Надирбек Камілович Мамедов, голова Роздільнянської райдержадміністрації, в минулому – кадровий військовик. Мабуть, військове загартування виручає його і зараз. На роботу з дому, з Лиманського, він виїжджає вранці о п’ятій годині, додому повертається майже о 12 годині ночі. Офіційний прийом громадян – раз на тиждень, по понеділках. Триває він до останнього відвідувача. Проте, говорить голова райдержадміністрації, приймає він громадян практично щоденно. З чим же йдуть на прийом до Мамедова?
Відповіддю на це запитання став понеділок, у який голова райдержадміністрації приймав людей, і мені дозволив бути присутнім на цьому прийомі.
“Роздільна не тільки з вікна поїзда нагадує затишне європейське містечко завдяки незвичній архітектурі вокзалу і привокзальній площі,- міркувала я, підходячи до будинку райдержадміністрації.- І народ тут європеїзований, в Одесі стільки літніх людей з мобілками достоту не побачиш...”
Однак, як з’ясувалося, ця “мобілізація” населення – зовсім не від гарного життя. Найгостріша проблема тут – телефонна. В кабінеті голови райдержадміністрації обговорення цієї теми триває вже близько півтори години. Змінюються люди, а претензії до керівника районного “Укртелекому” О.Дзюби – практично у всіх – ті самі. Люди десятиліттями стоять в чергах, телефони одержують сусіди, ті жителі містечка, які приїхали сюди набагато пізніше, а черга не просувається.
-Я продзвонюю по мобільнику всі гроші, щоб викликати матері “швидку допомогу”,- крізь сльози говорить немолода жінка. – Батько – інвалід, учасник бойових дій, мати – учасник війни. Я 26 років пропрацювала заступником зав.райвно. У мене – гора відписок з обіцянками встановити телефон у наступному році. Стоїмо в черзі, мамі вже 83 роки. У мене є інформація, що телефони встановлюють не тільки інвалідам війни, але й просто заможним людям.
Вирішення питання протікає дуже болісно, адже до 9 травня всім інвалідам війни, як вимагав Президент, телефони встановлені не були. По оселях рознесли апарати, привітали людей зі святами і пообіцяли провести телефони пізніше...
Основні претензії Мамедова – до керівника районного відділення “Укртелекому”, який тут же присутній.
-У нас не виконано рішення Президента України, зірвана програма встановлення телефонів інвалідам війни – що я буду доповідати Президентові? Те, що я, як голова райдержадміністрації, винен у тому, що відбувається? Але в цьому винні ви і ваші служби! Я знаю, що проблем вистачає. Але чому, коли до вас звертається комерсант, для нього миттю знаходиться вільний номер?..
Але не буває того, щоб влада була безсилою. Ось і тут приймається конкретне рішення: постійний контроль за кожним вільним номером, а також за тим, кому і як встановлювати телефони.
Судячи з візиту наступної відвідувачки, для вирішення телефонних проблем міста необхідний саме такий підхід. Про допомогу просить жінка, яка виховує дитину-інваліда. По сусідству з нею померла людина, у якої був встановлений телефон. Сусідський будинок продається, і жінка просить встановити телефон їй. Адже на окрему лінію зі стовпами просто немає грошей...
-Ми перевіримо списки,- обіцяє керівник районного “Укртелекому”.
-У мене найбільше скарг щодо телефонізації,- констатує Мамедов.- Зрозуміло, проблем тут вистачає. Але якщо інформувати людей про всі рішення, які ухвалюються, вивішувати списки черговиків, чітко пояснюючи, чому тому чи іншому жителю Роздільної встановлений телефон, то я впевнений, скарг буде набагато менше.
З точки зору голови райдержадміністрації, дуже багатьом місцевим жителям потрібні зараз елементарні знання законів. Дуже довго людей просто обманювали, не пояснюючи їм їхні права. Саме тому Надирбек Камілович кілька разів на тиждень приїжджає з Одеси і провадить консультації для місцевих жителів. Нерідко доводиться допомагати їм оформлювати позовні заяви до суду. Приклад цьому – ще одна відвідувачка, яка потерпіла від підтоплення. На залитій водою ділянці загинув весь врожай. Компенсації виплатили, за словами жінки, копійки, а вода стояла 4 місяці. Після бесіди з Мамедовим жінка підбадьорилася. Наступний її візит – до юриста і підготовка до майбутнього судового розгляду.
Черга просувається – на порозі відвідувачка. Прийшла з проханням щодо влаштування на роботу, попутно звинувативши у хабарництві керівників відомого в місті підприємництва. Правда, після пропозиції написати заяву про цей факт, зникла безслідно...
Наступні візитери – і знов голові райдержадміністрації доводиться вникати у проблеми, які накопичувалися не рік і не два. Заступником від групи літніх малозабезпечених людей виступає теж дуже немолода жінка, уся пропахла запахом гару. За її словами, спалювання сміття, підібраного на сусідньому звалищі, - єдина можливість для неї і сусідів підігріти воду, зварити їжу і елементарно не змерзнути у холодну зиму. Газ до їхніх будинків не дотягли, а по 7-8 тисяч гривень (саме по стільки запропонували скинутися старим, щоб провести до будинків газ) вони викласти не в змозі.
-Кошти були,- коментує ситуацію голова райдержадміністрації, - були і труби, але усе розікрали. Звісно, буду намагатися допомогти людям.
Прийом тривав далі. Несправедливе, з точки зору відвідувачів, розпаювання землі, зростання цін на воду, відсутність освітлення в темних завулках – все це життя. Єдиний візит, який спричинив посмішку, стався у самому кінці прийому – молодий чоловік з вагітною дружиною прийшов вирішити проблему виділення молодіжного кредиту для купівлі житла. Після того, як вони пішли, в приймальні стало незвично тихо. Кількість пачок заяв на столі у голови райдержадміністрації значно збільшилася.
-Проблем в районі дуже багато, - підбив підсумки прийому Надирбек Камілович.- Я міркував над тим, чому так багато скарг і звертань, і зрозумів: люди повірили в бажання нової влади змінити ситуацію в країні. Коли я був призначений на посаду голови райдержадміністрації, то поставив собі за мету: об’їхати весь район і познайомитися з людьми. Приїжджав у віддалені села, збирав сходки, зустрічався з населенням. Матеріалів для порушення кримінальних справ накопичилося дуже багато. Зараз триває процес оброблення цієї інформації, робляться відповідні висновки.
-За перші тижні роботи я визначився з основними проблемами, за якими надходить більшість скарг. Це – телефонізація, забезпечення водою і тарифи на неї (по Роздільній вони зросли втричі), земельні питання, працевлаштування.
Остання проблема – це загальне безробіття. В селах більшість людей тиняється без діла. З 4-х птахофабрик в Роздільній одна ледве дихає, решта знищена. В районі працює всього 6 підприємств, стоїть завод, на якому працювали близько тисячі людей...
Саме тому зараз я і мої співробітники робимо все можливе, щоб знайти інвесторів, зацікавлених в розміщенні в Роздільній підприємств. Вдалося домовитися з одеситами. Розглядається можливість створення заготпунктів і організації спільного підприємства щодо виробництва шкіряних виробів з турецькими партнерами, плануємо створити вівцеферми.
Що ж стосується “водних” питань, то тут мені легше: свого часу працював начальником комунгоспу в Лиманському. Отже, зараз перевіряю обгрунтованість підвищення цін на воду. Адже тут можливе перерахування: вода ж подається не 24 години на добу. Коли я пояснив це місцевим керівникам, то почув цікаве запитання: а як я буду викручуватися? Вибачте, але чи можна викручуватися за рахунок народу? Мене завжди навчали: не брати за те, чого ти не дав. Намагаюся це пояснити, сподіваюся, вдасться.
Поцікавився Мамедов і роботою місцевого ринку. Як і слід було чекати того дня, у більшості продавців дозволу не було. Отже, бюджет недоотримує солідні суми...
Ще одне джерело потенційного багатства Роздільної – десятки піщаних і кам’яних кар’єрів, які, за словами голови райдержадміністрації, ніде не значаться і не зареєстровані.
-Хочу навести тут порядок,- говорить Мамедов,- щоб люди повірили у владу і у те, що влада – для народу, а не навпаки. Адже рано чи пізно все в житті повинно ставати на свої місця...
