Як уже повідомлялося, минулого тижня відбулося розширене засідання колегії обласної держадміністрації, де виступили губернатор області В.П. Цушко, його заступники А.П. Яценюк та І.М. Чорбаджи, керівники багатьох міст і районів.
На колегії виступив і голова обласної ради Ф.І. Влад.
ОДИН знайомий економіст часто полюбляє повторювати: “У будь-якому звіті важливий не факт, а його інтерпретація”. Іншими словами, важлива не сама по собі цифра, а вміння її витлумачити, роз'яснити, піднести.
Ці слова часто приходять на думку після деяких нарад та засідань. Не стало винятком і минуле розширене засідання колегії.
Йшлося про результати роботи народногосподарського комплексу області за перше півріччя. Традиційно до такої події було підготовлено багато довідок, таблиць, графіків, грубезний зведений звіт, дуже докладний – на сімох сторінках – проект розпорядження…
І все ж таки навіть за такої великої кількості інформації залишається якась недомовленість, спроба відійти від деяких магістральних шляхів, заговорити головне другорядними деталями.
ПОЧНЕМО із дуже важливого моменту для подальшого розвитку економіки області – залучення іноземних інвестицій. На перший погляд, усе тут начебто йде благополучно. На підприємства області надійшла дуже солідна сума – 543 млн доларів США. За цим показником наш регіон серед провідних в Україні. Становище можна підсилити ще двома цифрами: іноземні інвестиції надійшли на 681 підприємство із 67 країн світу.
Але за цією картиною є інша, відзначена в довідках лише одним рядком, хоча саме вона заслуговувала на пильну увагу та детальне обговорення. Як відомо, минулий рік у нашій області було оголошено роком інвестицій. Це не було даниною моді. На практиці було зроблено стрімкий ривок на цій дуже важливій ділянці економіки. За рік зростання інвестицій склало майже 140 млн доларів США.
А що цього року? У першому кварталі надійшло усього лише 19,8 млн іноземної валюти, а в другому – вдвічі менше.
Причин тут багато. Але є й свої родимі плями. Насамперед, це слабка робота на місцях щодо забезпечення інвестиційної привабливості територій.
Керівники міст та райдержадміністрацій недостатньо активно працюють щодо складання бізнес-планів для пропозицій їх іноземним бізнесменам. До цієї роботи слабко залучаються дипломовані фахівці.
Гостро стоїть проблема кадрів. Укотре доводиться переконуватися у некомпетентності деяких голів райдержадміністрацій. І на цьому засіданні колегії багато хто із них, запрошених для звіту на трибуну, не могли конкретно відповісти на багато поставлених запитань.
ВИХОДЯЧИ із тих же пріоритетів, особливу увагу необхідно було приділити наповненню державного та місцевого бюджетів. І тут, на перший погляд, усе начебто б виглядає благополучно. Доведені показники державного бюджету по доходах за 7 місяців виконано на 102,6 відсотка. Додатково до завдання надійшло 63,9 млн гривень, а у порівнянні із минулим роком зростання складає понад один мільйон. Переконливий успіх, але його було забезпечено, переважно, за рахунок великих митних надходжень. Після відомих державних акцій це джерело поповнення бюджету запрацювало належним чином. Будемо сподіватися, що тепер вже надовго.
Але біда в іншому. Завдання щодо податкових надходжень виконано всього лише на 75,3 відсотки. Втрати бюджету склали 277 млн гривень. Особливо поганий стан справ із надходженням податку на прибуток. Й досі немає чіткої картини про роботу підприємств із повною або частковою державною власністю. Вони поки що таємниця за сімома замками, які начебто й неможливо розгадати. “Немає важелів впливу”, – як записано у довідках. А за такої ситуації багато таких підприємств працюють, продукцію випускають, а прибутку – немає. Дійшло до того, що завдання щодо відрахувань на цей самий прибуток не виконано й на третину.
ДОДАЛАСЯ ще одна негативна ситуація. Багато підприємств сфери зв'язку оголошено філіями і тепер платять податок на прибуток до міста Києва. Так само робить і КП “Одесаводоканал”, яке тепер стало філією пригрітого в Одесі “Інфокс-водоканалу”. Цей ланцюжок вже пішов далі – на підприємства портів, залізниці...
Але щось не пригадується жодного офіційного документа, жодної спроби місцевих органів влади перешкодити цьому процесу. Отже, попереду – зниження надходжень до бюджету за вже названими та деякими іншими статтями дохідної частини місцевих бюджетів, особливо по оплаті за землю, єдиного податку, місцевих податків та зборів тощо.
Ситуація стане ще більш напруженою після зупинки на тривалий ремонт ВАТ “Лукойл – Одеський нафтопереробний завод” та реструктуризації Одеського припортового заводу. Нагадуємо, що їхня частка у загальному промисловому виробництві області складає до 40 відсотків.
У ПРОГРАМІ соціально-економічного розвитку області багато уваги було приділено рішенню соціальних проблем. А як же триває їхнє здійснення?
Ми зараз не будемо говорити про ті статті, які фінансуються із державного бюджету. Вони, переважно, виконуються вчасно й у повному обсязі.
Але чи буде так тривати й далі? Тут однозначно відповісти неможливо. Справа в тому, що останнім часом стали різко зростати борги до Пенсійного фонду. Цього року вони збільшилися на цілу чверть й досягли вже 18,8 млн гривень.
А ось як йде оголошена боротьба із заборгованістю щодо заробітної плати. Пам'ятається, минулого року було поставлено досить нездійсненне завдання: під кінець року звести її до нульової позначки. Завдання виявилося нереальним, але вдалося знизити цей показник майже утричі й довести його до 13,1 млн гривень. За іншими джерелами – ще менше.
Нинішнього року зниження боргу протрималося лише у січні, а потім щомісяця він почав зростати і досяг вже 22,2 млн гривень. Пояснити ситуацію можна, але від цього не полегшає тим, хто роками не може одержати свої кровні.
ЗВИЧАЙНО, за всіма ситуаціями головним джерелом соціального добробуту є вміла організація промислового й сільськогосподарського виробництва, зростання обсягів роботи на транспорті й в морських портах. Поки що ситуація залишається стабільною й утримується позитивна динаміка у багатьох галузях народногосподарського комплексу. І за результатами моніторингу Одеська область посідає шосте місце в Україні.
Здається, що це не дає привід для самозаспокоєння. Тим більше, що були вже місця й вищі. Але тут питання про інше: як використовується й нарощується виробничий потенціал. Особливе питання – подальша доля державних підприємств, які поки що не виправдують покладених на них надій.
Не можна втішатися й тим, що статистика фіксує благополучність у виробництві продукції харчової промисловості та переробці сільгосппродуктів. Зазирнемо глибше й побачимо, як створюються високі відсотки. Виявляється, збільшенням випуску мінеральної води та прохолодних напоїв на 43,5 відсотка, морозива – у 4,9 раза, переробкою чаю та кави – у 1,9 раза. А молочної продукції всього-навсього на 1,1 відсотка! Та й звідки може бути більше, коли в Одесі не працює жоден із трьох молокозаводів, а на місцях так і не організовано цивілізовану закупівлю молока у населення.
Ми можемо писати в звітах, що вдалося забезпечити споживчий ринок області продовольчими товарами, але при цьому умовчувати, що серед них дуже мало місцевого виробництва. І завозиться молоко, кефір, сметана та інші продукти із сусідніх областей. Ось, де потрібний глибокий аналіз, чіткі пропозиції й дії. А послатися на ринкову конкуренцію можна лише тоді, коли самому є що запропонувати.
У цьому плані особливу актуальність має проблема переробки сільгосппродукції ,створення замкнутого циклу хоча б на рівні районів. А торгівлею однією сировиною економіку на селі не поправити. Ті ж посередники, скуповуючи за безцінь молоко, м'ясо, зерно й іншу продукцію, потім реалізують її в три ціни, у чому можна переконатися, побувавши на ринках Одеси. Розмови про сприяння селянам, їхньому допуску самостійно вести торгівлю, так і залишилися у більшості випадків добрими намірами.
…ДО ЗАСІДАННЯ колегії облдержадміністрації було визначено рейтинг міст та районів за сумою багатьох основних показників (див. схему). Очолили його Біляївський, Великомихайлівський, Фрунзівський та Арцизький райони. Особливо хочеться порадіти за фрунзівців, які традиційно багато років були серед замикаючих обласні зведення.
Але дуже засмутило і, зізнаємося, чимало здивувало, що нині, за підсумками першого півріччя у нижніх рядках опинилися Болградський та Савранський райони й місто Южне.
НА КОЛЕГІЮ вперше за багато років було запрошено усіх сільських і селищних голів. Їм було висловлено чимало претензій, особливо у плані використання земель запасу, наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, підготовці шкіл, лікарень, інших соціальних об'єктів до зими. З усього відчувалося, що керівники сільських рад до такої розмови не були готові й коли декотрих із них запрошували на трибуну для пояснення ситуації, то вони просто під усілякими приводами ухилялися від розмови. Але її треба продовжити вже у самих районах, на сесіях та засіданнях виконкомів місцевих рад.
З усіх питань, які обговорювалися на колегії, було погоджено великі проекти розпоряджень. Вони вже підписані губернатором В.П. Цушком. Там чітко зазначено, кому що робити, щоб виправити ситуацію. Саме робити, а не міркувати потім, яку обтічну довідку написати, щоб відвернути удар від себе. Тим більше, що сьогодні паперотворенням займатися усе важче й важче...
