Виявляється, так. Не золоте, не добре, а саме таке, яким його зобразила Марійка Кабанова. У цьому малюнку дівчинка виразила весь свій біль, страх і розпач, які їй довелося випробувати за свої неповні дванадцять років. Живе Марійка у притулку, оскільки більше жити ніде. Вона панічно боїться повертатися до своєї матері, яка п'є, знущається з дівчинки. Яким ще може бути серце у таких батьків? Нещодавно Марійка висловила свою найзаповітнішу мрію: їй би хотілося жити у притулку постійно, доти, доки вона не... вийде заміж. Але навіть потім багато дітей хотіли б відвідувати свій рідний будинок...
Коли вихователі розповідають про це, у них на очах сльози. Незважаючи на те, що багато хто працюють тут по кілька років, змиритися із цим лихом вони не можуть. Та й як нормальній людині звикнути до того, що в житті цих дітей стільки горя, страждань, несправедливостей... У такі хвилини починаєш розуміти, яке щастя, що в нас з'явилися дитячі притулки. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що такі установи нам дуже потрібні.
Інша справа, якими вони мають бути, хто і як тут має працювати? Ці та інші питання обговорювалися на обласному семінарі, який відбувся нещодавно у Білгород-Дністровському районному притулку для неповнолітніх. Здається, цю адресу обрано невипадково. Зі слів В.П. Кудімової, начальника обласної служби у справах неповнолітніх, за якихось півроку притулок дуже змінився. А усе тому, що з'явився тут новий керівник – Г.В. Баханастюк. Молодий, енергійний, із міцною діловою хваткою Геннадій Валерійович показав, що значить бути справжнім господарем. Двір потопає у квітах і зелені, санвузли відремонтовано. З'явився у притулку бойлер, а отже, тепер не буде перебоїв із гарячою водою. Мріє завідувач притулку й про інше добре діло – автономне водопостачання. Є й конкретний план – придбати якомога більшу міскість, підключитися до свердловини. І доки гості із задоволенням оглядають відремонтовані спальні, ігрові кімнати, керівник притулку просить мене звернутися до усіх, хто небайдужий до знедолених дітей, хто може допомогти їм і насамперед матеріально.
Тим більше, що й тема семінару в тон нашій бесіді – «У суспільстві не повинно бути чужих дітей». І співробітники притулку прагнуть до цього. На інтегрованому занятті вихователь В.М. Ісхакова показала, як вдається реабілітувати малят та підлітків, відновити їхні фізичні й душевні сили. Організувавши захоплюючу подорож до країни Задзеркалля, педагог виявила себе як тонкий психолог, знавець дитячих душ.
– Чудовий урок, – так прокоментувала це заняття директор Тарутинського притулку Є.М. Придатченко. – За якихось 15 – 20 хвилин ми довідалися усе про цих дітей – про що вони мріють, чого найбільше бояться...
Ще повніше підлітки розкрилися на наступному занятті, коли гостям було показано музичний спектакль «Муха-цокотуха». І хоча І.В. Миненко, музичний керівник притулку, написала сценарій самотужки, суть відомої казки не змінилася – добро повинно перемагати зло. І як раділи юні глядачі, коли веселому, енергійному комару вдалося таки вбити злющого павука. Такі заняття виховують у дітей артистичність, емоційність, естетичний смак. До речі, усі атрибути, декорації, костюми персонажів виконано руками самих вихователів, їхніх юних помічників. Ну, а плавний перехід до поздоровлень справжніх іменинників, коли їм вручали величезний коровай та подарунки, викликав щедрі оплески усіх учасників свята. І не дивно, що на базі Білгород-Дністровського притулку відкрито центр соціально-психологічної реабілітації дітей, де вони можуть перебувати 9 місяців, доки не вирішиться їхня подальша доля.
Якою вона має бути, куди і як влаштувати дітей після притулку? Ці та інші питання обговорювалися під час «круглого столу», який відбувся вже в райдержадміністрації. Зі слів В.В. Орлової, заступника голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації ідеальний варіант – це, звичайно, виховання у сімейних умовах. Тому сьогодні в районі працюють над створенням дитячого будинку сімейного типу. Йдеться про одного фермера, який запросив дітей-сиріт погостювати в нього. Дітям сподобалося, і вони залишилися в нього... Адже це теж важливо – адаптуватися, перевірити свою готовність на батьківські почуття. А поки що дітей влаштовують до інтернатів, дитячих будинків. Таких у районі 90 чоловік.
І ось тут з'явилася ще одна гостра проблема – захист житлових прав дітей. Про неї докладно розповіла В.І. Бабіч, головний спеціаліст районної служби у справах неповнолітніх. Деяким дітям вдалося допомогти: у судовому порядку закріплене житло на правах власності за сиротами Р. Кім і В. Кочаном. Дуже добре вирішуються ці питання у Шабівській, Адамівській сільрадах. А Софіївський сільський голова О.М. Гогулова, виступивши на семінарі, докладно розповіла, як у селі працюють із такими дітьми. Безпритульні діти, зі слів Ольги Миколаївни, у притулку дуже змінюються, привчаються до чистоти й порядку. Так трапилося із дітьми з однієї ромської сім’ї, які сьогодні ходять до школи й мешкають разом із матір'ю, яка, до речі, працевлаштована.
Таких щасливих кінців у районі чимало, але педагоги більше говорили про невирішені проблеми. Адже стаття 46 Житлового кодексу України хоча й гарантує дітям-сиротам позачергове одержання житла, насправді не працює. Хоча б тому, що в селах району практично будівництво житла не провадиться. І не дивно, що завершивши свою розповідь на цю тему, В.І. Бабіч розплакалася. Справді, як вийти із цього тупика?
Є й інші гострі проблеми, наприклад, навчання дітей у притулках. Діти перебувають тут короткий термін, але навіть такі паузи у їхній освіті небажані. У Білгород-Дністровському притулку діти ходять до прилеглої школи, але на думку вихователя О.В. Суржко, почувають себе там некомфортно, «чужинцями». Чи не краще організувати уроки в притулку? Тут думки педагогів розділилися, і, зважаючи на все, прихильників шкільного навчання виявилося більше. Втім, слухаючи виступаючих, неважко прийти до головного висновку, що для таких людей справді чужих дітей не буває, і що вони у будь-якому разі не дадуть скривдити своїх вихованців.
І, зрештою, ось про що. І В.В. Орловій, заступнику голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, і О.І. Щербань, завідувачці районної служби неповнолітніх всі учасники цієї зустрічі висловили величезну подяку за чудову організацію семінару та гостинний прийом.
