке переконання – регіони можуть і повинні стати чинником інтеграційних процесів.
Одеська область тут може бути прикладом.
Тільки за останні два роки удвічі збільшилася кількість наших партнерів – регіонів інших країн. Як і у внутрішній політиці, так і у зовнішній ми керувалися економічними та культурними інтересами регіону, а також стратегічними завданнями щодо інтеграції України у світовий економічний простір.
Саме наша область зробила чимало для того, щоб декларація про європейський вибір почала втілюватися на практиці.
Зв’язки з регіонами Литви, Польщі, Болгарії та Румунії – нинішніх і майбутніх членів Європейського Союзу, транскордонне співробітництво в рамках Єврорегіону “Нижній Дунай”, членство в Асамблеї Європейських регіонів, Робочій Співдружності Придунайських країн, Асоціації прикордонних регіонів Європи, Асамблеї виноробних регіонів Європи, Конференції приморських регіонів Європи, презентації в Брюсселі та Парижі, 1-й міжнародний форум інновацій та інвестицій є цеглинами, які ми заклали у фундамент європейського майбутнього України.
Цей перелік міг би бути нескінченно довгим, адже те, що зроблене обласною державною адміністрацією і обласною радою протягом останніх років на європейській арені є без сумніву справжнім проривом.
Ця діяльність дала практичний результат. Оголосивши 2004 рік Роком залучення інвестицій, ми зуміли втричі збільшити їх обсяг порівняно з 2003 роком.
Важливим напрямом залишається і розвиток взаємовигідних зв’язків з регіонами Російської Федерації. Саме на одеській землі народилася Постійно Діюча Нарада Глав регіонів України та Росії “Співдружність регіонів”, співголовою якої я мав честь бути. Як показала реалізація цього проекту, він має перспективи.
Зрозуміло, що цих успіхів Одеська область не змогла б досягти, якби обласна державна адміністрація і обласна рада не представляли собою команду професіоналів та однодумців.
Як відомо, людський капітал – це не менше багатство регіону, ніж його промисловий потенціал. І, користуючись нагодою, я хотів би подякувати всім тим, з ким мені довелося працювати протягом останніх років, хто разом зі мною ділив гіркоту поразок і радощі перемог.
Впевнений, і надалі, незалежно від того, які посади ми обіймаємо, будемо робити все заради процвітання нашого краю.
Шановні колеги! Я залишаю посаду голови обласної державної адміністрації із подвійним почуттям.
З одного боку, у мене є підстави пишатися власною роботою і роботою моєї команди. Багато чого було зроблено за ці роки. Ми отримували від влади ордени за результати роботи і догани, як згодом з’ясувалося, за принциповість і послідовність.
Однак залишилося багато речей, які ще належить зробити.
Я високо ціню вашу пропозицію. У нас є зобов’язання перед своїми виборцями. У мене також є зобов’язання перед сотнями тисяч одеситів, які обрали мене депутатом обласної ради. І я маю намір їх виконувати, так само, як і свої зобов’язання перед всіма жителями Одеської області.
