Прийняті на сесії районної ради заходи щодо розвитку культури на 2005 – 2007 роки передбачають збереження і примноження української національної культури. Сюди входять державні і обрядові свята, культурно-мистецькі заходи, практика обмінних концертів між сільськими клубами, творчі звіти, районні фестивалі, зокрема “Кодимська весна”.
Наш Кодимський район, що є часточкою держави, по колоску, по квіточці додає у квітучий вінок України всю щедроту народного надбання. Значну роль у відтворенні всього національного, збереженні традицій, звичаїв та обрядів відіграють школи району, райвідділ культури, бібліотеки. Щодо останніх, то саме бібліотеки є дійсною скарбницею народної мудрості. Тож виставки, які стали своєрідними світлинами бібліотек, зокрема районної бібліотеки (директор О. Василинич), доносять з віків витоки народних традицій. Як правило, праця бібліотекарів, фахівців районного Будинку культури (директор Б. Білий), учнів ПТУ-45 та шкіл міста дає позитивний результат. Популярними стали виставки: “Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття”, “Вишивала долю я роками, вишивала серцем і руками”, народних умільців. Останні організовуються завдячуючи альтруїзму завідувачки методичного кабінету ЦБС Н. Паламарчук.
Популярними стали свята рідної мови, які проходять цікаво. Одне з них, проведене за сприяння відділу сім’ї та молоді райдержадміністрації з десятикласниками школи-ліцею, мало назву “Мова рідна – слово рідне” і було присвячене Дню рідної мови.
Про доцільність використання українцями рідної мови у спілкуванні говорять і книжкові виставки “Мова – сповідь народу”, “Берегиня духовного скарбу”.
“Роде наш красний” – таку назву має фестиваль сімейної творчості, що дозволяє віднайти нові витоки народного мистецтва. А такі цікавинки як “Свято чистих криниць” мають подвоєну силу. Бо несуть в собі бережне ставлення до духовних і природних джерел. Значну роль у національному відродженні відіграють фольклорні колективи. Відділ культури звернувся з пропозицією в обласний центр культури, аби прислали наукову експедицію щодо вивчення місцевого фольклору, настільки він багатющий і розмаїтий у нашому краї. І це дає підстави зробити висновок, що, хоч і не всі, але все ж українці горнуться до свого, національного.
