4 липня 1944 року Президія Верховної Ради СРСР присвола звання Героя Радянського Союзу бронебійнику гвардії рядовому Анатолію Юхимовичу Угловському (посмертно).

Взвод протитанкових рушниць під командуванням сержанта Петра Гогінова стали до бою з “тиграми”. Бійців в окопах оглушували вибухи снарядів, засипало землею. Їм доводилося весь час змінювати вогневі позиції, щоб цілитися в борти важких танків, оскільки пробити їх лобову броню не щастило.

Коли “тигр” уже майже накрив в окопі бронебійника рядового Юлдуза Булатова, Анатолій Угловський врятував його, встигши вразити танк збоку. В ньому вибухнув боєзапас. Полум’я охопило машину, башту відкинуло вбік.

Гвардії рядовий Угловський був поранений, проте зумів підпалити ще два “тигри”. Стріляв, поки не скінчилися боєприпаси, а потім піднявся з окопа й кинувся назустріч танку, що насувався, з гранатами в руках. Перша влучила під днище, друга – під гусеницю. Останній розрив збігся з кулеметною чергою, що прошила сміливця. Солдат упав перед машиною, що зачаділа, обличчям на захід, щоб, як писав фронтовий поет, його “сто семьдесят два сантиметра вошли в завоеванный счет”.

Однополчани поховали хороброго бронебійника після бою. До могили підтягли підбитий ним танк, зробивши на ньому напис: “Ты навеки сгинешь, проклятое стальное чудовище, поверженное воином русской земли Анатолием Угловским”.

Про цей подвиг сміливця, що родом із Вологодської області, написала фронтова газета, а після присвоєння Угловському звання Героя Радянського Союзу про нього розповідала й центральна преса. Він був навічно зарахований до списків рідної роти. На башті одного з Т-34 з’явилося його ім’я. Танк “Анатолий Угловский” пройшов переможними дорогами до Берліна, а в серпні 1945 року його екіпаж не раз відзначався і в наступальних боях у Маньчжурії у складі військ 1-го Далекосхідного фронту.