Одним із найголовніших складників Перемоги в роки Великої Вітчизняної війни була дружба народів СРСР. У боях за Москву та Ленінград, Київ і Смоленськ, Одесу та Севастополь поряд билися як брати, перемагали та помирали люди всіх національностей. І кров їхня, пролита в боях, кров росіян, українців, азербайджанців, грузинів і євреїв кріпила їхню єдність.

З нашої сім’ї пішло на фронт 6 чоловіків, із них повернувся тільки один, наймолодший із братів – Джабраїл Мамедов. Він пішов на фронт добровільно в 17 років, а повернувся 20-річним сивим чоловіком. 4 ордени та 10 бойових медалей, слава армійського розвідника, три поранення та невтомне бажання праці приніс із війни цей юнак, що не знав життя, але пройшов війну. І найголовніше своє надбання – фронтову дружбу – він беріг усе своє життя. Листи та зустрічі з бойовими друзями з Білорусі й України, Татарії та Грузії, Росії й Вірменії він заповідав нам.

Я пам’ятаю наше суворе воєнне дитинство. Наш дитячий будинок у невеличкому містечку в Туркменії, в якому зібралися евакуйовані діти Харкова, Ленінграда, Одеси, Баку й інших міст. Тривалими голодними та холодними вечорами нас збирала біля пічки наша вихователька Надія Ісаївна – евакуйована киянка – єврейка, і не маючи можливості ні нагодувати, ні обігріти нас усіх, вона співала нам чудові пісні, співала пісні російські, українські, єврейські, і під ці пісні забувалися й голод і холод, і ми засинали біля пічки, і вона дбайливо розносила нас сонних по своїх ліжечках. Наші виховательки-туркменки, відриваючи від своїх дітей і збираючи по сусідах, приносили нам хлібці та шматочки халви. І ніхто не ділив нас по національностях, і всі були свої, рідні, кревні. І це нас врятувало та виростило.

Для мене однаково дорогі всі мої нагороди. І орден “За службу в Вооруженных Силах”, і орден Трудового Червоного Прапора – за збирання врожаїв хліба та буряку на Україні, і ордени Червона Зірка – за інтернаціональну допомогу в Африці й Аравії, і орден “Знак Пошани” – за мужність при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. І знову поряд зі мною всі мої друзі та товариші, люди всіх національностей нашої країни. І це для мене найдорожче. І цього в мене нікому не забрати.