На наш погляд, у даній ситуації має бути розглянуто кілька підходів до питання АТР. Позитив і негатив. Те, що реформи необхідні в усіх сферах устрою нашої держави, – безперечно. Головним критерієм має бути відповідність реаліям сьогоднішнього дня, економічна доцільність і, зрештою – Людина із її життям та її проблемами.
По-перше, проблема територіальної облаштованості буде стояти й тоді, коли мова йтиме про так звані спірні території, кордони України й Росії, які проходять через середину будинків, вулиць, городів тощо. Таких “вигадливих” шматочків ще багато у прикордонних зонах. І щодо усіх їх необхідно прийняти конкретне рішення відповідно до Закону України. Нам чужої землі не треба, але й своєї не віддамо.
По-друге, яким би не був законопроект, завжди є така мотивація авторів: “Кинемо зараз “кістку” у вигляді неготового документа. Головне, запустити тему для обговорення, а там подивимося, що із цього вийде”. На наш погляд, має бути чітка концепція територіального устрою України. Ми хочемо задати суто одеське запитання: “А що я буду мати із цієї реформи?” Як популярно пояснити простому обивателю, що 4 райони в місті Одесі краще, аніж колишні 8? Усім в Одесі вже сумно відомий пілотний (нібито на всю Україну) проект із ЖЕКами й ДЄЗами. А що буде “мати” сільський житель від цієї реформи, яка впритул торкнеться його нелегкої долі?..
По-третє, на наш погляд, настав час припинити розглядати Одеську громаду й Одеську область у вигляді постійного іспитового полігону. Ми вже пройшли низку потрясінь від цього стану.
До речі, можна уявити собі, які будуть чвари між областю й містом щодо ринку 7-й кілометр, щодо прибережної зони Комінтернівського району – від Крижанівки до Лісок, який буде статус депутатів Білгород-Дністровської, Котовської міських рад після їхнього укрупнення із однойменним районом. І таких прикладів по області можна наводити сотні. Наскільки нам відомо, то із 26 районів у нашій області має залишитися всього лише 14. Чи перераховані вони фінансово, економічно, політично і т.д.?
По-четверте, не можна не враховувати впливу законопроекту на обласний центр без взаємозв'язку із районами області. Процеси, які будуть відбуватися у районах безпосередньо впливатимуть на стан обласного центру.
Можна тільки припустити, якими будуть “потрясіння від конфліктів”, що можуть відбутися від злиття районів із проживаючими неоднорідними корінними національностями, що там мешкають. Наприклад, не можна об'єднати Ренійський та Болградський райони.
По-п'яте, територіальні укрупнення вже відбувалися на території колишнього Союзу. Укрупнювали колгоспи, і на їхнє місце приходили й відходили радгоспи. В Одеській області також відбувалося об'єднання районів. І що із цієї витівки виходило? Після укрупнення адміністративної одиниці, мешканцю доведеться з’їздити за сотню кілометрів до укрупненого районного центру, щоб завірити документ печаткою. А підприємцю, який має своєю “справу” у цьому селі, доведеться об’їхати до п'яти-шести установ, щоб здати відповідні податкові та інші документи у вигляді звітності. Як у цьому випадку визначаються в законопроекті доступність приїзду (приходу) до адміністративного центру?
По-шосте, необхідно прорахувати й фінансовий бік проведення реформи. Усі пам'ятають історії із перейменуванням вулиць. Тільки на зміну вивісок на вулицях міст йшли сотні тисяч гривень.
Ми зараз не можемо уявити собі суму, в яку виллються народні гроші на зміну поштових індексів у країні, на нові назви районів, на виготовлення печаток і бланків, на їхню перереєстрацію. Та й скільки грошей піде на оплату праці щодо цієї реформи. Необхідно підрахувати, у що обійдуться роботи по виготовленню нових карт, роботи топографів. І вочевидь величезні витрати доведеться оплачувати закордонним друзям щодо уточнення на картах нових кордонів, нових районів.
Ну, а найголовніше, із чого треба було б починати – із Конституції України. Які основні статті Конституції підлягають уточненню й зміні. Робота із ними вимагає відповідного часу та грошей. Потрібно прийняти Закон про місцеве самоврядування, вже із урахуванням пропозицій щодо даної реформи, змінити чимало інших законопроектів.
По-сьоме, має непідробний інтерес і тема щодо ст. 17 Законопроекту, той пункт, який стосується використання земель для базування підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань. Мабуть, доцільно було б, щоб дана територія перебувала у віданні тієї чи іншої громади, а Міноборони виплачувало громаді кошти за тимчасове перебування на їхній території.
У законопроекті часто зустрічається фраза: “з врахуванням консультативного опитування жителів району”. Усі пам'ятають результати референдумів, а потім і неадекватне прийняття “рішень” за їхніми результатами. Як відбуватиметься це консультування? Де і ким буде здійснюватися збір та аналіз даного опитування? Чи буде він легітимним?
Нам уявляється, що проблема територіального устрою держави України – не кампанія-одноденка. Це серйозний тривалий процес, який вимагає розподілу областей України, виходячи не тільки із принципу чисельності громади, але й глобального аналізу всіх проблем.
І, зрештою, останнє. Не можна забувати, що якщо ми йдемо до Європи, то треба поважати і європейські юридичні норми. Зокрема, “Європейську хартію місцевого самоврядування”. У ній конкретно записано, що зміни територіальних кордонів місцевих рад не можуть здійснюватися без попереднього врахування думок відповідних місцевих громад шляхом референдуму. Референдуму, а не якоїсь консультації!
Гадаємо, зараз немає необхідності відволікати людей від гострих соціально-економічних питань і переключати їх на інші теми. Ми готові разом аналізувати підготовку до реформи територіального устрою України.
Ваші відгуки та пропозиції направляйте за адресою: 65026, м. Одеса-29, вул. Приморська, 6.
