ВОЛОДИМИР КЛИЧКО СТАВ ЯХТСМЕНОМ
В один з останніх уїк-ендів Володимир Кличко з'їздив до німецького міста Кіль, де взяв участь у щорічній і, мабуть, найпрестижнішій регаті Німеччини, «Kiel Week Regatta», беручи участь у ній аж ніяк не як почесний гість, а найсправжнісінький член команди яхти «Open 60 Hugo Boss». Про значення цієї події для світу вітрильного спорту може говорити той факт, що у Кільському фіорді зібралися понад 250 яхт різних класів, а загальна кількість учасників перевищила 5000 чоловік. Ось що сам Володимир розповів про своє нове амплуа «морського вовка»:
– Яхта належала компанії «Boss Hugo Boss» – нашому давньому партнеру, який підтримує вітрильний спорт. І коли мені надійшла пропозиція стати учасником команди я, користуючись тим, що в мене було кілька годин вільного часу, одразу дав свою згоду. Брати участь у такій цікавій і престижній регаті мені ще не доводилося, отож було цікаво спробувати в новому для себе занятті.
На жаль, розповідаючи про перегони, похвалитися особливо немає чим, оскільки погода була проти нас. Ми не змогли випробувати нове вітрило – це такий 140-кілограмовий грот – гордість нашої яхти.
Мені найбільше сподобалося місце капітана і шкіпера. Хоча важко назвати це місцем, оскільки все заповнено різними приладами і комп'ютерами. Принаймні, було дуже цікаво довідатися про призначення того або іншого приладу, як він працює і для чого він потрібний. Загалом, деякі навички я одержав.
ЖАННА БЛОК НАБИРАЄ ФОРМУ
В Афінах, на легкоатлетичному турнірі серії ІААФ «Athens Super Grand Prix», відома українська спортсменка Жанна Блок показала особистий кращий результат сезону. На одній зі своїх улюблених арен українка пробігла стометрівку за 11,19 секунди (до цього її кращим результатом у цьому сезоні було 11,33 секунди). Легкоатлетка посіла в Афінах друге місце, поступившись лише 4 сотими секунди спортсменці з Ямайки Шерон Сімпсон. Нагадаємо, що торік, на «Athens SGP» Жанна Блок була третьою.
ЛИСОГОР РОЗІМ'ЯВСЯ НА БІЛЬЯРДІ
Відомий спортсмен Олег Лисогор став учасником турніру, який до плавання не мав ніякого стосунку. Плавець змагався у третьому більярдному турнірі «Золотий кий Коктебеля-2005». У боротьбі за звання кращого гравця у російському більярді змагалися світські леви України та Росії. Разом з Олегом призовий фонд у 5000 доларів розіграли Андрій Макаревич, Леонід Якубович, Валерій Малишев, Юрій Рибчинський, Євген Рибчинський, Станіслав Говорухін, Марк Рудінштейн. Спочатку Олег переміг Юрія Рибчинського, а в другій зустрічі програв Валерію Малишеву, але, як визнали після гри і рефері, і глядачі співакові і продюсеру у грі з плавцем явно поталанило. А переможцем турніру другий рік підряд став Марк Рудінштейн.
ІГОР СОКОЛОВСЬКИЙ: «ВДРУГЕ «ЧОРНОМОРЦЮ» ВИГРАТИ «БРОНЗУ» ПРОСТО НЕ ДАЛИ»
Ігор Соколовський дебютував у складі «Чорноморця»
18-річним, і у своєму дебютному матчі вразив ворота кутаїського «Торпедо». Потім, з різних причин, він залишав команду і повертався. А запам'ятався Соколовський уболівальникам тим, що забивав завжди вирішальні м'ячі, які приносили одеситам важкі, часом сенсаційні, але заслужені перемоги. Серед них – виграш у київського «Динамо» в серпні 1982 року, коли герой цього матеріалу на 88-й хвилині дуже засмутив майбутніх срібних призерів чемпіонату (1:0).
Про свою спортивну кар'єру і багато іншого Ігор Володимирович охоче розповів в інтерв'ю нашому кореспондентові.
– Я народився в Одесі 1955 року. Футболом захопився з раннього дитинства, коли почав займатися в ДЮСШ-6, а моїм першим тренером став Юрій Михайлович Лінда. Провчившись 5 років, у 72-му році потрапив до дублю «Чорноморця», з яким працював Матвій Черкаський. А наступного сезону мене випустили на поле в основному складі. Тоді «Чорноморець» під керівництвом Ахмеда Алескерова грав у першій союзній лізі, і мені пощастило відзначитися в першому матчі за свою команду. «Чорноморець» виступав просто блискуче: виграв «малі золоті» медалі і вийшов до вищої ліги. Ви знаєте, що одесити в 1974 році здобули ще і бронзові медалі, але, на жаль, я не потрапив до того складу, тому що настав час служити в армії. Після завершення служби поїхав до Херсона, де захищав кольори місцевого «Кристала» під керівництвом Євгена Лемешка. Там проявив себе непогано, тому керівники «Чорноморця» повернули мене назад. Це було у 1977 році, у якому, до речі, команда посіла сьоме місце. А через три роки я потрапив до іншого одеського клубу – СКА, у складі якого грав два сезони і забив чотири м'ячі.
– Ігоре Володимировичу, а свій перший гол у вищій лізі пам’ятаєте?
– Так, це був кінець другого кола сезону-77. «Чорноморець» приймав московський ЦСКА і переміг 2:1, а мені пощастило забити вирішальний м'яч на 88-й хвилині. Повинен зазначити, що майже всі голи за «Чорноморець» забивав на останніх хвилинах.
– Але у Вашій кар'єрі був випадок, коли гол, забитий на останній хвилині в матчі проти дніпропетровського «Дніпра» у сезоні-84, був скасований. Чому?
– Це дуже неприємний епізод. Рахунок був 1:1. На 90-й хвилині ми одержали право на штрафний. Я вдарив і влучив у ворота. Гол! Ні. Виявилося, що харківський суддя Сергієнко свиснув про закінчення гри, коли м'яч був у польоті. Але це була чистої води сваволя. По-перше, до кінця залишалося, як мінімум, півхвилини. По-друге, за правилами арбітр зобов'язаний дозволити дограти епізод, а потім зупиняти гру. Взагалі, ми були дуже обурені, а головний тренер Віктор Прокопенко навіть вибіг на поле – випадок надзвичайний. Але нічого не зробиш.
– А «Дніпро», якщо не помиляюся, саме тоді і став «бронзовим».
– Саме так. Я вважаю, що фактично цю команду просто витягли на третє місце, а нам не вистачило саме того переможного очка. Взагалі, вдруге «Чорноморцю» виграти «бронзу» не дали, хоча ми більше на неї заслуговували. Адже склад був просто чудовий – Ігор Беланов, Василь Іщак, Олександр Щербаков, Володимир Плоскина, Володимир Фінк. Скажу, що мені пощастило грати в одній команді з такими відомими футболістами. Між іншим, у 1984 році ми стали єдиним клубом, який двічі обіграв московські «Спартак» і ЦСКА, київське «Динамо», а також взяли гору над майбутнім чемпіоном – ленінградським «Зенітом».
– Ігоре Володимировичу, як надалі склалася Ваша ігрова кар'єра?
– У 1985 році поїхав до харківського «Металіста». До речі, у двобої проти рідного «Чорноморця» у другому колі вийшов на поле, і харків'яни перемогли. Відігравши неповний сезон, перейшов до нікопольського «Колоса», а закінчував кар'єру футболіста у Фінляндії. З середини 90-х років працював у селекційній службі «Чорноморця» в часи Віктора Прокопенка і Леоніда Буряка. Зараз я – тренер СДЮСШОР «Чорноморець», навчаю хлопців 1995 року народження. Дотепер намагаюся відвідувати домашні матчі своєї рідної команди і дуже радію її успіхам. Хотілося б побажати підопічним Семена Альтмана виконати поставлене завдання і у наступному сезоні зіграти в єврокубках.
